про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
20 червня 2024 рокум. Ужгород№ 260/4056/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, -
19.06.2024 до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невиключення ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до п.п. 6, 7 ст 37 «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ, в редакції від 04.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин);
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку відповідно до п.п. 6, 7 ст 37 «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ, в редакції від 04.05.2024, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Позивач до позовної заяви додав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії по мобілізації ОСОБА_1 до розгляду питання виключення його з військового обліку та розгляду справи по суті.
В обгрунтування заяви зазначив, що вироком Ужгородського міського місцевого суду від 15.01.2002 року по справі № 1-14/02 ОСОБА_1 засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення з конфіскацією майна, за ст. 222 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 364 КК України 2 роки позбавлення волі. Відповідно до довідки Дрогобицької виправної колонії № 40 від 29.08.2002 підтверджено, що позивач відбував покарання в ДУ «Дрогобицька виправна колонія № 40» з 12 липня 2000 по 29 серпня 2002 року. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виключення його з військового обліку відповідно до п. п 6, 7 ч. 6 ст. 37 «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ. Станом на сьогоднішній день, відповідач не виключив позивача з військового обліку, натомість надіслав лист від 12.06.2024 № 9125 з пропозицією безпосередньо з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для належного оформлення відстрочки та внесення відповідних відомостей до військового облікового документу. Оскільки відповідачем може бути прийнято рішення про призов на військову службу під час мобілізації, позивач вважає, що на час розгляду справи наявні підстави для забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Обов'язковою умовою застосування такого виду забезпечення є пов'язаність таких дій з предметом спору, тобто, є явно непропорційним обмеження у компетенції того чи іншого суб'єкта владних повноважень за умови, що таким обмеженням не передують рішення чи дії, які прямо чи опосередковано вказують виникнення правовідносин в майбутньому, захист прав в яких просить позивач.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В розумінні наведеної норми закону, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має надати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наступних критеріїв: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності хоча б однієї з підстав: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В контексті вказано слід також зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову дає можливість суду до прийняття рішення у справі вжити заходів щодо забезпечення позовних вимог, якщо існує небезпека не співрозмірного заподіяння шкоди інтересам позивача, або якщо внаслідок невжиття цих заходів захист прав особи стане утрудненим або неможливим, в тому числі унеможливить у зв'язку з цим виконання рішення суду. Існування такої небезпеки повинно бути реальним і доведене належними доказами. Рішення суду про забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях чи змодельованих позивачем ймовірних ситуаціях.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач посилається на лист від 12.06.2024 № 9125 з пропозицією безпосередньо з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для належного оформлення відстрочки та внесення відповідних відомостей до військового облікового документу, а також повістки від 20.05.2024 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 та від 27.05.2024 про необхідність з'явитися для проходження ВЛК до Хустського РТЦКСП. Такі події і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Таким чином, заявник ставить питання про заборону ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії (проходження ВЛК, вручення повісток, тощо) відносно ОСОБА_1 щодо призову на військову службу по мобілізації до розгляду питання виключення його з військового обліку та розгляду справи по суті.
Так, статтею 151 КАС України, яка встановлює види забезпечення позову, передбачено такий вид забезпечення позову як заборона відповідачу вчиняти певні дії.
За змістом пункту 56 Положення про підготовку та проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затверджене постановою Кабінету Міністрів від 21.03.2002 №352, у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу за формою згідно з додатком 16.
Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють оповіщення громадян про виклик за розпорядженнями їх керівників.
Варто зауважити, що повістки та лист від 12.06.2024 № 9125 з пропозицією безпосередньо з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для належного оформлення відстрочки та внесення відповідних відомостей до військового облікового документу являється лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, та не має обов'язкового наслідку укладення контракту для проходження військової служби чи залучення до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
При цьому, обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Наведене свідчить про відсутність порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів позивача на момент його звернення до суду.
Окрім того, згідно з п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Суд встановив, згідно із даними повісток, ОСОБА_1 вказано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на дати, які на час подання заяви про забезпечення позову вже минули, що виключає на даний момент можливість набуття ним статусу військовослужбовця у зв'язку з відправленням з ІНФОРМАЦІЯ_4 у військову частину.
Надані позивачем докази не доводять як очевидної протиправності дій відповідача, так і того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відтак, твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтується тільки на припущеннях. Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 частиною 2 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).
В зв'язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування обраного ОСОБА_1 заходу забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
На підставі наведеного, керуючись статями 150-154, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії по мобілізації ОСОБА_1 до розгляду питання виключення його з військового обліку та розгляду справи по суті - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу суду може бути оскаржено в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.М. Луцович