Справа № 756/12924/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9006/2024
12 червня 2024року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бєлова Андрія Георгійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року у складі судді Диби О.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому просила розірвати шлюб, який зареєстрований між нею та відповідачем 09 серпня 2018 року Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_1 , актовий запис №1910 в Книзі реєстрації актів про одруження.
Позов обґрунтовано тим, що 09 серпня 2018 Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головоного територіального управління юстиції у м Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис №1910. Від зареєстрованого шлюбу сторони мають спільних дітей - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Спільне життя з відповідачем у позивача не склалося, оскільки у них різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Вони не здатні спільно підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім'ї, піклуватися про побудову сімейних відносин на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Діти проживають разом з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам та інтересам їх спільних дітей. На примирення позивачка не згодна.
Подружні відносини між ними припинилися та станом на день подання позовної заяви позивач та відповідач не проживають разом, спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволено.
В апеляційній скарзі адвокат Бєлов А.Г. в інтересах ОСОБА_1 , вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, просить скасувати його та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з 09 серпня 2018 року по 22 лютого 2022 року, позивачка та відповідач проживали разом, вели спільний побут, виховували дітей, мали чудові сімейні відносини.
Зазначено, що жодних підстав для розірвання шлюбу не було. Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивака разом із спільними дітьми поїхала до Німеччини. На даний час позивачка не повернулася, а відповідач вимушений бачитися з дітьми у віддаленому телефонному режимі, оскільки не має змоги виїхати до них через обмеження, встановлені на період військового стану.
Вказано, що матеріальне забезпечення дітей та дружини скаржник продовжує забезпечувати протягом усього часу розлуки та надавати матеріальну допомогу.
Відповідач категорично заперечує проти розірвання шлюбу, має почуття любові та поваги до дружини, хоче спільно виховувати дітей та жити разом із ними, дуже сумує за своєю родиною, дітьми, оскільки не бачив їх понад два роки.
Скаржник вказує, що не бажає розривати шлюб та вважає, що можливо налагодити сімейні відносини після повернення родини до України або виїзду чоловіка до Німеччини.
Посилається на те, що шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Зазначає, що в оскаржуваному рішенні відсутні час та причини фактичного припинення шлюбу, мотиви з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим.
В судовому засіданні адвокат Бєлов А.Г. в інтересах ОСОБА_1 просив про задоволення апеляційної скарги, адвокат Негода К.О. в інтересах ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення районного суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам в повному обсязі.
У справі встановлено, що 09 серпня 2018 року між сторонами укладено шлюб (а.с. 13).
Від шлюбу сторони мають дітей - дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14-15).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично шлюбні відносини між подружжям припинені та примирення сторін є неможливим.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За змістом ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Згідно з положеннями ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 Кодексу).
За приписами ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 10, 11 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши наявні у справі докази та обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження їхнього шлюбу буде суперечити інтересам позивачки.
Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже являється таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України.
Оскільки позивачка наполягала на розірванні шлюбу, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що являється неприпустимим.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегією суддів встановлено наступне.
Оскаржуючи рішення, відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що в оскаржуваному рішенні відсутні час та причини фактичного припинення шлюбу, мотиви з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим.
Натомість заявляючи вимоги про розірвання шлюбу ОСОБА_2 зазначала, що станом на день подання позовної заяви позивач та відповідач не проживають разом, спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер і збереження його є неможливим.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Колегія суддів вважає, що примирення і подальше подружнє життя сторін є неможливим, оскільки сім'я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивачки, яка не бажає перебувати в шлюбі з відповідачем, тобто на даний час не існує її вільної згоди на шлюб, а відтак наявні підстави для розірвання шлюбу.
Отже, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача і новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Бєлова Андрія Георгійовича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 06 лютого 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 18 червня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: