вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" червня 2024 р. Справа№ 910/19399/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги
Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024
у справі № 910/19399/23 (суддя Шкурдова Л.М.)
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»
до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про стягнення 40475,88 грн, -
У 2023 році Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення стягнення 40475,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування, в зв'язку чим до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність водія транспортного засобу, з вини водія якого трапилось ДТП, була застрахована у відповідача, позивач просить стягнути з останнього страхове відшкодування в сумі 40475,88 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування поза межами встановлено законом річного строку та враховуючи пропуск присічного річного строку щодо стягнення майнової шкоди, місцевий господарський суд дійшов висновку що, правові підстави для стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 40 475,88 грн відсутні.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд дійшов не вірного висвовку щодо пропуску позивачем присічного річного строку на звернення до відповідача з заявою про страхове відшкодування, оскільки звернення із такою заявою припадало на час дії постанови Кабінету Міністрів України про установлення карантину на всій території України, котрий був неодноразово продовжений та скасований лише з 30.06.2023 року, а в подальшому під час введення Указом Президента України від 24.02.2022 року воєнного стану, на підставі п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого, строки позовної давності продовжуються на час дії карантину та на час дії воєнного стану.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.04.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2022, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19399/23.
15.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/19399/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 у справі №910/19399/23, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
24.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
26.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», позивача у справі, надійшли письмові пояснення.
10.06.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», відповідача у справі, надійшли додаткові пояснення по справі.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 23.12.2021 року між Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 82417а1дк, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом - легковим автомобілем Dacia Logan, д.н.з НОМЕР_1 .
За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
14.02.2022 року у м. Кривий Ріг на вул. Світлогорська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "SKODA", державний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки "DACIA", державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 . В наслідок дорожньо - транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, склав страховий акт № ARX3342698 від 16.09.2022, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 40 475 грн 88 коп. (т. 1 а.с. 19).
На підставі Акту огляду транспортного засобу від 16.02.2022 року (т. 1 а.с. 14-15), ремонтної калькуляції № 1.003.22.0 від 23.02.2022 р. (т. 1 а.с. 16-18) та складеного страхового акту №ARX3342698 від 16.09.2022 (т. 1 а.с. 19), позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 40 475 грн 88 коп. на рахунок ОСОБА_1 , власника автомобіля Dacia Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 915810 від 19.09.2022 р. на суму 40 475 грн 88 коп., копія якого долучена до матеріалів справи. (т. 1 а.с. 21).
В той же час, місцевим господарським судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.03.2022 року у справі про адміністративне правопорушення № 214/1515/22 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. (т. 1 а.с. 4).
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільна правова відповідальність власника автомобіля "SKODA", державний реєстраційний знак НОМЕР_3 , була застрахована в ПАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників ЕР 207993220 з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого в розмірі 130000 грн.
Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого є винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач 20.02.2023 року звернувся до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" із заявою № 5602 АРКС від 14.02.2023 про виплату страхового відшкодування за полісом ЕР 207993220.
Страхове відшкодування відповідачем сплачено не було, що у свою чергу й послугувало підставою для звернення до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 40 475,00 грн.
В свою чергу, відповідач запересчує проти задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
При цьому, останній зазначає, що позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як винної у ДТП особи, з заявою про виплату страхового відшкодування 20.02.2023 року, тобто більше ніж через рік після настання ДТП. Відтак, саме позивач має нести тягар негативних наслідків власної поведінки, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Таким чином, перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» право страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ відмовити у здійсненні виплати страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб'єкта звернення з відповідною заявою, тобто, підлягає застосуванню, в тому числі у випадку, коли з такою заявою звертається не безпосередньо потерпілий, а особа, яка здійснила відшкодування потерпілому завданої внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу шкоди на підставі договору добровільного майнового страхування.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №910/7449/17.
Як зазначалося вище, з матеріалів справи вбачається, що ДТП тобто страховий випадок, стався 14.02.2022 року, при цьому позивач звернувся до відповідача із заявою №5602 АРКС від 14.02.2023 про виплату страхового відшкодування за полісом ЕР 207993220 в розмірі 40475 грн 88 коп. 20.02.2023 року, тобто після спливу встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" граничного строку на її подання (зі спливом річного строку з моменту ДТП 24.11.2021).
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги, що позивачем було пропущено річний строк, встановлений ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись правовими висновками Верховного Суду та зважаючи на ті обставини, що позивачем не надано суду доказів здійснення ним розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика за Полісом ЕР 207993220 (відповідача), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову.
Разом з цим, з приводу тверджень позивача, що звернення із заявою про виплату стразового відшкодування припадало на час дії постанови Кабінету Міністрів України про установлення карантину на всій території України та в подальшому введення Указом Президента України від 24.02.2022 року воєнного стану, строки позовної давності продовжуються на час дії карантину та на час дії воєнного стану, колегія суддів зазначає наступне.
Так, колегія суддів підкреслює, що ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
Тобто, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає спеціальні до ЦК України строки звернення із заявою про виплату страхових відшкодувань у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню в правовідносинах, що склалися між сторонами у даній справі.
В той же час, положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на строк дії такого карантину продовжено строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, однак, в даному випадку мова йде про присічний строк, який регулюється спеціальним законом, строк дії якого не зупинявся внаслідок встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, про що і було зазначно позивачеві господарським судом першої інстанції.
Отже, враховуючи вищевикладене, строк, визначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не є процесуальним строком та в розрізі відносин страхування він є присічним, тобто результатом його спливу є припинення права на виплату без можливості поновлення такого строку.
Відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову, пославшись на підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом повно та всебічно досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 року у справі №910/19399/23 відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак передбачених законом підстав для зміни та скасування оскаржуваного рішення немає.
Доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, при цьому апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 року у справі №910/19399/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2024 року у справі №910/19399/23 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/19399/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко