20 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/30244/23
категорія 102000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач-1, ГУ ДМСУ в Харківській області), за результатами службової перевірки оформлення 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 31 березня 2023 року за № 55/2023;
2) зобов'язати ГУ ДМСУ в Харківській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3) визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (далі - відповідач-2, УДМСУ в Житомирській області), за результатами службової перевірки оформлення 29 липня 2015 року Малинським РС УДМС України в Житомирській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 24 травня 2023 року за № 87/2023;
4) зобов'язати УДМСУ в Житомирській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 29 липня 2015 року Малинським РС УДМС України в Житомирській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
5) визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку УДМСУ в Житомирській області, за результатами службової перевірки оформлення 19 вересня 2011 року органом видачі 1801 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 31 травня 2023 року за № 170/2023;
6) зобов'язати УДМСУ в Житомирській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 19 вересня 2011 року органом видачі 1801 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
7) визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку УДМСУ в Житомирській області, за результатами службової перевірки оформлення 18 квітня 2018 року органом видачі 1824 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства паспортизації та реєстрації ДМС України від 12 липня 2023 року за №192/2023;
8) зобов'язати УДМСУ в Житомирській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданого 18 квітня 2018 року органом видачі 1824 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач набув громадянство України на підставі довідки №27020 від 27 липня 2001 року про визначення належності до громадянства України. Наголошує, що згідно приписів статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-ІІІ (далі - Закон України №2235-ІІІ) у редакції на момент отримання відповідної довідки, підставою для набуття позивачем громадянства України було його територіальне походження. Згодом, на підставі зазначеної довідки позивач отримав паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 . Зауважує, що встановлення, за результатами службової перевірки оформлення 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , факту відсутності підстав вважати позивача громадянином потребує виконання передбаченої статтею 21 Закону України №2235-ІІІ процедури. Отже, на переконання позивача, визнання недійсним паспорта громадянина України може бути лише процедурним наслідком рішення про скасування рішення про оформлення набуття особою громадянства, а не самостійною підставою для встановлення підстав уважати особу громадянином України. Зауважує, що висновок ГУ ДМСУ в Харківській області від 31 березня 2023 року фактично ґрунтується лише на тому, що позивач не проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року та/або станом на 13 листопада 1991 року, але відповідач-1 проігнорував той факт, що підставою для набуття позивачем громадянства України було саме його територіальне походження, що регулювалося іншими нормами, а саме пунктом 2 частини 1 статті 6 та статтею 8 Закону України №2235-ІІІ. Наголошує, що прийняття оскаржуваних висновків фактично позбавило позивача громадянства України, а тому такі висновки можна «прирівняти» до процедури скасування рішення про оформлення набуття громадянства України згідно зі статтею 21 Закону України №2235-ІІІ. Однак, оскаржувані висновки не містять посилання на будь-які судові рішення, якими була б встановлена вина позивача у підробленні документів чи подання фальшивих документів, що були необхідні для одержання Довідки №27020 від 27 липня 2001 року про визнання належності до громадянства України. Зазначає, що у порушення вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок №302) відповідачами не було проінформовано позивача про визнання його паспортів недійсними із зазначенням норм законодавства, що були порушені. Крім того, позивача не було повідомлено про початок проведення жодного зі службових розслідувань та ініціювання розгляду відповідних питань. Також, на переконання позивача, перевірки відбулися односторонньо та поверхнево, адже здійснювалися без врахування права позивача на участь у розгляді цього питання, можливості надати свої пояснення та необхідні документи, що підтверджують факт правомірності набуття ним громадянства України. Отже оскаржувані висновки не відповідають критеріям, які закріплені у частині 2 статті 2 кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті: без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; без урахування принципу пропорційності; без доказів порушення позивачем законодавства під час отримання громадянства України та паспортів, установлених у встановленому порядку. Акцентує увагу, що оскаржувані висновки стосуються паспортів, оформлених 22, 12, 8 та 5 років тому, що свідчить про нерозумність строків реагування відповідачів на можливі процедурні порушення своїх же посадових осіб під час оформлення паспортів позивача. Наголошує, що позивач не має громадянства будь-яких інших країн, а тому безпідставне визнання недійсними усіх його паспортів, по суті позбавляє його громадянства України та фактично призводить до статусу особи без громадянства, що прямо протирічить принципам законодавства України про громадянства, закріпленим у пунктах 2 та 3 частини 1 статті 2 Закону України №2235-ІІІ. Додатково зазначає, що процедурні порушення, навіть якщо вони дійсно мали місце, допущені з причин недотримання законодавчих вимог саме працівниками органів державної влади, а не позивачем, жодним чином не можуть свідчити про вчинення ним будь-яких протиправних дій з метою нібито незаконного отримання паспортів. Тобто є неприпустимим вчинення будь-яких дій та прийняття рішень органом державної влади, які погіршують становище громадянина на підставі лише виявленого у минулому порушення процедурних норм, а тим паче у випадку, коли таке порушення сталося саме з вини посадових осіб цього органу влади. З метою ефективного відновлення порушених прав, за захистом яких подано відповідний позов, ОСОБА_1 уважає за необхідне зобов'язати відповідачів видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність його паспортів.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачам строку для подання відзивів на позов.
17 листопада 2023 року до суду надійшов відзив, у якому відповідач-2 просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що за результатами отримання УДМСУ в Житомирській області копії затвердженого ДМС України 31 березня 2023 року висновку № 55/2023, за результатами службової перевірки оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , оформленого 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким визнано оформленим з порушенням вимог законодавства, недійсним та таким що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню в установленому законодавством порядку, заступником начальника відділу з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції УДМС у Житомирській області, відповідно до вимог абзацу 1 пункту 109 Порядку №302, відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», проведено службову перевірку оформлення 29 липня 2015 року Малинським РС УДМС України в Житомирській області.
За результатами перевірки становлено, що при оформленні 29 липня 2015 року паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посадовими особами Малинського РС УДМС порушено вимоги пункту 4.2 розділу IV та розділу VI Порядку №320, зокрема встановлено, що перевірку особи за реєстраційними обліками не проведено. Також ураховуючи інформацію, викладену у висновку службової перевірки ГУДМС у Харківській області від 31 березня 2023 року за № 55/2023, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 оформлений особі, належність якої до громадянства України відповідно до положень статті 3 Закону України № 2235-ІІІ не встановлено.
У зв'язку з зазначеним, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 визнано оформленим з порушенням вимог законодавства, а тому відповідно до вимог підпункту 8 пункту 108 Порядку №302 визнано недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню, про що повідомлено позивача. Однак, зазначене підправлення повернулося з відміткою поштового відділення «у зв'язку з відсутністю адресата».
Також зазначає, що висновком службової перевірки ГУДМС у Харківській області від 31 березня 2023 року за № 55/2023 запропоновано ініціювати проведення службової перевірки, відповідно до пункту 91 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 (далі - Порядок №152), підстав оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами проведення службової перевірки оформлення 19 вересня 2011 року органом видачі 1801 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що такий оформлений на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , який висновком службової перевірки ГУДМС у Харківській області від 31 березня 2023 року за № 55/2023, визнано оформленим з порушенням вимог законодавства, недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.
У зв'язку з наведеним, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_5 , дата видачі 19 вересня 2011 року, строк дії до 19 вересня 2021 року, орган, що видав 1801, на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано оформленим з порушенням вимог законодавства та, відповідно до підпункту 8 пункту 89 Порядку № 152, визнано недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.
За результатами проведення службової перевірки оформлення 18 квітня 2018 року органом видачі 1824 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що такий оформлений на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , який висновком службової перевірки УДМСУ в Житомирській області від 24 травня 2023 року № 87/2023, визнано оформленим з порушенням вимог законодавства, недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.
У зв'язку з чим, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , дата видачі 18 квітня 2018 року, строк дії до 18 квітня 2028, орган, що видав 1824 (Малинський РС УДМС), на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано оформленим з порушенням вимог законодавства та, відповідно до підпункту 8 пункту 89 Порядку № 152, визнано недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.
Зауважує, що подана ксерокопія довідки №27020 від 27 липня 2001 року про визначення належності до громадянства України ОСОБА_1 , у тому числі копії інших посвідчень, які є похідними, отриманими на підставі паспортного документа, який визнано оформленим з порушенням вимог законодавства, не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні вимог статей 72 - 76 Кодексу адміністративного судочинства України, а ксерокопія довідки ще й суперечить вимогам Закону України №2235-ІІІ.
Наголошує, що відповідно до наявної копії заяви про видачу (заміну) паспорта громадянина рф, у графі «другие сведения» зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , «приобрел гражданство рф по ст.18 «а» Закона от 28.11.91 г. решением от 09.01.2001». Отже, паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , оформлено 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області громадянину російської федерації ОСОБА_1 , що протирічить положенням статті 4 Конституції України в частині існування в Україні єдиного громадянства.
Акцентує увагу, що довідка №27020 від 27 липня 2001 року про визначення належності до громадянства України ОСОБА_1 містить посилання про її оформлення на підставі пункту 3 статті 2 Закону України №2235-ІІІ, який, тим часом закріплює принцип неможливості позбавлення громадянина України громадянства України. До того ж з метою організації виконання Закону України №2235-ІІІ, після офіційної публікації 13 квітня 2001 року, почав застосовуватися Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №215), затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким у тому числі визначався процедурний порядок встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України. Нормами пункту 101 названого Порядку (у редакції чинній на 2001 рік) передбачалося, що у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України головне управління МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управління МВС України в області, місті Севастополі, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України. Отже, довідка №27020 від 27 липня 2001 року про визначення належності до громадянства України ОСОБА_1 ні за змістом, ні за формою не відповідає встановленим вимогам законодавства, а тому не може розцінюватися доказом у справі.
Звертає увагу, що визнання паспортів такими, що оформлені з порушенням вимог законодавства, не ототожнюється з процедурами припинення (вихід, втрата та ін.) громадянства України, а є окремими, врегульованими відповідним Порядком процедурами. А тому опісля підтвердження належності до громадянства України, набуття громадянства України, особа може оформити паспорт громадянина України.
29 листопада 2023 року до суду надійшов відзив на позов, у якому ГУ ДМСУ в Харківській області просить у задоволенні позову відмовити. Зауважує, що за наслідками проведення службової перевірки оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що рішення про оформлення 17 серпня 2001 року паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з втратою паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, працівниками МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області порушено вимоги статті 3 Закону України №2235-ІІІ, пункту 108 Порядку №215 та пункту 26 розділу ІV Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 року №316 (далі - Інструкція №316), а саме не здійснено перевірку належності особи до громадянства України. Також згідно копії заяви про видачу (заміну) паспорта громадянина рф у графі «другие сведения» зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , «приобрел гражданство рф по ст. 18 Закона от 28.11.91 г. решением от 09.01.2001». Ураховуючи викладене, паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 оформлено 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства. Наведене обумовило складення 21 березня 2023 року висновку №55/2023, який затверджений ДМС України.
05 грудня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив УДМСУ в Житомирській області, в якій позивач зауважує, що допущення у тексті довідки №27020 від 27 липня 2001 року про визначення належності до громадянства України технічної помилки (описки) сталося не з вини позивача. При цьому сама підстава належності позивача до громадянства України на момент видачі зазначеної довідки мала місце, адже територіальним походженням позивача - місцем його народження є місто Запоріжжя. Відповідно до пункту 3 статті 2 Закону України «Про громадянство України» від 08 жовтня 1991 року №1636-ХІІ (далі - Закон України №1636-ХІІ) громадянами України є особи, які народилися на території України. Отже, у довідці вказано норму Закону, який на момент її видачі втратив чинність, а не норму чинного Закону. Таким чином, на переконання позивача, висновок відповідача-2 щодо невідповідності такої довідки вимогам законодавства та неможливості розцінювати її як доказ є хибним та ґрунтується на надмірному формалізмі, оскільки у довідці наявні ознаки помилковості формулювання правової підстави набуття позивачем громадянства України, що до того ж виникло не з вини позивача. Зауважує, що помилки у діях посадових осіб органів державної влади не можуть негативно впливати на позивача, адже ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу.
01 січня 2024 року до суду надійшли додаткові докази, надані відповідачем-1 на виконання вимог ухвали суду від 31 жовтня 2023 року.
02 січня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив ГУ ДМСУ в Харківській області, у якій наведені аргументи, аналогічні тим, що викладені у відповіді на відзив УДМСУ в Житомирській області.
02 січня 2024 року судом постановлено ухвалу про витребування доказів та зупинення провадження у справі, якою зобов'язано ГУ ДМСУ в Харківській області надати належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких видано довідку №27020 від 27 липня 2001 року про визначення належності до громадянства України ОСОБА_1 , продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний строк та зупинено провадження у справі до дати отримання судом витребуваних документів.
11 січня 2024 року до суду надійшли витребувані у відповідача-1 документи, а також клопотання про заміну первісного відповідача ГУ ДМСУ в Харківській області належним відповідачем Державною міграційною службою України (далі - ДМС України).
17 січня 2024 року до суду надійшли пояснення УДМСУ в Житомирській області, в яких за результатами аналізу наданих ГУ ДМСУ в Харківській області на виконання вимог ухвали суду документів відповілач-2 акцентує увагу на тому, що ОСОБА_1 приховував факти і не дотримався умов, передбачених законодавством щодо визначення належності до громадянства (факт постійного проживання на час проставлення напису «Україна» в паспорті громадянина СРСР зразка 1974 року), що, як наслідок, потягло за собою оформлення паспорта громадянина України з порушенням вимог законодавства, за відсутності встановленого факту перебування ОСОБА_1 у громадянстві України на момент визначення первісної сукупності громадян України (стаття 3 Закону України 2235-ІІІ), і як результат висновком службової перевірки було встановлено, що паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , оформленим 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, недійсним та таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, тому підлягає вилученню, анулюванню та знищенню в установленому законодавством порядку.
Відзначає, що встановлення належності до громадянства України за своїм змістом не є підставою набуття громадянства України: це є встановлення факту перебування особи у громадянстві України на момент визначення первісної сукупності громадян України, що і має певне юридичне значення для особи. У разі підтвердження позивачем своєї належності до громадянства України, при наданні відповідних фактів, якими визначено первісну сукупність громадян України у розумінні статті 3 Закону України №2235-ІІІ, він може бути документований паспортом громадянина України, як документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
24 січня 2024 року судом постановлено ухвалу, якою поновлено провадження у справі, запропоновано позивачу залучити співвідповідачем ДМС України та зупинено провадження у справі до дати отримання судом рішення позивача щодо залучення співвідповідача.
26 березня 2024 року до суду надійшло клопотання позивача про залучення співвідповідачем ДМС України (далі - відповідач-3), в якому також зазначено про відсутність необхідності уточнення прохальної частини позову.
Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року поновлено провадження у справі, залучено співвідповідача ДМС України, якій надано час для подання відзиву.
19 квітня 2024 року до суду надійшов відзив, у якому ДМС України просить у задоволенні позову відмовити. Аргументи щодо відсутності підстав для задоволення позову є аналогічними тим, що наведені у відзивах ГУ ДМСУ в Харківській області та УДМСУ в Житомирській області. Додаткового зауважує, що інформація, яка вказана у долученій до позову копії довідки № 27020 про визначення належності до громадянства України від 27 липня 2001 року, не відображена у заяві про видачу паспорта громадянина України при оформленні паспорта у 2001 році. Таким чином, під час прийняття рішення про оформлення 17 серпня 2001 року паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із втратою паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року працівниками MBM Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, на той час, порушено вимоги статті 3 Закону України № 2235-II, пункту 108 Порядку № 215 та пункту 26 розділу IV Інструкції №316, а саме, не здійснено перевірку належності особи до громадянства України. Зазначає, що підстави та повноваження ДМС України щодо затвердження висновків результатів службових перевірок, проведених ГУДМС у Харківській області та УДМС у Житомирській області, закріплені у пункті 109 Порядку № 302 та пункті 91 Порядку № 152.
26 квітня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив ДМС України, у якій позивач на спростування доводів відповідача-3 зауважує, що позивач набув громадянство України відповідно до довідки № 27020 від 27 липня 2001 року про визначення належності до громадянства України саме як особа, яка народилася на території України. Сам факт народження особи на території України є підставою для належності такої особи до громадянства України як відповідно до Закону України № 1636-XII, так і відповідно до Закону України № 2235-III, а тому доводи ДМС України щодо відсутності інформації про факт постійного проживання позивача на території України станом на 24 серпня 1991 року та/або на 13 листопада 1991 року не є релевантними та не можуть братися до уваги у цьому контексті. Наголошує, що до відзиву не додано доказів на підтвердження того, що позивач набув громадянство російської федерації перед визнанням його громадянином України. Акцентує увагу, що у заяві позивача від 06 липня 2001 року про встановлення його належності до громадянства України, він просив встановити його належність до громадянства України на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України №2235-ІІІ. Таким чином, висновок відповідача-3 щодо невідповідності такої довідки вимогам законодавства та неможливості розцінювати її як доказ є хибним та ґрунтується лише на надмірному формалізмі, адже у довідці лише наявні ознаки помилковості формулювання правової підстави набуття позивачем громадянства України, що до того ж виникло не з вини самого позивача. Сама ж по собі наявність технічної помилки (описки) у довідці не може свідчити про відсутність підстав для належності позивача до громадянства України, а крім того така підстава дійсно була наявна.
За результатами вивчення наявних у справі документів, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи у судовому засіданні, а тому ухвалю від 26 квітня 2024 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні.
01 травня 2024 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив ДМС України.
Ухвалами суду від 29 квітня та 13 травня 2024 року задоволено клопотання представників позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та вирішено провести судове засідання 14 травня 2024 року о 15:00 в режимі відеоконференції в підсистемі відеоконференцзв'язку.
Суд установив, що 26 липня 1985 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_6 , оформлений Орджонікідзевським РВ у м. Запоріжжі у зв'язку з досягненням 16-річного віку.
У пункті 7 заяви про видачу паспорта інформація про батьків зазначена: батько - ОСОБА_3 - росіянин, мати - ОСОБА_4 - українка. У пункті 10 заяви про видачу паспорта адреса місця проживання зазначена: АДРЕСА_1 . У розділі «Службові відмітки» міститься інформація про вклеювання 13 січня 1995 року ПВ м. зеленоград московської області фотокартки по досягненню 25-річного віку.
Згідно копій облікових документів реєстрації місця проживання (форма А, форма Б), наданих відділом реєстрації фізичних осіб по Вознесенському району управління державної реєстрації фізичних осіб Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прописаний з 1985 року по 1986 рік за адресою: АДРЕСА_1 , за паспортом громадянина колишнього CPCP зразка 1974 року серії НОМЕР_6 . Знятий з реєстраційного обліку 21 серпня 1986 року з вибуттям до м. зеленоград московської області російської федерації.
Згідно паспорта громадянина колишнього CPCP зразка 1974 року серії НОМЕР_6 у 1987 році ОСОБА_1 вибув з московської області для проходження служби в лавах радянської армії. 23 вересня 1989 року знову прописаний «на учебу до 01 марта 1994» общ., а 21 грудня 1994 року виписаний. З 05 січня 1995 року прописаний у м. зеленоград московської області російської федерації.
Згідно копій «заявления о выдаче (замене) паспорта (Форма №1П)» наявна інформація про набуття громадянства рф за статтею 18 «а» Закону рф від 28 листопада 1991 року «О гражданстве рсфср» («Приобретение гражданства в порядке регистрации» В порядке регистрации гражданство рсфср приобретают: а) лица, у которых супруг либо родственник по прямой восходящей линии является гражданином рсфср;) згідно із рішенням від 09 січня 2001 року в генеральному консульстві рф у Харкові (перевірено за базою ДКС МЗС). Після набуття громадянства рф ОСОБА_1 19 січня 2001 року документувався паспортом громадянина рф серії НОМЕР_7 , виданим Розуменським ОМ ОВД білгородського району білгородської області, рф, де на той час був зареєстрованим за місцем проживання.
У подальшому документований паспортом громадянина рф серії НОМЕР_8 від 03 листопада 2006 року органом внутрішніх справ району арбат м. москва та серія 4513 №417444 від 18 березня 2014 року відділенням управління федеральної міграційної служби росії по м. москва по району арбат, рф.
Також на підставі зазначених паспортів ОСОБА_1 отримав закордонні паспорти громадянина рф серія НОМЕР_9 від 15 вересня 2008 року, який виданий федеральної міграційною службою 77777, рф та серія 72 №2863758 від 31 січня 2013 року, виданий федеральної міграційною службою 77001, рф.
06 липня 2001 року ОСОБА_1 подав заяву начальнику ВПР та МР ГУ МВС УМВС України в Харківській області, в якій просив встановити його належність до громадянства України на підставі пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України №2235-ІІІ. Також зазначив, що напис «громадянин України» в його паспорт громадянина колишнього СРСР був несений 12 січня 1993 року відділом внутрішніх справ ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання зазначено: АДРЕСА_2 . Інформація про дату прибуття в Україну на постійне проживання та адресу прописки у заяві відсутні.
Згідно корінця довідки №27020 від 27 липня 2001 року, ОСОБА_1 є громадянином України на підставі пункту 3 статті 2 Закону України №1636-ХІІ.
17 серпня 2001 року позивач звернувся до МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області з заявою форми №1, в якій просив видати (замінити) паспорт у зв'язку з втратою. У названій заяві зазначено, що паспорт серії НОМЕР_1 , оформлений 17 серпня 2001 року, виданий на підставі паспорта серії НОМЕР_6 , оформленого Орджонікідзевським РВ м. Запоріжжя 26 липня 1985 року.
На підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 19 вересня 2011 року отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_3 .
У подальшому 29 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про видачу (заміну) паспорта у зв'язку з зіпсуванням паспорта серії НОМЕР_1 .
На підставі зазначеної заяви 29 липня 2015 року позивач отримав паспорт громадянина України серія НОМЕР_2 .
Згідно зазначеного паспорта громадянина України ОСОБА_1 18 квітня 2018 року отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон серія НОМЕР_4 .
Висновком №55/2023 за результатами службової перевірки оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з порушенням вимог законодавства від 21 березня 2023 року, відповідно до підпункту 8 пункту 108 Порядку №302 паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , оформлений МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню в установленому законодавством порядку. Зазначений висновок затверджений директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 31 березня 2023 року.
Висновком №87/2023 УДМСУ в Житомирській області за результатами службової перевірки оформлення 29 липня 2015 року Малинським РС УДМСУ в Житомирській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства від 17 травня 2023 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 оформлено 29 липня 2015 року Малинським РС УДМСУ в Житомирській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, отже відповідно до підпункту 8 пункту 108 Порядку №302 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 є недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню. Зазначений висновок затверджений директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 24 травня 2023 року.
Висновком №170/2023 УДМСУ в Житомирській області за результатами службової перевірки оформлення 19 вересня 2011 року органом видачі 1801 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства від 22 травня 2023 року, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 31 травня 2023 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , дата видачі 19 вересня 2011 року, строк дії до 19 вересня 2021 року, орган, що видав 1801, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства та відповідно до підпункту 8 пункту 89 Порядку №152, недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.
Висновком №192/2023 УДМСУ в Житомирській області за результатами службової перевірки оформлення 18 квітня 2018 року органом видачі 1824 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства від 05 червня 2023 року, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України 12 липня 2023 року, паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , дата видачі 18 квітня 2018 року, строк дії до 18 квітня 2028 року, орган, що видав 1824, на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, отже відповідно до підпункту 8 пункту 89 Порядку №152 є недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню.
Уважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
14 травня 2024 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких, окрім раніше наведених доводів зазначає, що позивач є громадянином України з 12 січня 1993 року - моменту внесення відділом внутрішніх справ Орджонікідзевського райвиконкому м. Запоріжжя до паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року напису «Україна».
У судовому засіданні, призначеному на 14 травня 2024 року, було оголошено перерву для надання представнику УДМСУ в Житомирській області та ДМС України часу підготувати додаткові пояснення з урахуванням позиції позивача, викладеній у поясненнях, які були подані 13 травня 2024 року.
Ухвалою суду від 21 травня 2024 року задоволено клопотання представника ГУ ДМСУ в Харківській області про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
28 травня 2024 року ДМС України подала письмові пояснення за наданими додатковими поясненнями позивача. Наголошує, що відповідно до положень пункту 2 статті 2 Закону України № 1636-XII громадянами України є особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через рік після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України. Таким чином, напис «громадянин України» до паспорта ОСОБА_1 внесений 12 січня 1993 року після сплину визначеного законодавством терміну (13 листопада 1992 року), а зміни до пункту 2 статті 2 Закону України № 1636-XII щодо дворічного терміну «не пізніш як через два роки після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України» внесені Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про громадянство» від 28 січня 1993 року N 2949-XII. Зауважує, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України №2235-ІІІ (в редакції чинній на час розгляду заяви ОСОБА_1 ) громадянами України є, у т.ч.: особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття. Встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону стосується осіб, які перебували у громадянстві колишнього СРСР. Зазначена норма зумовлена Законом України «Про правонаступництво України» та принципами Європейської конвенції про громадянство, одним з яких є уникнення безгромадянства. Тобто названа норма передбачає одночасне дотримання трьох умов, за якими визначається статус громадянина України: прибуття в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року, наявність паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, тобто приналежність до громадянства СРСР, внесення напису «громадянин України» до такого паспорта. Однак, факт постійного проживання ОСОБА_1 після 13 листопада 1991 року не підтверджується, у тому числі станом на 12 січня 1993 року. З редакції Закону України №1636-ХІІ, який втратив чинність на час оформлення наданої довідки № 27020 (в якій зазначено норми цього закону) висновується, що відповідно до пункту 3 статті 2 цього закону передбачалося, що громадянами України є, у т.ч.: особи, які народилися або постійно проживали на території України, а також їх нащадки (діти, онуки), якщо вони на 13 листопада 1991 року проживали за межами України, не перебувають у громадянстві інших держав і до 31 грудня 2004 року подали у встановленому цим Законом порядку заяву про визначення своєї належності до громадянства України (пункт 3 статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1614-III від 23 березня 2000 року). Тобто, на переконання відповідача-3, за нормами старої редакції закону також визначалася умова: проживання станом на 13 листопада 1991 року за межами України, і не перебування у громадянстві інших держав. З огляду на такі обставини справи, які встановлюються за наявності поданих до справи документів, однозначно вбачаються факти приховування ОСОБА_1 наявності під час розгляду його заяви від 06 липня 2001 року про встановлення його належності до громадянства України і не дотримання умов, визначених законодавством щодо визначення належності до громадянства (факт постійного проживання на час проставлення напису), що, як наслідок, потягло за собою оформлення паспорта громадянина України з порушенням вимог законодавства, за відсутності встановленого факту перебування ОСОБА_1 у громадянстві України на момент визначення первісної сукупності громадян України (стаття 3 Закону України 2235-ІІІ), і як результат висновком службової перевірки було встановлено, що паспорт громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , оформленим 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що оформлений з порушенням вимог законодавства, недійсним та таким, що підлягає вилученню, анулюванню та знищенню в установленому законодавством порядку. Положення статті 3 Закону України №2235-ІІІ щодо встановлення належності до громадянства України, за своєю правовою сутністю виключає можливість перебування особи в громадянстві інших держав, оскільки для встановлення належності до громадянства України від особи не вимагається подання зобов'язання припинити іноземне громадянство. Ураховуючи, що на час встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 перебував у громадянстві рф та мав в наявності паспорт громадянина рф, стосовно нього не могли бути застосовані положення статті 3 Закону України №2235-ІІІ.
У судовому засіданні 28 травня 2024 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представники відповідачів заперечували проти задоволення позову. На запитання суду представники відповідачів не змогли пояснити суду чому за результатами отримання інформації від Служби безпеки України про наявність у позивача паспорта громадянина російської федерації та прийняття останнім громадянства такої країни не ініціювали питання про позбавлення ОСОБА_1 громадянства України, як і було зазначено у листі Служби безпеки України.
На підставі положень частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на надходження клопотання представників сторін 28 травня 2023 року судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка внесена до протоколу судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла Акт проголошення незалежності України.
Того ж дня постановою «Про проголошення незалежності України» Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголосила 24 серпня 1991 року Україну незалежною демократичною державою. З моменту проголошення незалежності чинними на території України є тільки її Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки, а 01 грудня 1991 року провести республіканський референдум на підтвердження акта проголошення незалежності.
08 жовтня 1991 року Верховною радою України прийнято Закон України «Про громадянство України» №1636-ХІІ, у преамбулі якого закріплено, що громадянство України визначає постійний правовий зв'язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Право на громадянство є невід'ємним правом людини. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство.
Відповідно до приписів статті 2 названого Закону у редакції на момент його прийняття громадянами України є:
1) особи, які на момент набрання чинності цим Законом проживали в Україні, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, які не є громадянами інших держав і які не заперечують проти набуття громадянства України;
2) особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через рік після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України;
3) особи, які набули громадянства України відповідно до цього Закону.
Приписами статті 5 Закону України №1636-ХІІ було передбачено, що документами, які підтверджують громадянство України, є паспорт громадянина України, а для осіб віком до 16 років - свідоцтво про народження.
Зразки та порядок видачі паспорта громадянина України та свідоцтва про народження визначаються положеннями про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження, які затверджуються Верховною Радою України.
На реалізацію наведеної бланкетної норми Верховною Радою України 26 червня 1992 року прийнято постанову №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтво про народження».
Відповідно до зазначеної постанови 31 грудня 1993 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1086 «Про першочергові заходи щодо забезпечення видачі паспортів громадянина України».
Згідно пункту 1 названої постанови видачу паспорта громадянина України нового зразка і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон (надалі - паспортів) почати у січні 1994 року.
Видані раніше громадянам України паспорти старого зразка, до яких органами внутрішніх справ у встановленому порядку внесено напис «Україна», чинні до їх обміну на паспорти громадян України.
Відповідно до названої постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 року №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 1994 року за №211/421 затверджено Інструкцію щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, яка була чинною до 18 липня 2006 року.
Пунктом 26 розділу ІV Інструкції №316 в редакції станом на серпень 2001 року громадяни, які заявили про втрату паспорта, перевіряються за обласним адресним бюро, при необхідності особа перевіряється службою віз і реєстрації щодо належності до громадянства України.
Якщо втрачені паспорти були одержані в органах внутрішніх справ не за місцем проживання заявників, то водночас із перевіркою за адресним бюро надсилаються запити за формою № 7 (додаток №5) із доданням фотокарток заявників для підтвердження видачі
паспортів таким особам і одержання відомостей про них.
Відомості, вказані в запитах, додані до них фотокартки порівнюються з даними і фотокартками заяв форми № 1, а також проводиться перевірка таких осіб за оперативними обліками органів внутрішніх справ. Про наслідки перевірки ініціаторам запитів надсилаються відповіді за формою № 8 (додаток № 6) із доданням копій заяв форми № 1.
Одночасно в розділі «Службові відмітки» оригіналів заяв зазначається, коли втрачено паспорт і яким органом внутрішніх справ оформляється видача паспорта замість втраченого, після чого такі заяви вміщуються до архівної картотеки.
Якщо особи, які перевіряються, знаходяться в розшуку, наслідки перевірки повідомляються негайно телеграфом з висиланням відповідних матеріалів поштою.
У випадках, коли при порівнянні фотокарток не буде встановлено тотожність зображених на них осіб або виявлено невідповідність відомостей про власників паспортів, зазначених у запитах, з даними заяв форми № 1, про це повідомляється ініціатор запиту для вжиття додаткових заходів до встановлення особи заявника і обставин існуючих розбіжностей.
Запити, пов'язані із втратою паспортів, надсилаються не пізніше наступного дня після надходження заяв, а відповіді висилаються не пізніше 48 годин після надходження запитів.
Тим часом, розділом ІІ названої Інструкції врегульовано порядок видачі та обміну паспортів.
Відповідно до пункту 7 зазначеного розділу при обміні паспортів громадянами подаються паспорти, що підлягають обміну.
Згідно пункту 8 громадянами для одержання й обміну паспортів, крім документів, передбачених пунктами 6 та 7 цієї Інструкції, подаються також - заява форми № 1 (додаток № 1) і дві фотокартки розміром 35 х 45 мм.
Будь-яких застережень про необхідність проведення перевірки щодо належності до громадянства України названий розділ не містить.
Отже, наведені вище положення законодавства України передбачали саме обмін зазначеного паспорта на паспорт громадянина України зразка 1994 року, оскільки внесення органами внутрішніх справ у встановленому порядку напису «Україна», підтверджували належність особи до громадянства України.
Такий висновок суду узгоджується з нормами Закону України №2235-ІІІ, якими, на момент набрання ним чинності, передбачалося, що громадянами України є особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття (пункт 3 частини 1 статті 3 названого Закону).
Як установлено судом з наявних у матеріалах справи документів, наданих відповідачем-1 на вимогу ухвали суду, на момент звернення позивача із заявою форми №1, до паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_6 відділом внутрішніх справ Орджонікідзевського райвиконкому м. Запоріжжя 12 січня 1993 року у встановленому порядку внесено напис «Україна» відповідно до положень статті 2 Закону України №1636-ХІІ.
Суд наголошує, що на момент внесення такого запису позивач не мав громадянства іншої держави.
Надаючи правову оцінку доводам відповідачів про те, що на момент внесення напису «Україна» до паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року НОМЕР_6 сплинув річний строк, визначений пунктом 2 статті 2 Закону України №1636-ХІІ, суд зауважує на таке.
Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про громадянство» від 28 січня 1993 року №2949-ХІІ, який набрав чинності з 16 лютого 1993 року (далі - Закон України №2949-ХІІ), внесено зміни до пункту 2 статті 2 Закону України №1636-ХІІ, а саме викладено його в новій редакції: « 2) особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України, за умов, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали на її території, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через два роки після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України.».
Отже, наведеною правовою нормою вже було визначено строк для виявлення бажання стати громадянином України тривалістю два, а не один рік після набрання чинності Законом України №1636-ХІІ.
Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловлював юридичну позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №5-рп/2012, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012).
Як указано в рішенні Конституційного Суду України від 26 січня 2011 року №1-рп/2011, положення частини 1 статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (абзац 2 пункту 5 мотивувальної частини).
У рішенні від 12 липня 2019 року №5-р(І)/2019 Суд зазначив, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.
Надаючи правову оцінку дії Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження контрактної форми роботи у сфері культури та конкурсної процедури призначення керівників державних та комунальних закладів культури» від 28 січня 2016 року № 955-VIII у часі, Конституційний Суд України зауважив, що він не має зворотної дії в часі, оскільки не поширюється на безстрокові трудові договори, укладені до його прийняття, а передбачає припинення цих договорів з моменту набрання ним чинності та можливість продовження трудових правовідносин на умовах контракту між професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) і державними та комунальними закладами культури. Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 09 червня 2023 року у справі №640/13146/20, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі, новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - «переживаючої» (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року№ 5-р/2018).
Закон України №2949-ХІІ прийнято Верховною Радою України на реалізацію своїх повноважень щодо законодавчого регулювання питання громадянства України. Визначеними названим Законом змінами збільшено строк, протягом якого особи, що відповідають закріпленим у пункті 2 статті 2 Закону України №1636-ХІІ характеристикам, протягом якого такі особи мають право виявити бажання стати громадянами України.
Аналіз таких змін дає підстави для висновку, що такі збільшують відповідну категорію людей. Обмеження права позивача на реалізацію виявлення бажання стати громадянином України строком в один рік, ставить його в нерівне становище з іншими особами, які виявили таке бажання після набрання чинності Законом України №2949-ХІІ.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що керуючись приписами частини 1 статті 58 Конституції України, орган державної влади правомірно поставив напис в паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року НОМЕР_6 «Україна».
Додатково суд зауважує, що правомірність відповідних дій державного органу не виступала предметом перевірки під час складення оскаржуваних висновків.
Підсумовуючи зазначене, суд уважає, що з 12 січня 1993 року позивач, як особа, що навчалася за межами України, але народилась на її території, не перебуває в громадянстві іншої держави та не пізніш як через два роки після набрання чинності Законом України №1636-ХІІ виявила бажання стати громадянином України, правомірно отримав напис у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року серії НОМЕР_6 «Україна».
Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України №2235-ІІІ, у редакції на момент прийняття, громадянами України є особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України».
Відповідно до частини 2 названої правової норми особи, які зазначені у пункті 3 частини 1 цієї статті є громадянами України з моменту внесення відмітки про громадянство України.
З огляду на викладене, суд уважає помилковим твердження відповідачів про те, що на момент оформлення МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 17 серпня 2001 року паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 не був громадянином України.
На момент документування позивача паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 основні положення практичної діяльності паспортної служби органів внутрішніх справ щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України визначала Інструкція щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 серпня 1994 року №316.
Відповідно до пункту 26 розділу ІV названої Інструкції громадяни, які заявили про втрату паспорта, перевіряються за обласним адресним бюро, при необхідності особа перевіряється
службою віз і реєстрації щодо належності до громадянства України.
Якщо втрачені паспорти були одержані в органах внутрішніх справ не за місцем проживання заявників, то водночас із перевіркою за адресним бюро надсилаються запити за формою № 7 (додаток №5) із доданням фотокарток заявників для підтвердження видачі
паспортів таким особам і одержання відомостей про них.
Відомості, вказані в запитах, додані до них фотокартки порівнюються з даними і фотокартками заяв форми № 1, а також проводиться перевірка таких осіб за оперативними обліками органів внутрішніх справ. Про наслідки перевірки ініціаторам запитів
надсилаються відповіді за формою № 8 (додаток № 6) із доданням копій заяв форми № 1.
Одночасно в розділі «Службові відмітки» оригіналів заяв зазначається, коли втрачено паспорт і яким органом внутрішніх справ оформляється видача паспорта замість втраченого, після чого такі заяви вміщуються до архівної картотеки.
Якщо особи, які перевіряються, знаходяться в розшуку, наслідки перевірки повідомляються негайно телеграфом з висиланням відповідних матеріалів поштою.
У випадках, коли при порівнянні фотокарток не буде встановлено тотожність зображених на них осіб або виявлено невідповідність відомостей про власників паспортів, зазначених у запитах, з даними заяв форми № 1, про це повідомляється ініціатор запиту для вжиття додаткових заходів до встановлення особи заявника і обставин існуючих розбіжностей.
Запити, пов'язані із втратою паспортів, надсилаються не пізніше наступного дня після надходження заяв, а відповіді висилаються не пізніше 48 годин після надходження запитів.
Як убачається зі змісту висновку №55/2023, складеного ГУ ДМСУ в Харківській області у розділі «Службові відмітки» заяви ОСОБА_1 про видачу паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року міститься інформація про вклеювання 13 січня 1995 року ПВ м. зеленоград московської області фотокартки по досягненню 25-річного віку.
За результатами дослідження копії такої заяви, яка міститься у додатку 13 до названого висновку, суд установив, що відповідна копія не містить зворотній бік заяви, на якому зазначаються службові відмітки, згідно затвердженої Інструкцією №316 форми №1.
Так само у додатках до висновку міститься копія заяви позивача форми №1 без зворотного боку такої.
Наведене, на переконання суду свідчить, що під час проведення перевірки оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року на ім'я ОСОБА_1 , ГУ ДМСУ в Харківській області неналежним чином дослідив всі документи, які підлягали вивченню під час проведення такої перевірки.
Таким чином твердження відповідачів про порушення вимог пункту 26 розділу ІV Інструкції №316 не ґрунтується на належним чином досліджених матеріалах, а тому є безпідставним.
Додатково суд зауважує, що пункт 108 Порядку №218 на момент оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року 17 серпня 2001 року передбачав, що особам, які мають у паспортах громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року, замість паспортів громадян колишнього СРСР залежно від місця проживання видаються паспорти громадян України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
Тим часом, як зазначено вище та встановлено судом за результатами розгляду справи позивач отримав паспорт громадянина України в порядку обміну паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, в якому було поставлено напис «Україна».
Отже, названий пункт не є застосовним до спірних правовідносин.
Також суд уважає помилковим посилання відповідача-1 на порушення вимог статті 3 Закону України №2235-ІІІ під час оформлення позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року 17 серпня 2021 року.
Як убачається зі змісту висновку №55/2023 відповідач-1 виходив з того, що факт постійного проживання на території України позивач станом на 24 серпня 1991 року та/або станом на 13 листопада 1991 року документально не підтверджено, а тому підстав вважати ОСОБА_1 громадянином України не встановлено.
Однак, як зазначено вище, позивач належить до громадян України згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 3, а не пункту 2 названої правової норми Закону України №2235-ІІІ.
Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача-1 у формі висновку №55/2023 не відповідає критеріям, закріпленим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на те, що висновки відповідача-2 ґрунтуються на обставинах, встановлених у висновку №55/2023 року, такий висновок є застосовним і до рішень відповідача-2.
Додатково суд зауважує, що листом прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора від 26 вересня 2022 року на адресу ДМС України направлено копію листа Служби безпеки України від 23 вересня 2022 року разом з додатками. Керуючись положеннями статей 4, 106 Конституції України, статтями 2, 24 Закону України №2235-ІІІ, пунктами 87, 104 Порядку №215 у зазначеному листі прокурор просить вирішити питання та клопотати перед Комісією при Президенті України з питань громадянства про втрату ОСОБА_1 громадянства України.
Відповідно до приписів статті 17 Закону України №2235-ІІІ громадянство України припиняється: 1) внаслідок виходу з громадянства України; 2) внаслідок втрати громадянства України; 3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України №2235-ІІІ підставою для втрати громадянства України є добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття.
Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто.
Статтею 23 Закону України №2235-ІІІ закріплено, що саме Комісія при Президентові України з питань громадянства розглядає подання про втрату громадянства України і вносить пропозиції Президенту України щодо задоволення цих подань.
Відповідно до підпункту «а» пункту 87 Порядку №215 для припинення громадянства України внаслідок його втрати територіальні органи Державної міграційної служби України, дипломатичні представництва чи консульські установи України готують та подають подання про втрату громадянства України.
Згідно пункту 104 Порядку №215 у разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України готує подання про втрату особою громадянства України та надсилає його разом із документами, передбаченими підпунктами «б» і «в» пункту 87 цього Порядку, до Державної міграційної служби України.
Державна міграційна служба України розглядає подання про втрату громадянства України та подані разом із ним документи.
У разі підтвердження наявності підстави для втрати громадянства України Державна міграційна служба України затверджує подання про втрату громадянства України та надсилає його разом із поданими документами до Комісії при Президентові України з питань громадянства.
Однак, незважаючи на ініціативу Офісу Генерального прокурора звернення саме з клопотанням про втрату ОСОБА_1 громадянства України та наявності підстав для втрати ним громадянства України, а саме отримання громадянства рф згідно із рішенням від 09 січня 2001 року в генеральному консульстві рф у Харкові, за результатами службових перевірок, проведених ГУ ДМСУ в Харківській області та УДМСУ в Житомирській області, складено висновки, якими визнані такими, що оформлені з порушеннями вимог законодавства, недійсними та такими, що підлягають вилученню, анулюванню та знищенню в установленому законодавством порядку паспорти громадянина України серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , а також паспорти громадянина Україна для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_3 .
Надаючи правову оцінку позовним вимогам в частині зобов'язання відповідача-1 видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відповідача-2 інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 29 липня 2015 року Малинським РС УДМС України в Житомирській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 19 вересня 2011 року органом видачі 1801 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданого 18 квітня 2018 року органом видачі 1824 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зауважує на таке.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведених обставин, ураховуючи встановлення судом протиправності оскаржуваних висновків ГУ ДМСУ в Харківській області та УДМСУ в Житомирській області та їх скасування, а також ураховуючи, що саме такими висновками передбачено внесення до Інформаційної підсистеми функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби інформації про недійсність таких паспортів, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для її видалення (виключення).
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суду надана платіжна інструкція про сплату судового збору в розмірі 4294,40 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.
За таких обставин, з огляду на висновок суду про задоволення позову, суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в повному розмірі.
Ураховуючи те, що за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про скасування 1 рішення ГУ ДМСУ в Харківській області та 3 рішень УДМСУ в Житомирській області, сума судового збору підлягає стягненню з обох відповідачів пропорційно задоволеним до них позовним вимогам.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 194, 242-246, 250, 255, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати та скасувати рішення у формі висновку Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, за результатами службової перевірки оформлення 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 31 березня 2023 року за № 55/2023.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 17 серпня 2001 року МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, за результатами службової перевірки оформлення 29 липня 2015 року Малинським РС УДМС України в Житомирській області паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 24 травня 2023 року за № 87/2023.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 29 липня 2015 року Малинським РС УДМС України в Житомирській області на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, за результатами службової перевірки оформлення 19 вересня 2011 року органом видачі 1801 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України від 31 травня 2023 року за № 170/2023.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданого 19 вересня 2011 року органом видачі 1801 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення у формі висновку Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, за результатами службової перевірки оформлення 18 квітня 2018 року органом видачі 1824 паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з порушенням вимог законодавства, затвердженого директором Департаменту з питань громадянства паспортизації та реєстрації ДМС України від 12 липня 2023 року за №192/2023.
Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області видалити (виключити) з Інформаційної підсистеми «Функціональний модуль «Недійсні документи» Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами Державної міграційної служби України інформацію (відомості) про недійсність паспорта громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 , виданого 18 квітня 2018 року органом видачі 1824 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (однієї тисячі сімдесяти трьох) гривень 60 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3220 (трьох тисяч двохсот двадцяти) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис