Рішення від 10.06.2024 по справі 927/668/23

Іменем України

РІШЕННЯ

10 червня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/668/23

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., за участі секретаря судового засідання Ткачової А.Ю., розглянувши справу

за позовом: Керівника Козелецької окружної прокуратури,

вул. Є. Лоскота, 1, сел. Козелець, Чернігівська область, 17000,

код ЄДРПОУ 02910114, e-mail: kozelec.prok@gmail.com,

в інтересах держави в особі

Чернігівської обласної військової адміністрації,

вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 00022674,

e-mail: post@regadm.gov.ua,

до відповідача: Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області,

вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівська область, 17044, код ЄДРПОУ 04061754,

e-mail: oster-rada@ukr.net,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вул. П'ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39764881, e-mail: chernihiv@land.gov.ua.

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Представники сторін:

прокурор: Шиленко М.В.,

представник позивача: Швидкова В.О.,

відповідача: не прибув,

третьої особи: не прибув.

Керівником Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації подано позов до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421 га шляхом:

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2,8421 га. з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003;

- зобов'язання Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061754) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2023 справу №927/668/23 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду 10.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області; підготовче засідання призначено на 29.05.2023, 12:30. Встановлено учасникам судового процесу строки для подання письмових заяв.

Ухвалою від 23.05.2023 суд задовольнив заяву представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

15.05.2023 на адресу суду від ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надійшли письмові пояснення № 9-25-0.6-2315/2-23 від 12.05.2023. У поясненнях третя особа зазначає, що передана ділянка відповідно до норм земельного законодавства. Земельна ділянка, на якій розміщена пам'ятка археології місцевого значення - поселення, на східній околиці «Любечанинів-1» (місцезнаходження: Чернігівська область, Чернігівський район, Остерська міська рада, с. Любечанинів, за східною околицею села, II тис. до н.е., III-VI ст.ст.) не сформована, межі не встановлені, а відомості про ділянку історико-культурного призначення не внесені до Державного земельного кадастру. Як зазначає третя особа, до матеріалів справи позивачем додано графічну частину проекту роздержавлення земель КСП «Заповіт Леніна» Чернігівського району Чернігівської області, на якій умовними позначеннями позначено земельну ділянку історико-культурного призначення. Графічна частина проекту роздержавлення і проект роздержавлення - це не документ, яким встановлюється, змінюється або припиняється правовий режим земель історико-культурного призначення, а тому будь-які відомості, які внесені до нього про землі історико-культурного призначення, не мають офіційний, а мають рекомендаційний характер. Науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки місцевого значення та її зон охорони, науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам'яток місцевого значення немає. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало у комунальну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, згідно зі своїми повноваженнями, тому, що ділянка завжди була сільськогосподарською, в т.ч. на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 60-р від 31.01.2018. Навіть у випадку, якщо Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не приймало б наказ про передачу у комунальну власність в т.ч. і спірної земельної ділянки, то орган місцевого самоврядування в силу закону, на підставі п. 24 Перехідних положень ЗУ України міг самостійно, без Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, зареєструвати право комунальної власності на, ділянку. Крім того, ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області зазначає, що до тих пір, поки не буде затверджено (станом па сьогодні не затверджено) науково-проектну документацію з визначення меж і режимів використання зони охорони, межі і режим використання зони охорони пам'ятки, відповідно, не визначений. Третя особа зазначає, що технічна документація з інвентаризації, на яку посилається позивач, це не та технічна документація, якою можна обґрунтувати позовні вимоги.

22.05.2023 на адресу суду від прокуратури надійшли заперечення на пояснення третьої особи № 50-75-1847вих23 від 19.05.2023, у яких прокурор зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області достовірно знаючи, що спірна земельна ділянка є земельною ділянкою історико-культурного призначення, через знаходження на ній пам'ятки археології, безпідставно передало її до комунальної власності Остерської міської ради. ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, будучи достовірно обізнаним, з розробленою документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області, що серед проінвентаризованих земельних ділянок наявна земельна Ділянка № 2 площею 2,8421 га. на території Остерської міської ради (якій присвоєно кадастровий номер 7422010400:31:297:0003), на якій знаходиться об'єкт археологічної спадщини - давнє поселення, безпідставно передало її з державної власності у комунальну. Прокурор стверджує, що це може призвести до використання земельної ділянки без збереження археологічного об'єкта, наслідком чого може настати її знищення. На думку прокурора, визначальною підставою для віднесення земель до категорії історико-культурного призначення є не наявність проекту землеустрою, а факт розташування на них пам'яток культурної спадщини. А відсутність затвердженої науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам'ятки археології місцевого значення та її зон охорони не дає підстави стверджувати що спірна земельна ділянка, яка передана відповідачу у комунальну власність, не належить до земель історико-культурного призначення і на ній не розташована пам'ятка археології.

У відзиві на позовну заяву від 22.05.2023 № 716/03-09 відповідач - Остерська міська рада, заперечив проти позовних вимог та зазначив про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів Чернігівської обласної військової адміністрації. На думку відповідача, словосполучення «входить в межі пам'ятки археології місцевого значення» та «розташована частина пам'ятки археології» є різними за своїм смисловим навантаженням та підтверджують різні факти.

29.05.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи. У клопотанні відповідач обґрунтував необхідність призначення експертизи суперечливістю доказів щодо надання спірної ділянки, на якій розташовано пам'ятку археології місцевого значення поселення «Любечанинів-1»ІІ тис. до н.е. ІІІ-V, охоронний номер №2927-ЧР.

У підготовчому засідання 29.05.2023 суд постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву до 10.07.2023, 10:00.

31.05.2023 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив № 50-75-1973вих23, у якій Козелецька окружна прокуратура заперечила проти заперечень відповідача у відзиві на позовну заяву. Зокрема, зазначила, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, будучи достовірно обізнаним, з розробленої документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області, що серед проінвентаризованих земельних ділянок наявна земельна Ділянка № 2 площею 2,8421 га. на території Остерської міської ради (якій присвоєно кадастровий номер 7422010400:31:297:0003), на якій знаходиться об'єкт археологічної спадщини - давнє поселення, безпідставно передало її з державної власності у комунальну. Прокурор зазначив, що належним чином обґрунтував підстави представництва інтересів держави у цій справі та звернення до суду з цим позовом, звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок неправомірного отримання Остерською міською радою земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології, держава позбавлена можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна. Щодо строків позовної давності прокурор зазначає, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

У підготовчому засіданні 10.07.2023 суд постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 23.08.2023,09:00 та зобов'язав відповідача надати суду належні докази надсилання учасникам справи примірники клопотання про призначення у справі експертизи, описи вкладення у цінний лист.

13.07.2023 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 05-07/12249-вих від 11.07.2023 Чернігівська обласна військова адміністрація вважає доводи Остерської міської ради, наведені у відзиві, необґрунтованими. Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації листом від 25.05.2018 №13-П погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженнями КМУ №555-р від 09.08.2017) за наступних умов: впродовж місяця з дня отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку №2 - укладення охоронного договору на пам'ятку археології поселення «Любечанинів-1», обов'язкового погодження з Департаментом проектної документації із землеустрою щодо відведення цієї ділянки у користування та інше. Департамент при погодженні звертав увагу Управління, що відповідно до ч.2 та 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність. Щодо обліку земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення позивач звертає увагу, що умовою належності земельної ділянки до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об'єкта, визначеного статтями 53,54 ЗК України та статтею 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечанинів-1». Не приведення цільового призначення цієї земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній пам'ятки. Крім зазначеного, обласна державна адміністрація, зазначає, що виступаючи суб'єктом земельних відносин відповідно до статті 17 ЗК України, забезпечує виключно реалізацію повноважень по розпорядженню землями державної власності на підставах та у порядку, встановленому Земельним кодексом України. Обласна державна адміністрація не наділена повноваженнями здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, у тому числі за правомірністю вибуття земель із державної до комунальної власності, а також вживати відповідні заходи реагування та усувати імовірні порушення. У відповіді на відзив на позовну заяву Чернігівська обласна військова адміністрація зазначає про те, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

У зв'язку із значним пошкодженням будівлі суду внаслідок ракетного удару 19.08.2023, засідання, призначене на 23.08.2023 о 09:00 не відбулося та було призначене на 08.09.2023, 12:30.

04.09.2023 на адресу суду від Козелецької окружної прокуратури надійшло заперечення про призначення у справі експертизи.

07.09.2023 через систему «Електронний суд» від Чернігівської військової ОДА надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи від 07.09.2023.

У підготовчому засіданні 08.09.2023 суд клопотання Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області про призначення у справі №927/668/23 судової експертизи задовольнива частково, призначив у справі судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Чернігівському відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставив питання: - чи знаходиться земельна ділянка площею 2,8421 га з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 повністю або частково у межах (у складі) пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечанинів -І» ІІ тис. до н.е. ІІІ-V, охоронний номер №2924-ЧР?

22.09.2023 матеріали справи разом з супровідним листом направлено до експертної установи.

04.10.2023 на адресу суду від експертної установи надійшов лист від 04.10.2023 №1339/2870/23-24 з клопотанням експерта про надання матеріалів для визначення обсягу робіт та розміру передоплати за проведення експертизи, у якому експерт просить суд надати необхідні для проведення експертизи документи згідно з переліком повідомляє, що до отримання необхідних матеріалів проведення експертизи призупинено. Одночасно експертом також подано клопотання від 04.10.2023 №1338/2870/23-24, у якому просить суд, керуючись п.1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, погодити більш розумний строк проведення експертизи понад 90 календарних днів.

Ухвалою від 10.10.2023 суд провадження у справі поновив, підготовче засідання призначив на 01.11.2023. Клопотання Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.07.2023 №1017/2215/2216/23-24 задовольнив, погодив строк проведення судової земельно-технічної експертизи у справі №927/668/23 понад 90 календарних днів, перебіг якого розпочнеться з дати отримання матеріалів цієї справи з додатковими матеріалами для експертного дослідження. Зобов'язав ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надати суду у строк до 31.10.2023 (оригінали або відповідно завірені, якісні, придатні для дослідження): каталог координат поворотних точок (кутів) державної геодезичної системи координат (SC63) в повному об'ємі із семизначних цифр до коми меж земельної ділянки пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечанинів-I» II тис. до н.е. III-V, охоронний номер №2924-ЧР» в паперовому вигляді та на електронному носії в форматі AutoCad dxf або в форматі XML.

У підготовчому засіданні 01.11.2023 суд постановив ухвалу про оголошення перерви до 16.11.2023, 10:30 та зобов'язав третю особу виконати вимоги ухвали суду від 10.10.2023 щодо надання додаткових документів.

07.11.2023 на виконання вимог ухвали суду від 10.10.2023 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області надано інформацію про відсутність у нього та у Державному земельному кадастрі у Чернігівській області відомостей про координати поворотних точок про режимоутворюючий об'єкт, а саме пам'ятки археології місцевого значення «Любечанинів-І» ІІ тис до н.е. ІІІ-V охоронний номер « 2924-ЧР».

10.11.2023 на адресу суду від Козелецької окружної прокуратури надійшли письмові пояснення № 50-75-4368вих23 від 07.11.2023.

У підготовчому засіданні 16.11.2023 суд постановив ухвалу про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів експерту для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 22.05.2024 суд поновив провадження у справі №927/668/23, задовольнив клопотання судового експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зобов'язав відповідача - Остерську міську раду Чернігівського району Чернігівської області: залучити для проведення натурного обстеження фахівця (спеціаліста) - землевпорядника, який зможе вказати на місцевості межі земельної ділянки історико-культурного призначення на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Любечанинів- I» II тис. до н.е. ІІІ-V, охоронний номер № 2924-ЧР та забезпечити: прибуття з необхідним комплектом геодезичного обладнання із експертної установи до об'єкту дослідження шляхом надання транспортного засобу до експертної установи та повернення експертів (вул. Старобілоуська, 25-а, м. Чернігів), належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єкту дослідження земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології місцевого значення поселення «Любечанинів-І» II тис. до н.е. III-V, охоронний номер № 2924-ЧР. Зобов'язав Козелецьку окружну прокуратуру, Чернігівську обласну військову адміністрацію, Остерську міську раду Чернігівського району Чернігівської області та Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області: завчасно узгодити (не менш ніж трьох робочих днів до призначеної дати обстеження - 29.05.24) з експертом точну дату та час проведення дослідження (контактні дані Чернігівського відділення Київського НДІСЕ: вул. Старобілоуська, 25-а, м. Чернігів, 14017, тел. 0462 675 200, e-mail: chernihiv@kndise.gov.ua); направити повноважного представника на проведення обстеження; та забезпечити безперешкодний доступ до досліджуваного об'єкта. Зупинив провадження у справі №927/688/23 на час проведення експертизи.

30.05.2024 на адресу суду від Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист, в якому експерт повідомляє про те, що оскільки експерту не було забезпечено прибуття з необхідним комплексом геодезичного обладнання із експертної установи до об'єкту дослідження шляхом надання транспортного засобу до експертної установи та повернення експерта, належних умов праці та безперешкодне обстеження об'єкту дослідження земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології - огляд об'єкта не відбувся.

Ухвалою суду від 30.05.2024 суд поновив провадження у справі №927/668/23, підготовче засідання призначив на 10.06.2024, 11:30.

03.06.2024 на адресу суду надійшло клопотання Остерської міської ради №983/03-09 від 28.05.2024 про визнання позову у повному обсязі, відмову від проведення земельно-технічної експертиз та повернення позивачу 50% судового збору з державного бюджету.

У підготовче засідання 10.06.2024 прибули прокурор та представник позивача.

Суд на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні 10.06.2024 проголосив вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551 взято на облік пам'ятки археології місцевого значення, які підлягають паспортизації, згідно з додатком № 4.

У додатку № 4 до згаданого рішення під № 84 значиться пам'ятник археології місцевого значення, який підлягає паспортизації - поселення епохи неоліту, поселення ранньо-слов'янське, поселення епохи Стародавньої Русі (с. Любечанинів).

На пам'ятник історії та культури СРСР - Поселення на східній околиці «Любечанинів-І, Чернігівська обл., Козелецький р-н, Остерська міська рада, с. Любечанинів, за східною околицею села, складено облікову картку та паспорт.

Згідно з обліковою карткою та паспортом пам'ятника поселення на східній околиці «Любечанинів-1», складеним 10.09.1989 (місцезнаходження: Чернігівська обл., Козелецький р-н, Остерська міська рада, с. Любечанинів, за східною околицею села), поселення виникло в II тис. до н.е., III-V ст.ст., в епоху бронзи, повторне життя на цьому місці відродилося в період ранньослов'янської культури. Відкрите у 1973 році Третьяковим П.М., обстежувалось в 1988 році Ситим Ю.М. Поселення розміщене біля ферми на східній околиці села Любечанинів, займає край високого лівого берега р. Остер, розміри поселення 500x50-70 м. Культурний шар має потужність 0,2 м.

До паспорта пам'ятника додано схематичний план поселення, на якому графічно зображено розташування пам'ятки археології.

У графічній частині плану роздержавлення земель КСП «Заповіт Леніна» Козелецького району Чернігівської області містяться відомості щодо розташування у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 пам'ятки археології місцевого значення: поселення «Любечанинів-1», охоронний № 2924-Чр, де територія археологічної пам'ятки по контуру позначена червоним кольором та заштрихована, під № 3 на карті позначена пам'ятка археології місцевого значення - поселення «Любечанинів-1».

На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 «Про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності» Київською обласною філією ДП "Центр Державного земельного кадастру" розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 1 лютого 2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017).

У пояснювальній записці до технічної документації із інвентаризації земель вказано, що відповідно до даних за результатами проведення польових робіт в натурі (на місцевості) встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень), які передбачені Класифікатором обмежень та обтяжень у використанні земельних ділянок, затвердженого наказом Держкомзему від 29.12.2008 № 643 у відповідності до додатку 6 Порядку ведення ДЗК, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, а саме: ділянка № 1 (Остерська міська рада) - Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 3,2199 га.); ділянка № 2 (Остерська міська рада) - Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 2,8421 га.); ділянка № 3 (Остерська міська рада) - Охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 8,0142 га). Аналогічні відомості зазначені у Пропозиціях щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель з інформацією, що міститься у документах та посвідчують право на земельні ділянки і Державному земельному кадастрі.

Обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421 га. (охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини) також містяться в кадастровому плані земельної ділянки, який знаходиться в технічній документації.

В акті перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності від 10.05.2018, встановлено, що при складанні даної документації, через земельні ділянки, в тому числі через земельну Ділянку № 2 (Остерська міська рада) проходять межі охоронної зони навколо об'єкта культурної спадщини - площею 2,8421 га.

Крім того, у перелік обмежень щодо використання земельних ділянок на території Остерської міської ОТГ Козелецького району, Чернігівської області від 10.05.2018, включено Ділянку № 2 (Остерська міська рада) площею 2,8421 га, яка має охоронну зону навколо об'єкта культурної спадщини.

Відділом у Козелецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області надано висновок від 16.05.2018 №32-25-0.27-212/106-18 про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населеного пункту) на території Козелецького району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування Остерської міської ОТГ, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 №899-р в редакції від 09.08.2017 №555-р, пунктом 7 якого передбачено необхідність проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації.

17.05.2018 Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру видано висновок державної експертизи землевпорядної документації №1131-18, згідно з яким Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12 серпня 2015 року № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам та повернута на доопрацювання.

У підпункті 2 пункту 10 вказаного Висновку серед зауважень до землевпорядної документації вказано про необхідність долучити погодження структурного підрозділу у сфері охорони культурної спадщини згідно вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Згідно з довідкою від 25.05.2018 №137-П до вказаної технічної документації із землеустрою, виданою Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації, земельні ділянки, розташовані на землях історико-культурного призначення, у тому числі: на земельній ділянці, яка знаходиться на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області - ділянка №2 площею 2,8421 га розташована частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечанинів-І», II тис. до н.е., III-V ст. (№2924-Чр, взяте на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 №551).

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації погодив Головному управлінню Держгеокадастру у Чернігівській області технічну документацію із землеустрою за умов: упродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку №2, укладення охоронного договору на пам'ятку археології поселення «Любечанинів-І», обов'язкового погодження з Департаментом проектної документації із землеустрою щодо відведення цієї ділянки у користування та інше.

Також у довідці повідомлено про те, що відповідно до ч.2, 5 ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», п. 2 ст. 83 Земельного кодексу України та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю, і не підлягають передачі у приватну та комунальну власність.

29.05.2018 наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-3813/14-18-СГ затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про яких відсутні у Державному земельному кадастрі на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області загальною площею 14,0762 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 №25-4090/14-18-сг передано Остерській міській раді Козелецького району Чернігівської області у комунальну власність Остерської міської об'єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1159,8750 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Остерської міської об'єднаної територіальної громади згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Актом приймання-передачі від 05.06.2018 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 05.06.2018 №25-4090/14-18-сг передало із державної власності, а Остерська міська рада Козелецького району Чернігівської області прийняла у комунальну власність Остерської міської об'єднаної територіальної громади земельну ділянку згідно з додатком.

Відповідно до вказаного додатку під №160 - земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003, площею 2,8421 га, яка розташована на території Остерської міської ради Чернігівського району, передано Остерській міській раді.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області» Остерська територіальна громада увійшла до складу територіальної громади Остерської міської ради.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру з прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:297:003 відсутні.

Відповідно до інформації Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА від 13.02.2023 №15-369/8, від 05.04.2023 № 15-765/8, від 05.04.2023 № 15-765/8 земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003, площею 2,8421 га, входить в межі пам'ятки археології місцевого значення поселення "Любечанинів-1", II тис до н.е., ПІ-У ст., охоронний № 2924-Чр, взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 №551. Пам'ятка археології місцевого значення поселення «Любечанинів-1» взята на облік та включена до списків (переліків) пам'яток історії та культури рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 №551.

За доводами керівника Козелецької окружної прокуратури Чернігівської області, земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003, площею 2,8421 га, не може вибувати із державної власності, оскільки на ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення і ділянка відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, які не можуть відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність. Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної військової (державної) адміністрації у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Прокурор вважає, що порушення інтересів держави у даному випадку полягає у протиправному оформленні права комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташовані пам'ятки археології місцевого значення, та є власністю держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Указом Президента України "Про утворення військових адміністрацій" № 68/2022 від 24.02.2022 утворено, зокрема, Чернігівську обласну військову адміністрацію. У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Таким чином, уповноваженою особою, яка має право вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, є Чернігівська обласна військова (державна) адміністрація.

Листом від 22.03.2023 №50-75-1078 вих-23 окружна прокуратура повідомила Чернігівську ОДА про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам'ятка археології «Любечанинів-1». У зазначеному листі прокуратура просила повідомити про вжиті ОДА заходи щодо усунення вказаних порушень і повернення земельної ділянки у власність держави (пред'явлення позову, тощо) та чи планується вжиття таких заходів у найближчий час.

Тобто прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

У відповідь Чернігівська обласна державна адміністрація листом від 29.03.2023 № 01-01-21/6095 повідомила, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» облдержадміністрація не наділена повноваженнями моніторингу наказів Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на предмет їх відповідності нормам чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для вжиття заходів, вказаних у листі прокуратури.

За доводами прокурора, Чернігівська обласна військова адміністрація як орган державної влади, уповноважений на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, будучи належним чином поінформована про суть порушеного права у спірних правовідносинах, відмовилась захищати такі інтереси. Не вжиття належних та достатніх заходів компетентним та уповноваженим органом, яким являється Чернігівська обласна військова адміністрація щодо усунення порушень вимог законодавства свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку, що він правильно визначив Чернігівську ОВА позивачем, оскільки вона є компетентним органом, втім не звернулася до суду з позовом з метою захисту порушених інтересів держави.

У порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор листом №50-75/1598вих23 від 02.05.2023 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської ОВА про усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками.

За таких обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Чернігівської військової (обласної) державної адміністрації, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Щодо суті спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється в спосіб установлений законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розроблення Київською обласною філією ДП “Центр Державного земельного кадастру” на замовлення Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в 2018 році технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ, Козелецького району Чернігівської області встановлено наявність в межах об'єкта інвентаризації обмежень (обтяжень) - земельної ділянки №2 (Остерська міська рада) - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02 (площа 2,8421 га).

Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, погодив технічну документацію, у довідці №13-П від 25.05.2018 за умов: впродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку № 2 - укладення охоронного договору на пам'ятку археології поселення "Любечанинів-1", обов'язкового погодження з Департаментом проектної документації із землеустрою щодо відведення цієї ділянки у користування та інше. Департамент культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА при погодженні технічної документації звертав увагу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, що відповідно до частини 2 та 5 статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та роз'яснень центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, пам'ятки археології та земельні ділянки, на яких вони розташовані, є державною власністю і не підлягають передачі в комунальну чи приватну власність.

Судом встановлено, що відповідно до облікової картки, складеної 10.09.1989, паспорту пам'ятника поселення «Любечанинів-І», графічної частини (плану) проекту роздержавлення земель КСП «Заповіт Леніна» Козелецького району Чернігівської області (заштриховано та позначено червоним кольором) під №3 на карті позначена земельна ділянка - пам'ятка археології місцевого значення.

При цьому, розташування земельних ділянок на карті землекористування КСП «Заповіт Леніна» та дані «Схематичного плану поселень «Любечанинів-І» свідчать, що в межах земельної ділянки Остерської міської ради, с. Любечанинів, за сх. околицею села перебуває поселення, що виникло в епоху бронзи та ранньослов'янський час.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

За приписами статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Суб'єктом права на землі державної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є держава, яка реалізує це право на землі державної власності через відповідні органи державної влади.

Враховуючи зміст статей 53, 54 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано положеннями Закону України “Про охорону культурної спадщини” №1805-ІІІ від 08.06.2000.

Законом України “Про охорону культурної спадщини” закріплено, що охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За дефініцією, наведеною у статті 1 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" визначено, що археологічний об'єкт культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Пунктом 3 розділу Х "Прикінцеві положення" Закону України "Про охорону культурної спадщини" встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до статті 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини” території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Таким чином, умовою належності земельної ділянки до земель історико-культурного призначення є розташування на ній об'єктів, передбачених положеннями статті 53 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини”.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено факт, що на земельній ділянці площею 2,8421 га, яка знаходяться на території Остерської ОТГ Козелецького району, розташована пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечанинів-І», II тис. до н. е., ІІІ-V ст. (взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 № 551).

Відомості щодо розташування у межах земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 пам'ятки археології місцевого значення - поселення «Любечанинів-І» підтверджуються графічною частиною (плану) проекту роздержавлення земель КСП «Заповіт Леніна» Козелецького району Чернігівської області.

Департамент культури і туризму, національностей і релігій Чернігівської ОДА у листі №15-369/8 від 13.02.2023 вказав про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8121 га розташована в межах пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечанинів-1», ІІ тис. до н.е., ІІІ-V ст. (охоронний номер 2924-Чр), взяте на облік рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 №551. В згаданому листі зазначено про те, що у 1993 році піж час погодження проєкту роздержавлення земель колективного сільськогосподарського підприємства «Заповіт Леніна» (м. Остер Козелецького району) на карту землекористування, яка була невід'ємною частиною проєкту, були нанесені всі відомі і локалізовані на той час пам'ятки археології.

Вказані відомості підтверджуються також листом Чернігівського обласного історичного музею №247 від 08.12.1992 з інформацією відповідно до якої на карту землекористування КСП «Заповіт Леніна» м. Остер Козелецього району нанесені пам'ятки археології, в тому числі пам'ятка археології місцевого значення: поселення 3-5 тис. до н.е. біля с. Поліське, зліва від дороги на м. Остер, на підвищенні/витягнуте мисоподібне в напрямі пн-з/лівобережної заплави р. Десна в ур. Штиль, та наголошено про те, що всі види земельних робіт, пов'язані з переміщенням ґрунту на території пам'яток та вилучення таких земель, заборонено.

Департаментом культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА надавалась інформація ГУ Держгеокадастру відносно пам'ятки археології місцевого значення - поселення «Любечанинів-1», II тис. до н.е., ІІІ-V ст., при формуванні спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 у складі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ.

Відповідно до довідки від 25.02.2018 № 137-П погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області, з урахуванням Перспективного плану формування території Чернігівської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 12.08.2015 № 899 (в редакції розпорядження КМУ від 01.02.2017 № 57-р) із змінами, внесеними згідно з розпорядженням КМУ № 555-р від 09.08.2017) за умов: впродовж місяця з моменту отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку № 2 - укласти охоронний договір на пам'ятку археології поселення "Любечанинів-1", обов'язкового погодити з Департаментом проектної документації із землеустрою щодо відведення цієї ділянки у користування та інше.

Згідно зі згаданою довідкою на земельній ділянці, яка знаходяться на території Остерської міської ОТГ (Остерська міська рада) Козелецького району Чернігівської області, - ділянка №2 площею 2,8421 га, розташована частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечининів-1», 2 тис. до н.е. , ІІІ-V ст. (№2924-Чр, взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної ради народних депутатів від 17.11.1980 №551.

Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області, земельній ділянці №2 площею 2,8421 на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області було присвоєно кадастровий номер 7422010400:31:297:0003.

Вказані відомості також підтверджуються даними з Поземельної книги земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 та технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області, виконаної у 2018 році Київською обласною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру».

Статтею 6 Закону УРСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури” №3600-IX від 13.07.1978 до пам'яток археології віднесено городища, кургани, залишки стародавніх поселень, укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскальні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Згідно зі статтею 8 Закону УРСР “Про охорону і використання пам'яток історії та культури” виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів у межах прав, наданих законом, забезпечують виявлення, облік, охорону і використання пам'яток історії та культури, що знаходяться на території Ради, залучають громадськість до проведення заходів по охороні, використанню і пропаганді цих пам'яток, організують шефство підприємств, установ, організацій над ними, забезпечують додержання законодавства про охорону і використання пам'яток історії та культури.

Виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Отже, зазначена пам'ятка була і є пам'яткою культурної спадщини відповідно до Закону України “Про охорону культурної спадщини”, а спірна земельна ділянка, на якій розміщена пам'ятка, є землею історико-культурного призначення.

Статтею 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” №1805-ІІІ урегульовано питання суб'єктів права власності на пам'ятки. Згідно частини 1 та 2 цієї статті, пам'ятка, крім пам'ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб'єкти права власності на пам'ятку визначаються згідно із законом. Усі пам'ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов'язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. У свою чергу, частина 6 вказаної норми визначає, що землі на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам'ятки археології - поля давніх битв.

Отже, діюче законодавство безальтернативно визначає для пам'яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, - остання підлягає обов'язковому вилученню або викупу державою.

Згідно зі ст. 34 Закону України “Про охорону культурної спадщини” території пам'яток, охоронних зон, заповідників, музеїв-заповідників, охоронювані археологічні території належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Враховуючи принцип використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 Земельного кодексу України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

Як встановлено судом, на земельній ділянці №2 площею 2,8421 га на території Остерської міської ОТГ Козелецького району Чернігівської області кадастровий номер 7422010400:31:297:0003, розташована охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини, код 01.02. - частина пам'ятки археології місцевого значення поселення «Любечанинів-1», 2 тис. до н. е., ІІІ-V ст., (№ 2429-Чр, взята на облік рішенням виконкому Чернігівської обласної Ради народних депутатів від 17.11.1980 №551, на підставі положень діючого на той час законодавства).

З огляду на наведені обставини земельна ділянка площею 2,8421 га кадастровий номер 7422010400:31:297:0003, протиправно вибула із державної власності, оскільки земельні ділянки, на яких знаходиться пам'ятка археології, не підлягають передачі з державної до комунальної або приватної власності.

За приписами положень ст. 20 Земельного кодексу України при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Судом враховано той факт, що третя особа погодивши технічну документацію щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, а отже усвідомлювала, що на спірній земельній ділянці знаходиться охоронна зона саме навколо об'єкта культурної спадщини - пам'ятки археології.

Таким чином, достеменно знаючи про знаходження на спірній земельній ділянці пам'ятки археології та імперативні норми статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини” про перебування землі, на якій розташовані пам'ятки археології, виключно у державній власності, відповідач та третя особа усвідомлено вчинили неправомірні дії щодо передачі спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Закон України “Про охорону культурної спадщини” №1805-ІІІ від 08.06.2000 (набув чинності 12.07.2000) є спеціальним нормативним актом у відношенні до Земельного кодексу України №2768-ІІІ від 25.10.2001 (набув чинності 01.01.2002).

Частина 1 статті 54 Земельного кодексу України передбачає, що землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Дана норма встановлює загальне правило відносно форм власності земель віднесених за цільовим призначенням до категорії земель історико-культурного призначення. Натомість спеціальна норма, закріплена в статті 17 Закону України “Про охорону культурної спадщини”, передбачає виключення із загального правила, за змістом якої землі на яких розміщенні пам'ятки археології перебувають виключно в державній власності.

За висновком суду до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення спеціального законодавчого акту - Закону України “Про охорону культурної спадщини” №1805-ІІІ від 08.06.2000.

Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Прокурором заявлені вимоги до Остерської міської ради про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421га шляхом зобов'язання Остерської міської ради повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Отже, вимога прокурора є різновидом негаторного позову та відповідає способу захисту, передбаченому статтею 391 Цивільного кодексу Украі?ни та пунктом “б” частини третьої? статті 152 Земельного кодексу Украі?ни.

Згідно з ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частині 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним з яких є відновлення становища, що існувало до порушення.

Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.

У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об'єкти встановлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправної передачі цих об'єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов'язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій). У

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21 наведені висновки про те, що зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам'ятка археології, потрібно розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави; у такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку доцільно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Повернення у власність держави спірної земельної ділянки має легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом землі.

Суспільний інтерес у поверненні спірної земельної ділянки у власність держави спрямований на задоволення соціальної потреби у відновленні законності, становища, яке існувало до порушення права на землі історико-культурного призначення, недопущення зміни цільового призначення таких земель та їх передання у приватну власність.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421га вибула з державної власності поза волею власника, відтак позов в частині зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, підлягає задоволенню.

Щодо скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 79 ЗК України визначено, що земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами статті 79-1 цього кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.3-393/2-23 від 25.01.2023 земельна ділянка з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421га зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності як землі сільськогосподарського призначення із видом обмеження у використанні - охоронна зона навколо об'єкта культурної спадщини.

Такі відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки суперечать правовому режиму ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний із фактом перебування на ділянці пам'ятки археології.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20, зазначивши, що земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов'язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам'яткою архітектури, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України “Про державний земельний кадастр” державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки. Зважаючи на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора до участі у справі як співвідповідача не вимагається.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №361/4307/16.

Отже, вимога про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок заявлена прокурором до належного відповідача.

З огляду на зазначене, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельної ділянки, а тому вимога прокурора про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування сторін взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 130 цього Кодексу в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма наведена в частині 3 статті 7 Закону України Про судовий збір.

Враховуючи зазначене, у зв'язку з визнанням відповідачем позову, прокурору підлягає повернення 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2684,00 грн. В іншій частині, судовий збір у сумі 2684,00 грн, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної військової адміністрації до Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області про усунення перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації - у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421 га задовольнити.

2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2,8421 га з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003.

3. Зобов'язати Остерську міську раду Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061754) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422010400:31:297:0003 площею 2,8421 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.

4. Стягнути з Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04061754) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 2684 грн. судового збору.

5. Повернути Чернігівській обласній прокуратурі (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) з Державного бюджету України (Отримувач: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернігів/22030101, код 37972475, рахунок UA098999980313121206083025739, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.) 2684 грн судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №1046 від 28.04.2023.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.06.2024.

Суддя М.В. Фесюра

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua