Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
20 червня 2024 року Справа №200/4093/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
18.06.2024 року ОСОБА_1 через свого представника та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 19.06.2024 року), в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 21.08.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 21.08.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позову зазначав, що з 21.01.2020 року по 21.08.2021 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , з якої звільнений наказом від 21.08.2021 року №202 з 21.08.2021 року.
В період проходження військової служби йому була виплачена грошова допомога на оздоровлення за 2020 - 2021 роки виходячи з місячного грошового забезпечення.
18.06.2024 року позивачем до відповідача направлено заяву з проханням надати інформацію про застосований розмір прожиткового мінімуму при встановленні посадового окладу та окладу за військовим званням. Проте відповідь не надходила.
Вважав, що протягом спірного періоду проходження військової служби, відповідач невірно обчислював розміри його посадового окладу та окладу за військове звання (застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року, замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року та є вищим), що призвело до виплати йому грошового забезпечення, а також виплат, які обчислюються виходячи з посадового окладу та/або окладу за військовим званням (а саме грошової допомоги на оздоровлення за 2020 та 2021 роки) в меншому розмірі, та, відповідно, до порушення його права на належне грошове забезпечення.
Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби.
Частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
При цьому частиною 1 статті 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.
Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення статей 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
При цьому п. 1 гл. XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
В період, зокрема з 19.07.2022 року (набрання чинності Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX) по 30.06.2023 року в Україні діяв карантин, що встановлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у зв'язку з чим на цей час період строки, що визначені статтею 233 Кодексу законів про працю України, продовжувалися.
З 01.07.2023 року зазначений карантин на території України не діє.
Отже, правило тримісячного строку звернення до суду з позовом, про який йдеться в частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, застосовується з 19.07.2022 року, а з урахуванням його продовження на строк дії карантину, - з 01.07.2023 року.
За загальним правилом строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Про порушення своїх прав, свобод чи інтересів неправильним (на думку позивача) обчисленням грошового забезпечення позивач повинен був дізнатися під час проходження служби у відповідача і знати у серпні 2021 року - при звільненні з військової служби (виключенні зі списків особового складу військової частини), коли строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) не обмежувався. Проте тримісячний строк звернення до суду з позовом щодо позивача повинен був розпочатися з 19.07.2022 року - дня набрання чинності Закону України від 01.07.2022 року № 2352-IX, а з урахуванням його продовження на строк дії карантину, - з 01.07.2023 року. І саме з такої дати позивач мав би почати цікавитися сумами грошового забезпечення (їх обчисленням та складовими), що нараховані та виплачені при його звільненні (виключенні зі списків особового складу військової частини). А до суду з позовом він звернувся 18.06.2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з позовом.
Між тим, в порушення вимог статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
До позовної заяви потрібно додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
До поданих до суду документів в електронній формі (на виконання даної ухвали) слід додати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів або докази надсилання таких документів до електронних кабінетів інших учасників справи.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.
В разі не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.В. Логойда