19 червня 2024 року справа № 580/4905/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Каліновської А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №232050002424 винесене 15.04.2024, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та виплачувати з 15.02.2024 ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку врахувавши до проживання на території зони посиленого радіологічного контролю ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 та зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.12.1989 по 10.03.1994 та з 14.03.1994 по 07.02.1996.
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що відповідач спірним рішенням протиправно не призначив пенсію зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. Позивач зазначає, що має усі необхідні документи та подавав їх до пенсійного органу. Тому вважає, що має право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).
Від представника відповідача-1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не погоджується з вимогами ОСОБА_1 з огляду на наступне. Позивач 08.04.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до Головного управління пенсійного фонду України в Черкаській області. Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №232050002424 від 15.04.2024 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Загальний страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії відповідно до наданих документів, які визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, складає 26 років 09 місяців 20 днів. Період проживання та роботи у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 складає 0 років 03 місяці 25 днів. Щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів у трудовій книжці зазначає, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Вищезазначеним Порядком визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, чинної на момент внесення записів про роботу в трудову книжку НОМЕР_1 , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Всупереч зазначеним вимогам у записі про період роботи з 14.03.1994 по 07.02.1996 відсутній підпис відповідальної особи. Отже, загальний страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком згідно документів, доданих до заяви про призначення
пенсії, та з урахуванням інформації з системи персоніфікованого обліку складає 26 років 09 місяців 20 днів. З огляду на зазначене відсутні підстави для призначення позивачу пенсії.
Від представника відповідача-2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області є самостійною юридичною особою та не несе відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність інших територіальних органів Пенсійного фонду, а тому не є належним відповідачем у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має повних 55 років, що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_2 , є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_3 виданим Черкаською обласною держадміністрацією 28.12.1992.
08.04.2024 позивачем була подана заява про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку (внаслідок досягнення 55 річного віку) на підставі ст. 55 Закону України «При статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За результатами розгляду заяви було винесено рішення про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку №232050002424 від 15.04.2024.
Рішення обґрунтовано тим, що підстав для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку немає, оскільки не підтверджено період роботи (проживання) у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993.
Згідно даного рішення, страховий стаж позивача становить 26 років 09 місяців 20 днів, але згідно з наданими документами не підтверджено право на зниження пенсійного віку, оскільки до періоду проживання позивача у зоні посиленого радіоактивного контролю не враховано наступні періоди
- навчання з 01.09.1984 по 16,07.1987 в м. Ватутіне Черкаської області, оскільки дана місцевість не належить до зони посиленого радіологічного контролю;?
- проходження військової служби з 12.11.1987 по 10.11.1989, оскільки неможливо встановити місце знаходження військової частини;
- період роботи з 25.12.1989 по 10.03.1994, оскільки відсутня інформація про місце знаходження організації,
Не зараховано до страхового стажу період роботи з 14.03.1994 по 07.02.1996, оскільки на записі про звільнення в трудовій книжці відсутній підпис відповідальної особи.
Таке рішення позивач вважає протиправним, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У відповідності з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ) особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону № 796-ХІІ визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і цього Закону.
Так, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-1V (далі - Закон № 1058-1V) за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4-х років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому, постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина з моменту аварії 26.04.1986 по 31.07.1986), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Період збільшення віку виходу на пенсію передбачений статтею 26 Закону №1058- IV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV.
Водночас, відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-ХІІ. посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АНС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" з документами, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановлені цим Законом.
Згідно з п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №501), громадянам, які постійно проживаю та або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.
У відповідності до п. 10 Порядку №501 посвідчення видаються, зокрема, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7),
У позивача наявне посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_4 , що видане Черкаською обласною держадміністрацією 28.12.1992.
В матеріалах справи знаходилася довідка виконавчого комітету Тальнівської міської ради за №42/3 від 25.03.2024, яка підтверджує місце реєстрації позивача з 01.01.1986 по 11.11.1987 за адресою: с. Довгеньке Звенигородського району (Тальнівського) Черкаської області, яке відноситься до 4 зони посиленого радіологічного контролю.
Місце реєстрації і фактичне проживання з 01.09.1984 по 16.07.1987 в с. Довгеньке Звенигородського району (Тальнівського) Черкаської області підтверджують Актом про фактичне проживання за адресою місця реєстрації від 11.05.2024.
Так на момент звернення із заявою про призначення пенсії та до суду з даним позовом посвідчення серії НОМЕР_4 не визнано недійсним, а його наявність, свідчить про те, що Черкаською обласною державною адміністрацією було вже визнано, що період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року становить більше 4 років і є необхідною умовою для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Тому, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 24.10.2019 у справі № 152/651/17, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 27.04.2020 у справі № 212/5780/16-а, від 18.06.2020 у справі №751/2738/17.
Разом з тим, відповідачем не взята до уваги архівна довідка від 04.04.2024 за №01-22/980 видана виконавчим комітетом Тальнівської міської ради про відомості нарахувань заробітної плати з грудня 1989 року по квітень 1994 року на підприємстві "Райагрохім", що знаходилося у м.Тальне вул. Вокзальна, 109.
Відповідачем 1 не зараховано до страхового стажу період роботи з 14.03.1994 по 07.02.1996, оскільки на записі про звільнення в трудовій книжці позивача відсутній підпис відповідальної особи.
Проте, тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи у довідці не може перекладатись на особу працівника. Відсутність підпису відповідальної особи не може бути підставою для виключення таких періодів з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві (організації), та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (організації) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за №232050002424 винесене 15.04.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання, хто із відповідачів повинен прийняти рішення про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо призначення пенсії позивачу є Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову у її призначенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, то судові витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, пропорційно задоволених позовних вимог.
Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №232050002424 від 15.04.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) призначити та виплачувати з 15.02.2024 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) пенсію зі зменшенням пенсійного віку врахувавши до проживання на території зони посиленого радіологічного контролю ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1984 по 16.07.1987 та зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 25.12.1989 по 10.03.1994 та з 14.03.1994 по 07.02.1996.
У задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Тернопільській області (46001, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 3, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Альона КАЛІНОВСЬКА