20 червня 2024 р. м. Чернівці справа № 600/7970/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -
У поданому до суду позові ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 04 грудня 2023 року пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889, виходячи із довідок від 27.11.2023 року: №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), №19 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що їй відмовлено у переведенні із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, з тих підстав, що їй у 2009 році вже призначалась пенсія державного службовця.
Позивач таку відмову вважає протиправною, оскільки, на її думку, з огляду на період перебування на службі в органах державної влади на різних посадах, станом на 01.05.2018р. мала стаж роботи на посадах державної служби не менш як 10 років, на час досягнення пенсійного віку працювала на посаді державної служби, має 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а відтак є всі підстави для переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.
Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Вказаною ухвалою, серед іншого, відповідачу встановлено 15-денний термін з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до змісту якого просить відмовити у задоволенні адміністративного позову. Зазначає, що протягом 2009-2019 років позивачка отримувала пенсію за Законом України "Про державну службу" №3723-ХІІ. У зв'язку з доцільністю (більший розмір пенсії), її автоматично переведено на пенсію за віком на загальних підставах згідно із Законом №1058-IV. При цьому, у зв'язку із набранням чинності з 01.05.2016р. Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, у разі якщо особі вже призначалась пенсія державного службовця до 01.05.2016р. відповідно до Закону №3723-ХІІ, така особа не має права повторно призначити пенсію державного службовця згідно із новим Законом.
Таким чином, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 не має права переведення на пенсію по Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII з урахуванням нових довідок про заробітну плату, оскільки їй вже було призначено пенсію державного службовця у 2009 році, яку вона одержувала до автоматичного переведення на пенсію на загальних підставах.
Крім того, відповідач звертав увагу на те, що Порядком №22-1 від 25.11.2005р. не передбачено звернення із заявою щодо переведення на інший вид пенсії адвокатом на підставі договору про правову допомогу за іншу особу.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувач пенсії за віком. Пенсія позивачці призначена з 13.02.2009р. за нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-ХІІ.
Згідно з перерахунком пенсії з 01.03.2019р. позивачу здійснено перехід з виду пенсії за віком умови призначення Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993р. №3723-ХІІ на пенсію за віком умови призначення Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV.
04.12.2023р. позивач через представника - адвоката Бобика Й.Б. звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області із заявою про переведення її на інший вид пенсії.
До заяви представником позивача було додано довідки від 27.11.2023р.: №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); №19 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Також, подано заяву про доступ до персональних даних, паспорт і ідентифікаційний код.
Адвокат Бобик Й.Б. у запиті просив перевести позивачку з пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV на пенсію на умовах Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII. У запиті зазначено про те, що ОСОБА_1 має право на переведення на пенсію на умовах Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, виходячи із фактичної заробітної плати за посадою, яку вона обіймала до виходу на пенсію, з урахуванням довідок від 27.11.2023р.: №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); №19 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 08.12.2023 №2400-1706-8/51502 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця за нормами Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу”.
Головне управління у зазначеному листі повідомило, що у разі, якщо особі вже призначалась пенсія державного службовця до 01.05.2016р відповідно до Закону №3723-ХІІ, такій особі не може повторно бути призначена пенсія державного службовця згідно із Законом №889-VIII. Також, вказано, що положення п.3-1 Порядку №622 не стосуються пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , оскільки вона отримувала призначену їй пенсію державного службовця.
Позивач вважає протиправною відмову пенсійного органу у призначенні їй пенсії за віком за Законом №889-VIII, у зв'язку з чим звернулась до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
В пункті 6 частини 1 статті 92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. року №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 9, частини 1 статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 Закону №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Водночас принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2023р. позивач звернулась до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із даною заявою вона отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
При цьому судом встановлено, що позивач працювала на посадах, віднесених до посад державних службовців, стаж роботи на державній службі станом на 21.03.2009 становить 36 років 3 місяці 7 днів, що підтверджується розрахунком стажу та відображено в протоколі про призначення пенсії від 04.03.2009р.
Таким чином, на дату набрання чинності Законом №889-VIII (01.05.2016) позивач мала понад 20 років стажу державної служби.
Водночас на дату звернення позивача із заявою про переведення із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця їй виповнилося 69 років, тобто умова щодо віку виконується (60 років), та остання має загальний страховий стаж 36 років 5 місяців 4 дні, тобто умова щодо наявності відповідного страхового стажу теж виконується (з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років).
Отже, позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки вимоги зазначеної статті щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби виконані.
Із змісту листа, яким позивачці відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця, слідує, що підставою цього слугувала та обставина, що позивачем вже було використане право на призначення та отримання пенсії державного службовця, а також те, що проведення перерахунків пенсій державним службовцям чинним законодавством не передбачено.
Однак суд не погоджується з такою позицією пенсійного органу та зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
Крім того, ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо можливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22.
За таких обставин безпідставним є висновок відповідача про відсутність у позивачки права на пенсію державного службовця, а відтак відмова у переведенні її на вказаний вид пенсії є протиправною.
Вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визначення розміру пенсії на підставі довідок від 27.11.2023 року: №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), №19 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, суд враховує наступне.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, де предметом спору були аналогічні правовідносини, зазначив, що вимоги позивача зобов'язати обрахувати пенсію за віком з урахуванням заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, є передчасними, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Таким чином, в цій частини позовні вимоги задоволенню не підлягають.
При цьому суд зауважує, що для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити та виплачувати їй з 04.12.2023р. пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Частиною 2 ст.9 КАС України врегульовано, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно частково вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" та прийняти рішення, з врахуванням висновків викладених у цьому судовому рішенні.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у від 25 вересня 2018 року у справі №500/38/17 (адміністративне провадження №К/9901/37136/18).
З приводу доводів відповідача про не дотримання позивачкою порядку звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії, оскільки таку заяву подано її адвокатом суд зазначає наступне.
Стаття 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом першим пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого, ідентифікує заявника (його представника).
Додатком 1 до Порядку №22-1 передбачено форму заяви про призначення/ перерахунок пенсії.
Згідно Додатку 7 до Порядку «Пам'ятка пенсіонеру» пенсіонери мають право звертатися до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через законного представника, представника, повноваження якого оформлено у встановленому законом порядку (у випадках, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Судом встановлено, що 04.12.2023 представник позивача (адвокат Бобик Й.Б.) звернувся в інтересах позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою, в якій просив перевести позивача з пенсії за віком згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на пенсію на умовах Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VІІІ, виходячи із заробітної плати за посадою, яку вона обіймала до виходу на пенсію, з урахуванням довідок від 27.11.2023 №18 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та від 27.11.2023 №19 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
До заяви представником позивача додано наступні документи:
- оригінал заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії;
- оригінал довідки № 18 від 27.11.2023;
- оригінал довідки №19 від 27.11.2023;
- копії паспорта позивача з карткою платника податків;
- копію заяви про доступ до персональних даних;
- документи, що підтверджує повноваження адвоката.
Дослідженням заяви позивача про призначення/перерахунок пенсії встановлено, що вказана заява відповідає формі заяви про призначення/ перерахунок пенсії, яка встановлена Додатком 1 до Порядку №22-1.
Зокрема, заява містить наступні відомості: назву органу до якого звернувся позивач (Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області); прізвище, ім'я, по батькові позивача; дата його народження; місце реєстрації та фактичне місце проживання позивача; серію та номер паспорту, орган, що видав та дату видачі; реєстраційний номер облікової картки платника податків; вид перерахунку; відомості про відкриті рахунки у банку; дату складання заяви; підписи позивача у відповідних розділах заяви.
За наслідками розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області листом від 08.12.2023 №2400-1706-8/51502 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію державного службовця за нормами Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу”.
Крім того, у листі відповідачем зазначено, що Порядком №22-1 не передбачено подавати заяви щодо переведення на інший вид пенсії за іншу особу адвокатом, із яким укладено договір про надання правової (правничої) допомоги.
Поряд із цим, дослідженням матеріалів справи очевидним для суду є те, що оригінал заяви позивача та інші документи, необхідні для перерахунку пенсії, ним, як представником, було передано до ГУ ПФУ в Чернівецькій області разом із адвокатським запитом. Тобто, адвокатом не подавалась заява за формою встановленою Порядком №22-1 про перерахунок пенсії позивачці, як про це зазначав пенсійний орган, а лише передана її особиста заява та інші документи, фактично надано послугу з передачі документів.
Крім того, до адвокатського запиту був доданий документ про підтвердження повноважень, що підтверджено і самим відповідачем у відзиві.
З даного приводу суд зазначає, що у постанові від 27.11.2019 р. у справі №748/696/17, Верховний Суд висловив позицію, що заява про призначення/перерахунок пенсії, подана пенсіонером у довільній формі відповідає вимогам Порядку №22-1.
Так, у цій справі Верховний Суд вказав, що зміст такої заяви очевидно дає змогу оцінити намір заявника. При цьому, відмова пенсійного органу в розгляді заяви по суті, є надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (верстви населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій).
Отже, суд звертає увагу відповідача на те, що подана через представника заява про призначення/ перерахунок пенсії в належній формі перешкоджає позивачу в прийнятті рішення про проведення або про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
Суд також зазначає, що відповідь пенсійного органу не містить вказівки на те, що заява позивача подана невстановленого зразка та з її змісту неможливо оцінити намір позивача, що перешкоджає її розгляду у встановленому порядку.
Крім того, пенсійний орган не повернув вказану заяву позивачу у зв'язку з неналежним її оформленням, а надав відповідь, в якій по суті розглянув заяву та відмовив позивачу у переведенні на пенсію державного службовця за нормами Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ “Про державну службу”.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо звернення адвокатом в інтересах позивача до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про переведення на інший вид пенсії.
Згідно із ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів, наведених вище.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 536,80грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889, оформлену листом від 08.12.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023, з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 536,80 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 1976618601
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області пл. Центральна, 3,м. Чернівці,Чернівецька обл., Чернівецький р-н,58002 40329345
Суддя В.О. Кушнір