20 червня 2024 року справа № 580/5538/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії,
31.05.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач)
визнання протиправною відмову щодо перерахунку пенсії на підставі п.2 ст.56 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язання відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до п.2 ст.56 вказаного Закону без застосування двоскладової формули, передбаченої ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2024.
Обґрунтовуючи зазначив, що перебуває на пенсійному обліку у відповідача. На звернення заявою про перерахунок пенсії на підставі вказаної вище норми Закону відповідач всупереч вимог закону відмовив, посилаючись на те, що обчислення середньомісячного заробітку відповідно до ст.57 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розмір пенсії, обчислений відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призведе до зменшення її розміру.
Ухвалою суду від 05 червня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
13.06.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи зазначив, що згідно з матеріалами пенсійної справи позивач перебуває у нього на обліку та отримує пенсію за віком з 06.04.2010. Пенсію за віком призначено зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ). Призначення та виплата пенсії здійснюється відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Питання щодо надбавки за понаднормативний стаж відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ повинно вирішуватися за законодавством, що діє на час подання заяви, тобто на підставі частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ з урахуванням змін, внесених Законом № 2148-VІІІ. Відповідно до цієї правової норми у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-ІV. Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, оскільки пенсію йому призначено згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-ІV не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 300/2091/21 та від 12.12.2022 у справі №280/656/20. Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №300/168/21 щодо перерахунку пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ зазначив, що відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Оскільки позивач не виявив бажання обрахувати розмір пенсії за віком на умовах частини другої статті 27 Закону №1058-ІV, а залишився на пенсії за віком на умовах частини першої статті 27 Закону №1058-ІV, то відповідач у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин правомірно припинив виплату позивачу збільшення пенсії, передбачене частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 2148-VІІІ від 03.10.2017. Додатково вказав, що у разі обчислення пенсії згідно з частиною 2 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії позивача зменшиться. Тому проводити перерахунок пенсії у вищезазначеному порядку не доцільно.
Всі подані сторонами документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Посвідченням від 03.12.1992 серії НОМЕР_2 підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (Категорія 2).
Пенсійним посвідченням від 05.05.2010 серії НОМЕР_3 підтверджується, що позивачу призначена пенсія за віком.
Позивач 22.12.2023 звернувся до відповідача заявою про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідач листом від 04.01.2024 №217-18864/П-03/8-2300/24 зазначив про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вважаючи протиправною таку відмову, позивач звернувся до суду із позовом.
Черкаський окружний адміністративний суду рішенням від 06 березня 2024 року у справі №580/1500/24 позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяви позивача від 22.12.2023 щодо перерахування пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.12.2023 про перерахунок пенсії із збільшенням її розміру на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та прийняти рішення по суті з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.
Для виконання відповідач повторно розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 16.04.2024 №971190130829 про відмову у перерахунку пенсії позивачу. У ньому зазначив, що відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1058-ІV за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до 01.01.2004, може бути визначена відповідно до чинного законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після 01.01.2004 (набрання чинності цим Законом), - відповідно до цього Закону. У разі обчислення пенсії позивачу згідно з частиною 2 статті 27 Закону №1058-ІV розмір пенсії зменшиться. Тому прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії.
Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся в суд з позовом.
Вирішуючи спір суд урахував, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац перший розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1), встановлює, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Отже, за результатами розгляду заяви особи територіальний орган Пенсійного фонду не пізніше 10 днів зобов'язаний прийняти рішення - акт владно-розпорядчого характеру, чого у спірних правовідносинах не встановлено.
Встановлені обставини доводять, що відповідач розглянув заяву позивача та прийняв вказане вище рішення, яким відмовив у перерахунку його пенсії.
Щодо підстав відмови у перерахунку пенсії суд урахував.
Пункт 2 ст.56 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-ХІІ) у редакції, чинній до 01.10.2017, передбачав:
«Право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.».
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» підпунктом 3 пункту 2 розділу І якого внесено зміни до п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ, а саме пункт 2 доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказані зміни, внесені Законом №2148-VIII до Закону №796-ХІІ, неконституційними не визнані. Отже, чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ не змінювалась, не виключена іншими законами та не визнана неконституційною.
Водночас згідно з ч.2 ст.27 Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.
Отже, предметом спору у цій справі є перерахунок пенсії позивача відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема у постановах від 23.10.2019 у справі №809/627/18, від 29.08.2022 у справі №300/1390/19, від 12 грудня 2022 року у справі № 280/656/20 правовідносини в яких є подібними, до правовідносин у справі, що розглядається. Так, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«Законом №2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону №796-ХІІ внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону. Отже правове регулювання спірних правовідносин змінилось і у зв'язку зі змінами Закон №796-ХІІ пов'язує збільшення пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад стаж встановлений частиною 2 ст. 56 цього Закону, з призначенням пенсії на умовах, визначених частиною 2 ст. 27 Закону №1058-IV.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 ст. 27 Закону №1058-IV, а залишився на пенсії за віком на умовах ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV, то відповідач, у зв'язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин, правомірно припинив виплату позивачу збільшення пенсії, передбачену ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.».
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не виявила бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, а наголошує на збереженні визначених ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV умов пенсійного забезпечення, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач правомірно відмовив у перерахунку пенсії позивачу зі збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років та ухвалили рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №610/3718/16-а є безпідставними, оскільки у останній надано аналіз правовідносин до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.»
Водночас суд для вирішення спірних правовідносин урахував висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 вересня 2023 року у справі №300/2091/21 щодо подібного предмету спірних правовідносин та норм законодавства, на підставі яких вирішений спір. Так, Верховний Суд зазначив:
«…19. Суд звертає увагу, що спірні відносини виникли у квітні 2021 року, оскільки з відповідною заявою позивач звернувся 06.04.2021.
20. На цей час Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
21. Ці норми є такими, що розповсюджуються на правовідносини, які виникли або тривали на час набрання ними чинності.
22. Зважаючи на те, що надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону 2148-VIII позивач не мав, питання щодо її призначення повинно було вирішуватися за законодавством, що діяло на час подання заяви, тобто 06.04.2021. Тобто на підставі ч. 2 ст. 56 Закону 2148-VIII з урахуванням змін, внесених Законом №2148-VIII від 03.10.2017.
23. Відповідно до цієї правової норми у редакції, що діяла на час її реалізації, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
24. Задовольняючи позовні вимоги, суди не правильно застосували ч. 2 ст. 56 Закону 2148-VIII і дійшли помилкового висновку по суті спору.
25.Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання судів попередніх інстанцій на постанови Верховного Суду у справах №560/675/17, №565/1062/17 та №679/952/17, оскільки у них йдеться про правовідносини, що мали місце до внесення змін Законом №2148-VIII від 03.10.2017.»
Врахувавши вказані вище норми законодавства, висновки Верховного Суду та обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини 2 статті 27 Закону №1058-IV, а наголошує на збереженні визначених ч. 1 ст. 27 Закону №1058-IV умов пенсійного забезпечення, відсутні підстави для перерахунку його пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до п.2 ст.56 Закону №796-ХІІ без застосування двоскладової формули, передбаченої ч.2 ст.27 Закону №1058-IV, починаючи з 01.01.2024.
Отже, відповідач відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу та приймаючи вказане вище рішення діяв з дотриманням меж, способу, порядку та строків, визначених Конституцією України та законами України.
Позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на результат вирішеного спору, понесені судові витрати позивачем, відповідно до ст.139 КАС України не підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 122-123, 132-139, 191, 242, 291, 295 КАС України, суд
1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) про:
визнання протиправною відмову щодо перерахунку пенсії на підставі п.2 ст.56 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язання здійснити йому перерахунок та виплату пенсії із збільшенням її розміру на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років, але не вище 85% заробітку відповідно до п.2 ст.56 вказаного вище Закону без застосування двоскладової формули, передбаченої ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2024.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 20.06.2024.