20 червня 2024 року справа № 580/5333/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Голубчика І.В. від імені ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
28.05.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Голубчика І.В. (18005, м.Черкаси, бул.Шевченка, 346) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул.Смілянська, буд.23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, пл.Свободи, буд.5; код ЄДРПОУ 14099344) (далі - відповідач 2) про:
визнання протиправним рішення відповідача 2 від 27.03.2024 №230950003561 про відмову їй у призначенні пенсії (щодо відмови в поновленні виплати пенсії) за віком з 01.04.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язання відповідача 1 зарахувати до її страхового стажу періоди її роботи у «Трест Азовстальстрой» з 07.09.1965 до 24.03.1969, у "Киевский трест столовых Ресторан «Отдых»" з 15.08.1969 до 24.09.1976 та призначити їй з 01.04.2024 пенсію за віком (поновити виплату пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи зазначив, що відповідачі відмовили у призначенні (поновленні) пенсії за віком у зв'язку з відсутністю атестата про припинення виплати пенсії в АР Крим. Вважає, що відповідачі порушуючи закон відмовили у призначені пенсії.
Ухвалою суду від 29 травня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного письмового провадження відповідно до ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також встановлено відповідачу строк, тривалістю 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів. Вказану ухвалу відповідачі отримали 29.05.2024, що підтверджується довідками про доставку електронних листів в їх електронні кабінети.
12.05.2024 від відповідача 1 до суду надійшов відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що до страхового стажу позивачки не враховані періоди роботи: з 07.09.1965 до 24.03.1969, оскільки в даті наказу про прийняття на роботу має місце виправлення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зараховано період з переведення на іншу посаду 25.10.1965 до 24.03.1969; з 15.08.1969 до 24.09.1976, оскільки в записі про звільнення відсутнє посилання на наказ з датою звільнення. Вказано, що позивачці призначена пенсія 11.09.2003, про що свідчить штамп на титульній сторінці в трудовій книжці. Атестат про припинення виплати відсутній. За результатом розгляду заяви позивачки відповідач 2 прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Щодо відшкодування витрат на правову допомогу зазначив, що позивач не довів склад та необгрунтував розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Тому відсутні підстави для їх стягнення.
Відповідач 2 правом подати відзив не скористався, про причини суд не повідомив.
Всі подані сторонами документи долучені судом до матеріалів адміністративної справи.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 позивачці призначена пенсія за віком.
19.03.2023 позивачка звернулася заявою до Жашківського відділу обслуговування громадян Головного управління ПФУ в Черкаській області, в якій просила призначити їй пенсію за віком. Заява прийнята 19.03.2024 та зареєстрована за №666. До неї додала перелік документів. На заяві власноруч позивачка вказала, що на даний час пенсію за віком з АР Крим не отримує та пам'ятку, розписку й оригінали документів отримала на руки 19.03.2024.
22.03.2024 позивачка звернулася заявою до відповідача 1, в якій просила належні їй суми пенсії, починаючи з 01.04.2024, перераховувати на її поточний рахунок.
27.03.2024 відповідач 2 за результатом розгляду заяви від 19.03.2024 №666 прийняв рішення №230950003561 про відмову у призначенні пенсії позивачці. У рішенні зазначив, що вік заявниці 75 років 6 місяців 8 днів. Страховий стаж - 26 років 05 місяців. Вказано, що у позивачці призначена пенсія 11.09.2003, про що свідчить штамп на титульній сторінці в трудовій книжці,а атестат про припинення виплати відсутній. До страхового стажу позивачки не враховані періоди роботи:
з 07.09.1965 до 24.03.1969, оскільки в даті наказу про прийняття на роботу має місце виправлення, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, зараховано період з переведення на іншу посаду 25.10.1965 до 24.03.1969;
з 15.08.1969 до 24.09.1976, оскільки в записі про звільнення відсутнє посилання на наказ з датою звільнення.
Листом від 27.03.2024 відповідач 1 повідомив позивачку про прийняте відповідачем 2 рішення.
Тому позивачка звернулася в суд з позовом.
Суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Частиною першою ст. 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 24 Закону №1058-IV закріплено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До дати набрання чинності Законом №1058-IV, а саме до 01.01.2004 стаж вимірювався часом роботи - трудовий стаж. Так відповідно до норм Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», який набрав чинності 15.05.1990, норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», що набрав чинності 01.01.1992 та в редакції Закону від 11.02.1998, що діяла станом на 18.08.1999 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників на той час регулювався Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників (далі - Основні положення), які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310.
Отже, до стажу роботи має бути зараховано роботу, виконану на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Ппозивачка звернулася до відповідача 1 заявою від 19.03.2024 №666 про призначення їй пенсії за віком на дату звернення заявою та прийняття вказаного вище рішення позивачці було 75 років 6 місяців 8 днів, а страховий стаж становив 26 років 05 місяців. Однак відповідач 2 не врахував до страхового стажу вказані вище періоди роботи позивачки. Щодо зазначених обставин суд урахував.
Статтею 44 Закону №1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
На підставі ч.1 ст.62 Закону №1788 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників.
Щодо записів трудової книжки про спірний період роботи позивачки, а саме з 07.09.1965 до 24.03.1969 суд установив, що відповідач 2 зарахував до страхового стажу позивачки період її роботи при переведенні на іншу посаду з 25.10.1965 до 24.03.1969, тобто не врахованим залишився період з 07.09.1965 до 24.10.1965. Водночас відсутні підстави зобов'язувати відповідачів врахувати до страхового стажу позивачки зарахований період, а саме з 25.10.1965 до 24.03.1969. Тому в цій частині позовна вимога не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Щодо неврахованої частини періоду роботи, а саме з 07.09.1965 до 24.10.1965 та доводів відповідачів про наявність виправлення в даті наказу про прийняття на роботу у трудовій книжці позивачки суд урахував.
На дату внесення записів про прийняття на роботу та звільнення до трудової книжки позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85) (далі - Інструкція №162).
Відповідно до підп.1.1п.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з підп.2.2 п.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Згідно з п.4.1. Інструкції №162 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені в трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів
У трудовій книжці від 07.09.1965 позивачки у записі №1 зазначено, що вона 07.09.1965 зарахована у «Трест Азовстальстрой» (наказ від 07.09.65). Рік прийняття на роботу містить наведення кульковою ручкою. Щодо вказаних обставин суд також урахував, що рік заповнення трудової книжки 1965 та рік прийняття позивачки на роботу у вказане вище підприємство повністю співпадають. Водночас перед записом №1 про прийняття на роботу зазначено, що до зарахування у вказане вище підприємство трудового стажу позивачка не мала. Тому можна дійти висновку, що роботодавець, заповнюючи позивачці трудову книжку у році наказу про прийняття на роботу у «Трест Азовстальстрой», допустив помарку, яка не свідчить про невірність записів про роботу позивачки.
Щодо доводів відповідачів про відсутність посилання на наказ з датою звільнення у трудовій книжці за період з 15.08.1969 до 24.09.1976 та не врахування його до стажу позивачки суд урахував.
У спірному періоді, а саме з 15.08.1969 до 24.09.1976 позивачка працювала на одному і тому ж підприємстві у "Киевский трест столовых Ресторан «Отдых»"та згідно з записом №6 звільнена за ст.38 КЗОТ УССР за власним бажанням. У графі на основі чого здійснений відповідний запис (документ, його дата і номер) відомості відсутні. Водночас вказаний запис завірений підписом відповідального працівника підприємства та скріплений штампом підприємства. Записи щодо спірного періоду виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності. Докази, які би свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивачки, не надані. Отже, відсутність посилання на наказ з датою звільнення у трудовій книжці за період з 15.08.1969 до 24.09.1976 не може бути підставою для відповідачів щодо обмеження особи у реалізації права на пенсійне забезпечення. Тому доводи відповідачів щодо відсутності підтвердження стажу позивачки за вказаний період не обґрунтовані.
Крім того, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
У постанові Верховного Суду (далі - ВС) від 21.02.2018 у справі №687/975/17, викладена правова позиція, в якій вказано, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
ВС у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд також врахував висновки ВС, викладені у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, в якій наголошено: «Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист».
Отже, не обґрунтовано покладати на позивачку дотримання порядку заповнення її трудової книжки. Вказані вище записи трудової книжки підтверджують наявність у неї стажу за періоди роботи з 07.09.1965 до 24.10.1965 у «Трест Азовстальстрой» та з 15.08.1969 до 24.09.1976 у "Киевский трест столовых Ресторан «Отдых»" для врахування їх при обчисленні пенсії за віком.
Належних, допустимих та достатніх доказів обґрунтованого неврахування до стажу роботи вказаних вище періодів роботи позивачки відповідачі не надали.
Щодо доводів відповідачів про те, що позивачці була призначена пенсія 11.09.2003, про що свідчить штамп на титульній сторінці в трудовій книжці та вона не надала атестат про припинення виплати пенсії в АР Крим, суд урахував.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).
Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Згідно з підп.9 п.2.1 Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації). Орган, що призначає пенсію, додає одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії.
Водночас відповідно до п.2.8. Порядку поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати:
1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу;
2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу;
3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім'ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім'ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).
Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Отже, поновлення виплати пенсії здійснюється органами пенсійного фонду за документами, що є в пенсійній справі особи та відповідають вимогам чинного законодавства, а також зобов'язані додати одержаний на запит документ про те, що особа не перебуває на обліку в органах пенсійного забезпечення Російської Федерації як одержувач пенсії та здійснити поновлення пенсії після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації.
Суд установив, що позивачці з 11.09.2003 призначена пенсія за віком та вона перебувала на обліку в Київському районному управлінні м.Сімферополя ПФУ в АР Крим, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 . Звернулася до відповідача 1 заявою від 19.03.2024 №666 про призначення їй пенсії за віком, вказавши на заяві, що на цей час пенсію за віком з АР Крим не отримує.
Належні, достовірні та допустимі докази звернення відповідачами з відповідними запитами для отримання пенсійної справи позивачки з документами про припинення виплати їй пенсії органами пенсійного забезпечення Російської Федерації, відсутні. Отже, відповідачі не дотрималися вимог вказаного вище законодавства та порушили право позивачки на пенсійне забезпечення.
Згідно з п.4.3 Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Отже, відповідачі після надходження заяви позивачки щодо призначення (поновлення) пенсії зобов'язані прийняти відповідне рішення.
Тому суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачці у призначенні (поновленні) пенсії за віком відповідачі порушили її право на соціальний захист та відповідач 2 виніс рішення, що суперечить вимогам закону.
Встановлені обставини свідчать, що у заявлених правовідносинах відповідач 1 прийняв документи позивачки. Безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивачки від 19.03.2024 про призначення пенсії за віком обчислення стажу та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення від 27.03.2024 №230950003561 здійснив відповідач 2.
Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/2743/21 після прийняття рішення за результатами розгляду звернення неправомірність окремих дій чи бездіяльності цього суб'єкта владних повноважень під час розгляду звернення не може бути предметом окремого позову.
Врахувавши зазначене суд дійшов висновку, що відповідач 1 не допустив порушення заявленого права позивачки на призначення пенсії та діяв відповідно до вказаної вище норми Порядку №22-1 щодо прийому документів позивачки.
Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-VI документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
У заявлених спірних правовідносинах позивачка зверталася заявою до відповідача 1, за результатами розгляду її заяви про призначення пенсії за віком відповідачем 2 прийняте рішення від 27.03.2024 №230950003561 про відмову в призначенні пенсії за віком з підстав, що не узгоджуються зі вказаними вище нормами. Оскільки відмова у призначенні позивачці пенсії за віком та не зарахування до стажу періодів роботи позивачки з 07.09.1965 до 24.10.1965 у «Трест Азовстальстрой» та з 15.08.1969 до 24.09.1976 у "Киевский трест столовых Ресторан «Отдых»" не узгоджуються зі вказаними вище вимогами закону щодо наявності права особи на призначення пенсії за віком і такі дії вчинені шляхом видання відповідного рішення, саме воно безпосередньо порушує заявлене право позивачки. Тому належним способом його відновлення є визнання протиправним і скасування такого акту розпорядчої дії.
Оскільки безпосередній розгляд матеріалів, доданих до заяви позивачки від 19.03.2024, обчислення стажу та прийняття акту владно-розпорядчого характеру (результат) у формі рішення від 27.03.2024 №230950003561 здійснив відповідач 2, відсутні підстави зобов'язувати відповідача 1 зарахувати до страхового стажу позивачки періоди її роботи у «Трест Азовстальстрой» з 07.09.1965 до 24.03.1969, у "Киевский трест столовых Ресторан «Отдых»" з 15.08.1969 до 24.09.1976 та призначити їй з 01.04.2024 пенсію за віком (поновити виплату пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому в цій частині позовна вимога не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, дискреційним повноваженням варто розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства є гарантування дотримання прав особи та вимог законодавства, а не забезпечення ефективності державного управління, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Оскільки розглядаючи звернення пенсіонера про призначення пенсії відповідачі зобов'язані виконати таке повноваження за наявності законних підстав, воно не є дискреційним.
Для забезпечення виконання завдання адміністративного суду, вказаного у ст.2 КАС України щодо ефективного способу повного захисту порушеного права позивачки є зобов'язання відповідача 2 у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, відповідно до заяви від 19.03.2024 зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 07.09.1965 до 24.10.1965 у «Трест Азовстальстрой» та з 15.08.1969 до 24.09.1976 у "Киевский трест столовых Ресторан «Отдых»" і прийняти рішення щодо поновлення їй виплати пенсії за віком з 19.03.2024 (дата звернення про призначення пенсії за віком).
Оскільки пенсія за віком позивачці призначалася відсутні підстави зобов'язувати відповідачів її повторно призначати. Тому в цій частині позовна вимога не обгрунтована та не підлягає задоволенню.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Понесені позивачкою судові витрати, підтверджені квитанцією від 20.05.2024 в сумі 1211,20 грн про сплату судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою, підлягають стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, який безпосередньо порушив заявлене право позивачки, пропорційно задоволеній частині позову - половина суми.
Щодо професійної правничої допомоги.
Між адвокатом Голубчиком І.В. та позивачкою, як клієнтом, укладено договір від 08.04.2024 про надання правничої допомоги. Предметом зазначено надання правової допомоги в суді першої інстанції у вигляді адвокатських послуг щодо представництва в адміністративній справі клієнта про оскарження рішення відповідача 2 про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2024 №230950003561. Згідно з підп.2.1 п. 2 Договору вартість послуг адвоката становить 10000грн, якщо адміністративна справа буде розглядатися судом у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження. Клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 10000,00грн під час укладання вказаного Договору (підп.2.2 п.2 Договору).
Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг) у справі, що розглядалася (далі - Опис робіт) вказаний адвокат на виконання вказаного вище Договору надав позивачці правову допомогу відповідно до переліку:
08.04.2024 - ознайомлення з юридичними документами, що дають право для призначення та їх вивчення;
08.04.2024 - усна консультація;
08.04.2024 - укладання договору про надання правової допомоги;
29.04.2024 - отримання усної консультації в УПФ в Черкаській області щодо правомірності відмови у призначенні пенсії;
08-09.05.2024 - вивчення та аналіз законодавства в процесі підготовки написання адміністративного позову;
21-22.05.2024 - написання адміністративного позову;
22.05.2024 - формування додатків до адміністративного позову;
22.05.2024 - подання адміністративного позову до суду.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 08.04.2024 №65 позивачка на підставі вказаного вище Договору сплатила 10000,00грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною п'ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, компенсації за рахунок іншої сторони підлягає не будь-яка правова допомога, а саме професійна правнича, виконавцем якої є адвокат.
Відповідно до ч.7 ст.134 КАС України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд врахував клопотання відповідача 1 щодо відсутності підстав для розподілу вказаної позивачем суми витрат на правничу допомогу. Вказані доводи спростовуються сукупністю належних, достатніх та допустимих доказів. Відповідач 2 клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявляв.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд врахував, що адміністративна справа розглянута правилами спрощеного письмового провадження. Тобто, ознак складної не мала. Позовна заява підписана вказаним вище адвокатом. Також ним завірено копії всіх доданих до позовної заяви документів. Зміст позовної заяви свідчить, що її складено фахівцем в галузі права. Такого фаху у трудовій книжці позивачки не вказано.
Отже, безпосередня участь адвоката у цій справі та понесення у зв'язку з цим судових витрат позивачкою доведена сукупністю належних і достовірних доказів. Водночас вартість витрат адвоката не співмірна обставинам спору, незначній складності справи, об'єктивності (іза-за відсутності кількості затраченого часу адвоката) та розумності. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вказаної вище суми витрат на адвоката виключно в розмірі 5000,00грн та наявність підстав для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, що безпосередньо допустив порушення заявленого права позивачки, пропорційно задоволеній частині позову - половина вказаної суми.
Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Адміністративний позов адвоката Голубчика І.В. від імені ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, пл.Свободи, буд.5; код ЄДРПОУ 14099344) від 27.03.2024 №230950003561 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, пл.Свободи, буд.5; код ЄДРПОУ 14099344) у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, відповідно до заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.03.2024 зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 07.09.1965 до 24.10.1965 у «Трест Азовстальстрой» та з 15.08.1969 до 24.09.1976 у "Киевский трест столовых Ресторан «Отдых»" і прийняти рішення щодо поновлення їй виплати пенсії за віком з 19.03.2024 (дата звернення про призначення пенсії за віком).
У задоволенні інших позовних вимог відмовити повністю.
2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м.Харків, пл.Свободи, буд.5; код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 605,60грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) та судові витрати, пов'язані з наданням їй професійної правничої допомоги адвоката, в розмірі 2500,00грн (дві тисячі п'ятсот гривень нуль копійок).
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 20.06.2024.