Справа № 580/3889/24 Суддя (судді) першої інстанції: Каліновська А.І.
19 червня 2024 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -
У квітні 2024 року позивач - ПАТ "Черкасиобленерго" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яким просив визнати протиправною і скасувати постанову Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинської О.М. про арешт коштів боржника від 02 квітня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо накладення арешту на грошові кошти Відокремленого структурного підрозділу "Смілянські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго".
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову ПАТ "Черкасиобленерго".
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що судом першої інстанції не було всебічно розглянуто та в повній мірі досліджено матеріали справи, не враховано доводи позивача щодо невідповідності суми наявного боргу станом на 02 квітня 2024 року, а також тієї обставини, що державний виконавець з метою з'ясування розміру заборгованості звертався лише до одного із стягувачів, а саме ПрАТ "НЕК "Укренерго".
Додатково зазначив про те, що в порушення п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем при винесені оскаржуваної постанови не було проведено перевірку виконання боржником судових рішень, чим не дотримано засади справедливості, неупередженості, об'єктивності та співмірності заходів примусового виконання судових рішень.
Також зазначив про те, що державним виконавцем порушено вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме зазначено лише одного стягувача, постанова не містить переліку всіх виконавчих проваджень, що перебувають в зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2, не зазначено дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження.
Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази на підтвердження сплати частини боргу, водночас платіжні інструкції та акти зарахування зустрічних однорідних вимог згідно договорів надано позивачем лише до суду.
Додатково зазначив про те, що ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" на боржника покладено обов'язок письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції на підставі наказу Господарського суду Черкаської області від 08 січня 2024 року №17-14-01/1494 (925/909/23) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" на користь ПрАТ "НЕК" "Укренерго" 454 658 418,55 грн боргу; 68 790 053,02 грн інфляційних втрат; 24 134 930,83 грн три проценти річних та 939 400,00 грн судового збору, Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 21 лютого 2024 року прийнято постанову про відкриття виконавче провадження НОМЕР_1.
Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 21 лютого 2024 року виконавче провадження НОМЕР_1 приєднано до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2.
02 квітня 2024 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 в рамках зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх відкритих рахунках у: Філія - Черкаське обласне управління АТ "Ощадбанк", код фінансової установи 354507; АТ "Ощадбанк" код фінансової установи 300465; АТ "Укрексімбанк" код фінансової установи 322313; АБ "УКРГАЗБАНК" код фінансової установи 320478; АТ "БАНК АЛЬЯНС" код фінансової установи 300119, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику, а саме ВСП "Смілянські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2 101 515 991,42 грн.
Вважаючи протиправною постанову від 02 квітня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1 в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 щодо накладення арешту на грошові кошти ВСП "Смілянські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що законодавством не передбачений обов'язок виконавця під час прийняття рішення про арешт коштів боржника вираховувати чітку суму наявного у боржника боргу, а лише передбачено право виконавця проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню. Крім того, в оскаржуваній постанові відсутній обов'язковий реквізит як дата об'єднання виконавчих проваджень у зведене, що не узгоджується з положеннями п. 7 Інструкції, однак вказаний недолік не може бути підставною для скасування оскаржуваної постанови.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Правовідносини щодо примусового виконання рішення суду та інших органів у виконавчому провадженні державними виконавцями врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п. 1); накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7).
Згідно з ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч. 1).
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника (ч. 2).
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (ч. 3).
Згідно з п. 8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструція), на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку/електронного гаманця, на якому знаходяться кошти/електронні гроші, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти/електронні гроші на всіх рахунках/електронних гаманцях боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
За зведеним виконавчим провадженням арешт накладається на загальну суму заборгованості за зведеним виконавчим провадженням з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.
Статтею 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2).
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту (ч. 2).
Отже законодавством передбачений обов'язок оперативного реагування держаного виконавця після виявлення майна боржника, шляхом прийняття рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1 у відповідь на запити від 01 квітня 2024 року №198216769, №168242804, №198242776, №198242746, №198242638, №198242714, №198242679, №198241959 від органів Державної фіскальної служби України надійшла інформація про наявні рахунки боржника, зокрема відкриті через свої відокремлені підрозділи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта про те, що державним виконавцем в порушення вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" станом на 02 квітня 2024 року не було проведено перевірку виконання боржником судових рішень, оскільки ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає відповідного обов'язку державного виконавця. Разом з тим, направлення державним виконавцем запиту одному із стягувачів, а саме ПрАТ "НЕК "Укренерго" 04 квітня 2024 року після прийняття оскаржуваної постанови, з метою з'ясування розміру заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго" не свідчить про протиправність останньої та не може слугувати підставою для скасування.
Щодо доводів апелянта про те, що станом на 02 квітня 2024 року загальна сума заборгованості ПАТ "Черкасиобленерго", з врахуванням добровільної сплати частини зобов'язань, складала 1 359 487 484,21 грн, що є значно меншою ніж вказана в постанові сума, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу господарського суду Черкаської області №17-14-01/1494 (925/909/23) виданого 08 січня 2024 року з боржника (позивача) на користь ПрАТ "НЕК" "Укренерго" належить стягнути 454 658 418,55 грн боргу; 68 790 053,02 грн інфляційних втрат; 24 134 930,83 грн три проценти річних та 939 400,00 грн судового збору. Загальна сума становить 548 522 802,40 грн.
Відповідачем в рамках зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 винесено оскаржувану постанову від 02 квітня 2024 року НОМЕР_1 про арешт коштів боржника, а саме ВСП "Смілянські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго", у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 2 101 515 991,42 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що станом на час винесення оскаржуваної постанови, у зведеному виконавчому провадженні перебувало 17 виконавчих проваджень, а саме НОМЕР_3 на суму 7 316 967,92 грн, НОМЕР_4 на суму 51 2442 764,30 грн, НОМЕР_5 на суму 236 692 057,79 грн, НОМЕР_6 на суму 149 944 210,88 грн, НОМЕР_7 на суму 7 259 809,99 грн, НОМЕР_8 на суму 11 215 294,34 грн, НОМЕР_9 на суму 264 348 382,97 грн, НОМЕР_10 на суму 22 984 919,24 грн, НОМЕР_11 на суму 12 733 514,32 грн, НОМЕР_1 на суму 548 522 802,40 грн, НОМЕР_12 на суму 21 326 633,05 грн, НОМЕР_13 на суму 26 607 156,07 грн, НОМЕР_14 на суму 12 549 511,50 грн, НОМЕР_15 на суму 3 391 850,00 грн, НОМЕР_16 на суму 13 164 703,12 грн, НОМЕР_17 на суму 34 859 760,15 грн, НОМЕР_18 на суму 25 697 128,48 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що ПАТ "Черкасиобленерго" у добровільному порядку врегульовано з ПрАТ "НЕК" "Укренерго" частину заявленої до стягнення у справі №17-14-01/1494 (925/909/23) основної суми заборгованості, що підтверджується наданими до суду платіжними інструкціями та актами зарахування зустрічних однорідних вимог.
Колегія суддів звертає увагу, що ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4)
Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8).
Отже Законом України "Про виконавче провадження" покладено обов'язок на боржника невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання ним рішення, водночас матеріали виконавчого провадження не містять доказів на підтвердження вчинення позивачем відповідних дій, у зв'язку з чим державним виконавцем прийнято оскаржувану постанову з урахуванням наявної заборгованості.
Щодо посилання апелянта на порушення державним виконавцем вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, а саме зазначення в оскаржуваній постанові лише одного стягувача, відсутність переліку всіх виконавчих проваджень, що перебувають в зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 та не зазначено дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 7 Розділу І Інструкції, постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови. строку і порядку набрання чинності постановою. До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, на таку постанову накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Отже, Інструкцією передбачено, що обов'язковим реквізитом постанови, зокрема є назва виконавчого документа, коли та ким виданий, номер виконавчого провадження, повне найменування боржника - юридичної особи та у зведеному виконавчому провадженні - дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене.
Як встановлено судом першої інстанції, оскаржувана постанова містить номер виконавчого провадження НОМЕР_1, із зазначенням, що постанова винесена в межах зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2, найменування боржника.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, положення Інструкції не передбачають такого обов'язкового реквізиту, постанови як найменування стягувача, а тому посилання апелянта, на те, що в оскаржуваній постанові не зазначено всіх стягувачів, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що оскаржувана постанова не містить обов'язкового реквізиту передбаченого п. 7 Розділу І Інструкції, а саме дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, водночас зазначене порушення не може слугувати достатньою та самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови про арешт коштів боржника від 02 квітня 2024 року.
Правові висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладені в постанові від 01 квітня 2024 року по справі №4/69/07, на які посилається апелянт у данні справі, на думку колегії суддів не є релевантними до спірних правовідносин з огляду на наступне.
Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 01 квітня 2024 року по справі №4/69/07 судом було встановлено, що загальна сума заборгованості станом на час прийняття оскаржуваної постанови про арешт коштів боржника підтверджувалась відповідною довідкою, водночас виконавцем накладено арешт на загальну суму заборгованості, разом з тим в даній адміністративній справі колегією суддів встановлено, що в порушення вимог ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" позивачем не виконано обов'язку невідкладно, не пізніше наступного робочого дня письмово повідомити виконавця про повне чи часткове самостійне виконання ним рішення, матеріли виконавчого провадження не містять відповідних доказів.
Отже, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною і скасування постанови про арешт коштів боржника від 02 квітня 2024 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 травня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку