20 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/3445/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом , в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи з 20.12.1993 по 05.02.1996 ;
зобов"язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 20.12.1993 по 05.02.1996, що підтверджений записами у трудовій книжці.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу період роботи з 20.12.1993 по 05.02.1996 через виправлення у даті прийняття на роботу, оскільки, оскільки відповідальність за ведення трудових книжок покладається на роботодавців.
Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач отримує пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно розрахунку періодів страхового стажу, які враховано при обчисленні пенсії, страховий стаж позивача становить 38 років 11 місяців 3 дні. Пенсія призначена 12.11.2018.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, він з 20.12.1993 по 05.02.1996 працював слюсарем 4 розряду в Коростишівському цеху "Граніт".
На звернення до відповідача з приводу надання інформації про причини не зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи, листом від 16.10.2023 йому повідомлено, що до страхового стажу не враховано період роботи відповідно до записів у трудовій книжці з 20.12.1993 по 05.02.1996, оскільки дата про прийняття містить виправлення. Необхідно надати уточнюючу довідку.
Позивач вважає такі дії протиправними, тому звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон № 1058), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Положеннями п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі - Порядок № 637), встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Порядку № 637).
До страхового стажу позивача не враховано період роботи відповідно до записів у трудовій книжці з 20.12.1993 по 05.02.1996, оскільки дата про прийняття містить виправлення.
Суд не погоджується з такими діями відповідача, з огляду на таке.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, він з 20.12.1993 по 05.02.1996 працював слюсарем 4 розряду в Коростишівському цеху "Граніт".
При цьому, суд звертає увагу, що у даті прийняття на роботу немає жодного виправлення.
Записи чіткі та зрозумілі.
Крім того, суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає їй право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У даному випадку, суд звертає увагу, що записи про трудову діяльність позивача є зрозумілими, відсутні ознаки підчисток та підробок, маються печатки підприємств.
Таким чином, суд встановив, що період роботи позивача з 20.12.1993 по 05.02.1996 в Коростишівському цеху "Граніт" підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача та повинен бути врахований при перерахунку її пенсії, що протиправно зроблено не було.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту порушеного права позивача на отримання пенсії, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом зобов"язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 20.12.1993 по 05.02.1996 та здійснити перерахунок пенсії за віком з моменту призначення.
Визначаючись із способом відновлення порушеного права позивача суд виходить із того, що останньому вже призначено пенсію за віком , а тому ефективним способом захисту прав є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 20.12.1993 по 05.02.1996 та здійснити перерахунок пенсії за віком з моменту призначення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено суду правомірність своїх дій.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Згідно із статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7,м. Житомир,Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) , про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 20.12.1993 по 05.02.1996 .
Зобов"язати Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.12.1993 по 05.02.1996 та здійснити перерахунок пенсії за віком з моменту її призначення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос