20 червня 2024 року м. Дніпросправа № 280/656/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (суддя Татаринов Д.В.) у справі №280/656/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 22 вересня 2023 року №083950018304 про відмову в призначення пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 07 вересня 2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 22 вересня 2023 року № 083950018304, посилаючись на те, що позивачці не може бути зараховано до стажу роботи період її навчання та період роботи з жовтня 1981 року по лютий 1998 року, оскільки на відповідних довідках не міститься апостилю держави в якій вони видані, а у трудовій книжці позивача відсутня дата внесення зміни прізвища з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_3 ”. Окрім того, за період роботи з 01 січня 1983 року по 22 травня 1986 року в підставах внесення запису про звільнення не зазначено номеру документа. Позивачка зазначала, що весь період її навчання та період роботи з жовтня 1981 року по лютий 1998 року є підтвердженим належними, достовірними та достатніми доказами та має зараховуватися позивачу до її страхового стажу, що дає право на пенсію. Зауважувала, що неможливість надання пенсійному органу документів з проставленням апостилю пов'язане не із діями позивача, а нерозривно пов'язане із обставинами непереборної сили. Вказувала, що станом на дату її звернення до органів пенсійного фонду досягла пенсійного віку та мала необхідний страховий стаж понад 30 років, а відтак мала право на призначення пенсії за віком.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 22 вересня 2023 року №083950018304 про відмову в призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01 вересня
1978 року по 14 липня 1981 року відповідно до диплому В № 598244 від 14 липня 1981 року та довідки від 14 вересня 2023 року № 217, період роботи з 05 жовтня 1981 року по 31 січня 1998 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 05 жовтня 1981 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 14 вересня 2023 року, з урахуванням мотивувальної частини судового рішення у справі № 280/656/24.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано неправомірністю дій пенсійного органу щодо не включення до страхового стажу періоди навчання та періоду роботи через відсутність на поданих документах апостилю. З цього приводу суд зазначив те, хоча станом на час виникнення спірних відносин і зупинено у відносинах з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, положення якої дозволяли надавати документи іноземних держав - учасниць Конвенції без проставлення апостилю, але Урядом було прийнято постанову №107 від 04.02.2023, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
З цих підстав, суд зазначив, що оскільки станом на 24 лютого 2022 року довідки органів запису актів цивільного стану російської федерації приймалися на території України без спеціального посвідчення, в силу постанови КМУ від 04 лютого 2023 року №107 такі документи, видані після 23 грудня 2022 року (дата зупинення дії конвенції та виходу з неї України), належить і далі приймати на території України під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо).
Крім цього, суд зазначив те, що певні недоліки оформлення трудової книжки, у спірному випадку не зазначення в підставах внесення запису про звільнення номеру документа, не можуть бути підставою для неврахування періоду роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення трудової книжки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обгрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав вимагати надання документів, виданих іноземною державною, з проставлянням апостилю. Відповідач зазначає про те, що враховуючи зміни, які відбулися в чинному законодавстві - вихід України з Конвенції, документи, необхідні для призначення пенсії про стаж роботи до 31.12.1991, враховуються при призначенні пенсії у разі проставляння апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що 14 вересня 2023 року позивачки звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058).
Заява позивачки про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області від 22 вересня 2023 року № 083950018304 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону № 1058. Крім того, зазначено, що при розгляді заяви позивачки про призначення пенсії за віком не прийнято до розгляду довідку про укладання шлюбу № А-00240 від 02 серпня 2023 року, видану установою російської федерації щодо зміни прізвища з " ОСОБА_4 " на " ОСОБА_2 , оскільки з 01 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13 березня 1992 року, виданий документ є не установленої форми та не проставлено на ньому апостиль.
У зв'язку із вищевикладеним, Головним управлінням не враховано до заяви позивачки документи, в яких зазначено прізвища " ОСОБА_4 " та " ОСОБА_2 ", а саме:
- диплом НОМЕР_2 від 14 липня 1981 року та довідку від 14 вересня 2023 року № 217 за період навчання з 01 вересня 1978 року по 14 липня 1981 року, зазначено прізвище " ОСОБА_4 ";
- трудова книжка НОМЕР_1 від 05 жовтня 1981 року за періоди протягом жовтня 1981 року - лютого 1998 року.
Зокрема зазначено, що на обкладинці трудової книжки позивачки наявний запис про документ, на підставі якого внесено зміни прізвища з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_5 ". Водночас в записі про зміну прізвища не зазначено прізвища, які змінюються, та в підставі внесення запису відсутня дата документа.
Також, до стажу позивачки не зараховано період роботи з 03 січня 1983 року по 22 травня 1986 року, тому що не зазначено номер документа про звільнення.
Вказано, що страховий стаж позивачки становить 15 років 0 місяців 11 днів.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулася до суду з позовом.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, спірним у цій справі є наявність чи відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів навчання та роботи позивачки за умови подання останньою документів, виданих російською федерацією, без проставляння на них апостилю та з підстав відсутності в трудовій книжці номеру документа про звільнення.
Щодо вимоги пенсійного органу про проставляння на документах апостилю.
Встановлені у цій справі обставини справи свідчать про те, що від народження позивачка мала прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи.
25 вересня 1982 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_2 . На підтвердження реєстрації зазначеного шлюбу позивачці видане свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 . Це підтверджується записом на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки серії НОМЕР_5 , засвідченим підписом керівника (голови) установи, в якій на той час працювала позивачка та печаткою підприємства. Саме свідоцтво про шлюб не зберіглося. Згодом зазначений шлюб був розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 13 лютого 1992 року, копія якого міститься в матеріалах справи. Після розірвання шлюбу позивачка залишила собі шлюбне прізвище ОСОБА_2 .
14 жовтня 2006 року позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_8 , у зв'язку з чим змінила прізвище ОСОБА_2 на ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_7 , виданим Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції 14 жовтня 2006 року. Це підтверджується записом на внутрішньому боці обкладинки трудової книжки серії НОМЕР_5 , засвідченим підписом керівника (голови) установи, в якій на той час працювала позивач та печаткою установи.
У зв'язку з необхідністю підтвердження зміни прізвища з “ ОСОБА_4 ” на ОСОБА_2 ” та не збереження свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , родичами її чоловіка одержано довідку Юр'євецької районної ради народних депутатів іванівської області (рф) № А-00240 від 02 серпня 2023 року про укладення шлюбу між позивачем та ОСОБА_7 .
Саме вказану довідку надано позивачкою разом із заявою про призначення пенсії. Однак вказана довідка не була прийнята відповідачем оскільки, на його думку, для прийняття цієї довідки на ній мав бути проставлений апостиль.
Надаючи оцінку таким підставам не прийняття вищевказаної довідки, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що до 24 лютого 2022 року документи, видані державними органами російської федерації, приймалися в Україні без проставлення апостилю, оскільки вимогу про апостилювання знімала Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, що була вчинена від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікована Законом України від 10 липня 1994 року №240/94-ВР з подальшими протоколами до неї.
У свою чергу, законом України “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року” від 01 грудня 2022 року №2783-IX дію вказаної конвенції зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, та Україна вийшла з конвенції. Відповідно до розділу II Закон №2783-IX набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 23 грудня 2022 року.
Таким чином, станом на дату видачі довідки про укладення шлюбу № А-00240 від 02 серпня 2023 року Україна вже не була учасницею Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року і конвенція вже не діяла (її дія ще не була зупинена) щодо України у відносинах з російською федерацією.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України ухвалив постанову “Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав” від 04 лютого 2023 року №107, якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, оскільки станом на 24 лютого 2022 року довідки органів запису актів цивільного стану російської федерації приймалися на території України без спеціального посвідчення, в силу постанови КМУ від 04 лютого 2023 року №107 такі документи, видані після 23 грудня 2022 року (дата зупинення дії конвенції та виходу з неї України), належить і далі приймати на території України під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо).
З цих підстав суд першої інстанції дійшов обгрунтовано висновку про те, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу періоду навчання за дипломом НОМЕР_2 та довідкою від 14 вересня 2023 року № 217, а також періоду роботи з жовтня 1981 року по лютий 1998 року з посиланням на те, що на довідці про укладення шлюбу №А-06620 від № А-00240 від 02 серпня 2023 року не проставлено апостиль компетентним органом держави, в якій документ було складено.
Щодо посилання відповідача на недоліки в окремих записах трудової книжки, суд першої інстанції правильно виходив з того, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивачку права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Зазначивши про загальні обов'язки ведення трудової книжки, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу і на те, що вказані пенсійним органом у спірному випадку недоліки не є тими недоліками, які не дозволяють визначити страховий стаж позивачки. З цього приводу суд першої інстанції правильно вказав на те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок. Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній. Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.
Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 06 лютого 2018 року (справа №677/277/17), від 17 липня 2018 року (справа №220/989/17), від 19 лютого 2019 року (справа №307/541/17).
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції надано належну правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для не зарахування до страхового стажу періодів навчання та роботи позивачки, що вплинуло на реалізацію останньою свого права на пенсійне забезпечення.
З цих підстав суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року по справі №280/656/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ч.5 ст.291 КАС України.
Повний текст постанови складено 20.06.2024
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк