20 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/2070/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявної вислуги років в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України з 27 січня 2009 року до 10 вересня 2019 року;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну вислугу років в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 27 січня 2009 року до 10 вересня 2019 року.
В обґрунтування зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до стажу служби в Національній поліції України, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну вислугу років в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України.
Ухвалою від 08.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати саме приписи ч. 2 ст. 78 ЗУ "Про Національну поліцію"; незгода або заперечення позивача щодо вислуги років до відповідача не надходила.
Позивач відповіді на відзив не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період з 27.01.2009 по 10.09.2019 проходив службу на різних посадах в Державній кримінально - виконавчій службі України та мав спеціальне звання прапорщик внутрішньої служби (а.с. 13-14).
Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області № 271 о/с від 30.09.2020 позивача зараховано на службу на посаду поліцейського сектору реагування № 4 Хорошівського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУ НП в Житомирській області (а.с. 22).
Вподальшому присвоєно спеціальне звання старший сержант поліції (а.с. 14).
Позивач звернувся до відповідчаач з рапортом про включиння до його стажу служби в поліції період проходження ним служби в Державній кримінально - виконавчій службі.
Листом Головне управління Національної поліції в Житомирській області №4128/105/05/12-2023 від 28.12.2023 в задоволені рапорту відмовлено, оскільки відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», у позивача відсутні підстави для зарахування до стажу служби в поліції стажу служби у кримінально - виконавчій службі.
Позивач не погодився з вищезазначеною відмовою відповідача та звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України "Про Національну поліцію" визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію", служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію», до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Таким чином, суд зазначає, що до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.
Статтею 130 Виправно-трудового кодексу України, (в редакції чинній до 01.01.2004), встановлено, що на працівників рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюється дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
На спеціалістів кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань, поширюється дія закону України "Про державну службу".
Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-IV, до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
Згідно із ч. 5 ст. 23 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України", на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.
Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Згідно преамбули вищезазначеного Статуту, його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Із урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України. Тобто, всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.Отже, з огляду на викладене, служба в органах внутрішніх справ (в подальшому - в поліції) аналогічна службі персоналу органів і установ виконання покарань.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20.
Судовим розглядом встановлено, що вислуга років позивача на день його звільнення складає: 11 років 7 місяців 10 днів в календарному обчисленні та 15 років 01 місяць 24 дні у пільговому обчисленні, що підтверджується наказом В.о. начальника ДУ "Бердичівська виправна колонія № 70" від 10.09.2018 № 68/ОС-19 (а.с. 21).
Таким чином, суд зазначає, що служба позивача в складі персоналу органів і установ виконання покарань підлягає зарахуванню до вислуги років в поліції на підставі п. 3 (чинного до 07.11.2015 року - дати набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію") ч. 2 ст. 78 Закону №580-VIII та на підставі п. 1 ч. 2 зазначеної статті закону (чинній після 07.11.2015 року - дати набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію").
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Водночас, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції.
Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Вказані положення були підтверджені та ще більш розвинуті рішенням Конституційного Суду України №7рп/2016 від 20.12.2016, в якому зазначається, що з огляду на приписи ч. 5 ст. 17 Конституції України обов'язок держави щодо соціального захисту громадян, які підпадають під дію вказаної норми, є пріоритетним, він носить безумовний характер і на його виконання не можуть впливати економічні чи соціально - економічні обставини. В цьому ж рішенні Конституційного Суду України зроблено акцент, що ст. 17 Конституції України знаходиться у її розділі І «Загальні засади», внесення зміни до норм якого можливе лише за умови затвердження цих змін всеукраїнським референдумом, тобто соціальний захист військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів, в т. ч. і органів прокуратури, заходиться під посиленим захистом держави, яка без всеукраїнського референдуму навіть не має права змінювати норми щодо цього захисту.
Таким чином, право співробітників органів і установ виконання покарань, в т. ч. і Державної кримінально - виконавчої служби на належний соціальний захист, передбачене не звичайним законом, а самою Конституцією України (ч. 5 ст. 17) і тому воно не може бути зменшене, звужене чи іншим чином обмежене без внесення відповідних до змін до Конституції України.
Отже, врахувавши тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" № 988 від 11.11.2015 визначено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Положеннями підпунктів 3-6 частини 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII зобов'язано Кабінет Міністрів України в місячний строк, крім іншого, прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, ужити заходів щодо фінансового та матеріально-технічного забезпечення поліції України.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" № 900-VIII від 23.12.2015, який набрав чинності 29.12.2015, пункт 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" доповнено абзацами другим та третім, згідно з якими за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що служба в Державній пенітенціарній службі України здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, та відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 78 Закону № 580-VIII повинна зараховуватись до стажу служби в поліції, таким чином бездіяльність відповідача щодо не зарахування до стажу служби позивача в Національній поліції України, що дає право на виплату йому надбавки до грошового забезпечення та надання йому додаткової оплачуваної відпустки, його строку служби в Державній кримінально - виконавчій службі України не відповідає положенням Закону України «Про Національну поліцію», приписам ст. 17 Конституції України, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення, суд вважає безпідставними, оскільки позивач не оскаржує наказ ГУ НП в Житомирській області від 14.04.2023 № 172 о/с, а просить визнати протиправною бездіяльність відповідача.
Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008, код 40108625) задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявної вислуги років в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України з 27 січня 2009 року до 10 вересня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в Національній поліції України, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, наявну вислугу років в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 27 січня 2009 року до 10 вересня 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк