вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" червня 2024 р. Справа№ 910/18643/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 12.06.2024:
від прокуратури: Вівдиченко О.І. - посвідчення № 070085;
від позивача: Павленко А.В. - в порядку самопредставництва;
від відповідача: Пшевлоцький Ю.М. - адвокат, посвідчення № 00743;
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар"
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024
у справі № 910/18643/23 (суддя - Гулевець О.В.)
за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву
до Приватного акціонерного товариства "Київстар"
про стягнення 373 083,37 грн
1. Короткий зміст заявлених вимог
Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (надалі - відповідач) про стягнення суми неустойки в розмірі 373 083,37 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 від 28.12.2009, в результаті чого утворилась заборгованість в заявленому розмірі.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Державного бюджету України неустойку в сумі 339 619,52 грн та судовий збір у розмірі 5 094,29 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київстар" 04.04.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024. Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача. Також скаржник просив розгляд справи проводити в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київстар» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/18643/23 залишено без руху та запропоновано скаржнику сплатити судовий збір.
10.04.2024 (через електронний суд) до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків (яка була зареєстрована 11.04.2024), до якої сторона долучила докази сплати судового збору, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію № 123506 від 09.04.2024. Заяву подано в строк, встановлений судом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 було відкрито апеляційне провадження за поданою скаргою, розгляд якої призначено на 21.05.2024.
В судовому засіданні 21.05.2024 було оголошено перерву до 12.06.2024.
В судове засідання 12.06.2024 з'явились представники усіх учасників апеляційного провадження. Представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю. Представник позивача та прокурор проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначив, що суд першої інстанції ухвалив рішення із порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що обґрунтовується, зокрема, наступним.
За доводами скаржника, у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації та запровадження на всій території України воєнного стану (з 24.02.2022 року), відповідач не міг вчиняти дії по демонтажу базової станції зв'язку, що, в свою чергу, тягнуло за собою фактичну неможливість повернення орендованого майна.
Так, апелянт зазначив, що в період із 24.02.2022 по 31.03.2023 вина ПрАТ «Київстар» у неповерненні майна з оренди відсутня, що виключає можливість застосування за вказаний період майнової відповідальності, яка передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України у вигляді стягнення неустойки.
Окрім цього, апелянт не погоджується з розрахунками, здійсненими позивачем та судом першої інстанції та зазначає, що за період після 28.08.2021 відповідачем було сплачено на користь орендодавця за договором оренди № 4819 від 28.12.2009 - 409 334,63 грн. Водночас, за доводами скаржника, позивач помилково вказує у своєму розрахунку сплату коштів у сумі лише 320 877,91 грн. А також вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про сплату коштів у розмірі 354 341,77 грн. А тому скаржник вважає, що всі платежі ПрАТ «Київстар» на користь орендодавця повинні бути зараховані в неустойку.
Таким чином, скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про відмову в позові.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
У поданому позивачем відзиві сторона заперечує проти доводів апеляційної скарги у даній справі, просить залишити її без задоволення з урахуванням наступного.
Так, позивач зазначив, що договір оренди №4819 від 28.12.2009, укладений між РВ ФДМУ по місту Києву та ПрАТ «Київстар» припинив свою дію 28.08.2021.
При цьому, відповідач протягом тривалого часу (1 рік та понад 8 місяців) після припинення договору оренди продовжував неправомірно використовувати орендований об'єкт, чим порушив права держави, як власника даного нерухомого майна. Тому заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернувся з відповідним позовом. За користування орендованим приміщенням після припинення дії договору оренди позивачем було нараховано неустойку за час неправомірного користування державним майном за період з серпня 2021 по березень 2023 у сумі 373 083,37 грн на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 10.11 договору.
Через викладене, позивач просив залишити апеляційну скаргу у даній справі без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції без змін.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 28.12.2009 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Київстар» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 4819 (надалі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина технічного поверху площею 10,00 кв.м. та частина даху будівлі площею 3,00 кв.м. (далі - Майно) загальною площею 13,00 кв.м, розміщене за. адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42, що перебуває на балансі Національного спортивного комплексу «Олімпійський» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 травня 2009 р. і становить 217788,00 грн. без ПДВ (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення: - обладнання стільникового зв'язку (площа 10,00 кв.м.); - трьох антен (площа 3,00 кв.м.).
За умовами п. 3.1. та п. 3.2. договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2009 року -3679,07 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
За змістом п. 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 3.11. договору погоджено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Пунктом 5.10 договору передбачено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути орендодавцю/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Пунктом 10.11. договору погоджено, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі 10% за користування майном за час прострочення.
Цей договір оренди укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 28.12.2009 до 28.11.2012 включно. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (пункти 10.1. та 10.4. договору).
Матеріалами справи підтверджується, що 28.11.2009 згідно з актом приймання-передавання орендованого майна позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 13,00 м2 (частина технічного поверху площею 10,00 м2 та частина даху будівлі площею 3,00 м2), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 42.
У подальшому, між сторонами 15.11.2010 укладено договір № 4819/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, яким встановлено орендну плату за базовий місяць оренди - вересень 2010 року у розмірі 6115,41 грн. без ПДВ, шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень місяць 2010 року (п. 3.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами неодноразово підписувались додаткові угоди, в тому числі з метою продовження дії договору.
18.03.2013 між сторонами укладено договір №4819/04 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, пунктом 3 якого договір оренди продовжено на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, тобто до 28.10.2015.
27.11.2018 сторонами укладено договір №4819/07 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 4819 від 28.12.2009, яким продовжено строк дії договору №4819 від 28.12.2009 на 2 роки 11 місяців, та встановлено до 28.08.2021 включно.
ПрАТ «Київстар» направив лист від 27.05.2021 за вих. №13679/05 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо продовження договору оренди від 28.12.2009 №4819 на наступний термін.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву листом за вих. №30-96/6860 від 30.08.2021 було повідомлено відповідача, що у зв'язку із закінченням 28.08.2021 строку дії договору оренди №4819 від 28.12.2009, а також невиконанням орендарем вимог абзацу 1 п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 №483 та пункту 8 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на підставі ч. 3 та 5 пункту 1 ст. 19 та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.п 10.4 та п.п. 10.6.1 договору оренди №4819 від 28.12.2009, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, як орендодавцем по договору оренди, відмовлено ПрАТ «Київстар» у продовженні дії договору. Договір припинений у зв'язку із закінченням строку його дії, та повідомлено про необхідність звільнення орендованого приміщення, підписання акта приймання-передачі (повернення) орендарем орендованого державного майна у визначений законом термін.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор просив стягнути з відповідача неустойку за фактичне користування майном у період з серпня 2021 по березень 2023 у сумі 373 083,37 грн на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 10.11 договору.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" врегульовано, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
У відповідності до частини 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що договір оренди припинив свою дію 28.08.2021 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не заперечується обставини припинення дії договору.
Водночас, орендоване майно повернуто лише 11.06.2023 без будь-яких зауважень, за наслідками чого було складено відповідний акт повернення майна. Будь-яких належних та допустимих доказів в розумінні ст.74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України повернення об'єкта оренди раніше до матеріалів справи ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не надано. Доводи скаржник в цій частині відхиляються через необґрунтованість.
За змістом ч. 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Таким чином, після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Щодо доводів скаржника про оплату на користь орендодавця за договором оренди № 4819 від 28.12.2009 коштів у сумі 409 334,63 грн, які повинні бути зараховані в неустойку, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з доданих відповідачем платіжних інструкцій, відповідачем поза межами заявленого позивачем періоду, а саме: за квітень 2023, за травень 2023 та за червень 2023 було сплачено орендну плату у розмірі 20 780,11 грн, 20 884,01 грн та 21 051,08 грн.
В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані суми орендних платежів містять призначення платежу за відповідні місяці (квітень-червень 2023), що не входять до періоду нарахування неустойки, заявленого позивачем. Вказана обставина унеможливлює зарахування сплачених сум за інші (попередні) періоди. Більше того, за доводами сторін, між позивачем та відповідачем було 12.06.2023 укладено новий договір.
Разом з тим, перевіривши розрахунок неустойки ФДМУ, судом першої інстанції правомірно встановлено, що при нарахування неустойки не було враховано оплати за лютий, березень 2022 року. Так, у розрахунку позивач зазначає, що розмір сплачених коштів становить 320 877,91 грн. При цьому, як підтверджено наданими відповідачем платіжними інструкціями відповідачем було сплачено суму за орендну плату в розмірі 354 341,77 грн за спірний період. А тому висновок суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованим, тоді як доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.
Також, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника з посиланням на повномасштабну збройну агресію російської Федерації, запровадження з 24.02.2022 на всій території України воєнного стан та вимоги органів влади про недопущення втручання у мережі електронних комунікацій, як підставу правомірного неповернення спірного майна, оскільки строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення майна з оренди почався до настання обставин, на які посилається апелянт у відзиві на позов та в апеляційній скарзі, тобто з 28.08.2021. Тоді як листи Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій датований 14.04.2022 року №68/ВС/03-6, та 16.05.2022 року №245. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправомірність стягнення неустойки, починаючи з 24.02.2022 (з посиланням на ч. 2 ст. 785 ЦК України), оскільки до початку повномасштабного вторгнення відповідач неправомірно не здійснював повернення позивачу спірного приміщення майже протягом шести місяців. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.
Всі інші доводи скаржника фактично направлені на переоцінку правильно встановлених обставин справи, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані. А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки таке було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог у даній справі.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/18643/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 у справі № 910/18643/23 - залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.06.2024 (з урахуванням перебування головуючої судді Коротун О.М. з 14.06.2024 по 18.06.2024 у відпустці).
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім