печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25055/24-ц
"06" червня 2024 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В., перевіривши матеріали цивільного позову Арбітражного керуючого Баляби Олександра Володимировича до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів, -
Арбітражний керуючий Баляба Олександр Володимирович (далі - позивач, Арбітражний керуючий Баляба О.В.) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, АТ КБ «Приватбанк») про стягнення грошових коштів.
Перевіривши позовну заяву Арбітражного керуючого Баляби О.В. з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.
В обґрунтування позовний вимог позивач зазначає, що ухвалою судді Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року у справі № 910/19325/13 покладено частину витрат на оплату грошової винагороди по справі № 910/19325/13 на кредитора - АТ КБ «Приватбанк» у сумі 12 462 грн. Позивач двічі звертався до відповідача з пропозиціями щодо виконання рішення суду. Станом на дату звернення з позовом, відповіді на зазначені пропозиції позивач не отримав, а тому просить суд стягнути з АТ КБ «Приватбанк» суму грошової винагороди по справі № 910/19325/13 в розмірі 12 462 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частина 3 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зобов'язує суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокремасправи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Крім того, абз. 1 ч. 1 ст. 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Позивач звертається до суду з позовом щодо виконання ухвали суду господарської юрисдикції. Разом з цим, відповідно до вимог законодавства виконавче провадження є завершальною стадією судового розгляду.
Виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 року у справі № 910/19325/13 є завершальною стадією судового розгляду щодо питання стягнення частини витрат на оплату грошової винагороди на кредитора - АТ КБ «Приватбанк» у сумі 12 462 грн.
В свою чергу, розгляд даної вимоги позивача не підлягає в порядку ст.ст. 15, 16 ЦК України та звернення з позовом до суду в окремому порядку цивільного судочинства.
Отже, позивач не позбавлений права звернутись до Господарського суду міста Києва, який розглядав справу як суд першої інстанції щодо виконання судового рішення у справі № 910/19325/13.
Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011, що згідно з практикою ЄСПЛ одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України», заява № 48553/99, пункт 77, та від 05 липня 2005 року у справі «Агротехсервіс проти України», заява № 62608/00, пункт 42).
Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, зазначив, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність (абзаци тринадцятий, чотирнадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону №1404-VIII (щодо забезпечення державою виконання судового рішення) від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019).
Отже, з урахуванням викладеного, дана позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатися в порядку господарського судочинства щодо виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 4, 19, 186, 260, 354 ЦПК України, 20 ГПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Арбітражного керуючого Баляби Олександра Володимировича до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення грошових коштів.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 06.06.2024 року.
Суддя І.В. Григоренко