Справа № 320/6285/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
19 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Кузьмишина О.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 з вернувся з позовом до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві нарахувати та виплатити середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні у сумі 265501,60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в день його звільнення зі служби в поліції (30.09.2022) Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві всупереч вимогам статті 116 Кодексу законів про працю України не виплатило йому одноразову грошову допомогу при звільненні та додаткову винагороду, передбачену Постановою №168. Так, вказана допомога при звільненні була виплачена йому лише 31.11.2022, а додаткова винагороду, передбачена Постановою №168 - 04.10.2022. У зв'язку з цим, позивач вважає, що він набув право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки з ним відповідного розрахунку відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві щодо відмови у нарахуванні та виплаті середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язано Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 01 жовтня 2022 року по 04 жовтня 2022 року у розмірі 1478 (одна тисяча чотириста сімдесят вісім) грн 09 коп.;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2024 року та 08 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з листопада 2015 по вересень 2022 проходив службу в органах внутрішніх справ, в тому числі з лютого 2017 року на посаді інспектора роти № 3 Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві.
Наказом УПО ФБ в м. Києві від 29.09.2022 № 168 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ст. 77 п.2 ч. 1 (за станом здоров'я (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію». На день звільнення стаж служби позивача в поліції у календарному обчисленні склав 25 років 04 місяці 12 днів.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу УПОФБ в м. Києві від 29.09.22 №168 о/с позивачу було нараховано наступні складові грошового забезпечення: оклад - 2500,00 грн.; оклад за звання - 2000,00 грн.; надбавка за стаж служби в поліції - 2250,00 грн.; індексація - 2563,60 грн.; премія щомісячна-6142,50 грн.; компенсація за невикористану відпустку - 14181,75 грн.; одноразове підвищення щомісячної премії - 250,00 грн. Загальна сума склала - 29887,85 грн., яка була виплачена 30.09.2022 з урахуванням податків, що сторонами визнається та підтверджується випискою з карткового рахунку позивача.
04 жовтня 2022 року позивачеві була нарахована та виплачена щомісячна додаткова винагорода за період з 19.07.22 по 23.07.22 у сумі 5000,00 грн., з 24.07.22 по 22.08.22 у сумі 30000,00 грн., з 23.08.22 по 21.09.22 у сумі 20000,00 грн., з 22.09.22 по 30.09.22 у сумі 9000,00грн.
Крім того, на підставі довідки від ВКЗ УПО ФБ в м. Києві, 30.09.22 позивачеві було нараховано грошову допомогу при звільненні у сумі 161156,25 грн., яка фактично була виплачена позивачу двома частинами: 31.10.22 - 79300,00 грн. та 30.11.22 - 79438,91грн.
Наведене підтверджується випискою по картці позивача за період з 31.12.2021 до 30.12.2022, довідкою бухгалтеру ВФЗБО , та визнається сторонами.
Також, судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві із заявою від 17.02.2023, у якому просив виплатити середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні виплат по день фактичного, повного розрахунку у розмірі 174 871,26 грн.
Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві листом від 10.03.2023 №К-6/43/46/01-2023 повідомило позивачу, що ОСОБА_1 нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні та додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 шляхом зарахування коштів на особовий рахунок, на який отримував грошове забезпечення. У вказаному листі відповідач зазначив, що враховуючи, що одноразова грошова допомога при звільненні та додаткова винагорода не є складовою грошового забезпечення, відповідач не вбачає підстав для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виплати.
Не погоджуючись з правомірністю несвоєчасної виплати відповідної допомоги та додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та інтересів.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо виплати середнього грошового забезпечення за період з 05.10.2022 по 30.11.2022 року, суд виходи з безпідставності заявлених позовних вимог в цій частині.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIIІ (далі - Закон № 580-VIII) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з вимогами ст. 102 цього Закону пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п'яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2262 визначено, що виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок №260) поліцейським при звільненні виплачується одноразова грошова допомога у таких розмірах:
- які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я) - в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
- у разі звільнення із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше.
Відповідно до пункту 8 Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Колегія суддів звертає увагу, що порядок і строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським врегульовано спеціальним законодавством.
Твердження позивача, з посиланням на приписи ст.116 КЗпП України щодо обов'язкової виплати вказаної допомоги у день звільнення зі служби (30.09.2022) є безпідставним виходячи з наступного.
У даному контексті слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Наразі, у даній справі спірним питанням є своєчасність виплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні, як передумова для застосування відповідальності, визначеної статтею 117 КЗпП України.
Окрім того, слід звернути увагу на те, що в силу пункту 8 розділу Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі наказу Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м.Києві Національної поліції України від 29.09.2022 №168 о/с «По особовому складу» був звільнений зі служби в поліції 30.09.2022 за станом здоров'я (через хворобу) згідно з пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580.
На підставі наказу позивачу нараховано та виплачено в день звільнення 29887,85 грн., з яких: оклад - 2500 грн.; оклад за званням -2000 грн.; надбавка за стаж служби -2250 грн.; індексація -2563,60 грн.; премія щомісячна - 6142,50 грн.; компенсація за невикористану відпустку -14181,75 грн.; одноразове підвищення щомісячної премії -250 грн.
Також, на підставі довідки ВКЗ УПО ФБ в м. Києві від 30.09.22 р. позивачу було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 161156,25 грн.
З листа Управління поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві від 10.03.2023 №к-6/43/46/01-2023 кошти на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги надійшли на рахунок Управління поліції 31.10.2022 та 30.11.2022 та були виплачені позивачу 31.10.2022 в сумі 79300 грн. та 30.11.2022 в сумі - 79438,91 грн.
Таким чином, після 04.10.2022 року (дати проведення остаточного розрахунку- виплати належних на день звільнення позивачу грошових сум) відповідач здійснював виплату тільки сум одноразової грошової допомоги при звільненні, обрахованої відповідно до приписів пункту 1 розділу VI Порядку №260.
Тобто, виплата одноразової грошової допомоги при звільненні відбулася саме у визначений спеціальними законодавчими нормами строк - протягом 2-х місяців, тобто без затримки.
Отже, матеріали справи свідчать, що відповідач своєчасно виплатив ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільнення, а тому підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку з 04.10.2022 по 30.11.2022 - відсутні.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 25.11.2020 у справі №160/20449/21( з подібних правовідносин) дійшов висновку, що положення статей 116, 117 КЗпП України - загального для цих правовідносин закону - інакші за змістом, але це не дає підстав вважати, що вони мають пріоритетне застосування чи взагалі підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (та умови, за яких це право може бути реалізоване) передбачене законами №580, №2262 і конкретизоване у виданих на їх підставі підзаконних нормативних актах (одним з яких є Порядок № 260), норми яких мають сприяти реалізації приписів зазначених законів.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є одним із аспектів проходження публічної служби в Національній поліції України і норми законів та підзаконних актів (окремі з яких написані вище), які регулюють цей сегмент питань, є спеціальні для цих правовідносин.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги у вказаній частині такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне визначення судом розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 30.09.2022 по 04.10. 2022 року, у зв'язку з не включенням у розрахунок сум щомісячних доплат, передбачених Постановою КМУ №168 та одноразової грошової допомоги при звільненні, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до наказу МВС України 28.11.2022 № 775 « Про затвердження Порядку та умов виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану»( далі - Порядок №775), цей порядок та умови визначають механізм і умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди поліцейським, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
На період дії воєнного стану поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії та заходи), перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, ця винагорода збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (в первинній редакції), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Разом з тим, а ні Постанова №168, а ні Порядок №775 не визначали додаткову винагороду на період дії воєнного стану як складову грошового забезпечення.
В подальшому, згідно пункту 15 Порядку №775( з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства внутрішніх справ № 38 від 26.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року) додаткова винагорода на період дії воєнного стану є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Згідно абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі по тексту - Порядок №100),
середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до пп. «б» п.4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Відповідно до п.5 Порядку №100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
За приписами п.8 вказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
З системного аналізу зазначених правових норм, слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні не враховується для обчислення середнього заробітку у разі затримки виплати всіх належних сум при звільненні працівника.
З матеріалів справи убачається, що відповідно до довідки від 10.03.2023 про доходи, виданої Управлінням поліції охорони з фізичної безпеки в м. Києві, середньоденне грошове забезпечення позивача складає 510,88 грн. (31163,60:61 календарних днів).
Разом з тим, суд першої інстанції при розрахунку грошового забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням враховував такі виплати: за серпень 2022 року - 15457,50 грн., за вересень 2022 року 15706,10 грн (разом 31163,60 грн - грошове забезпечення) + 59000,00 грн (невиплачена додаткова винагорода, яка нарахована була за період серпень-вересень 2022 року) - разом 90163,60 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що середньоденний заробіток позивача становив 1478,09 грн.
Отже судом першої інстанції, при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку врахував всі складові грошового утримання, виплачені йому протягом серпня-вересня 2022 року.
Затримка розрахунку при звільненні становить ( з 01.10.2022 -наступний день після звільнення, до 04.10.2022 -дата фактичного розрахунку) 3 календарні дні( 1 робочий день).
Сума відшкодування в порядку ст.117 КЗпП становить 4434,27 грн. (3х1478,09 грн) та така сума не підлягає зменшенню.
При цьому колегія суддів вважає невірним підхід суду першої інстанції щодо зменшення розміру відшкодування з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеній у справі №761/9584/15-ц, оскільки в даному випадку між позивачем та відповідачем не існує спір з приводу розміру сум, належних до виплати в день звільнення працівника, а затримка в проведенні розрахунку мала місце саме з вини відповідача. Наразі, останнім суду першої інстанції не доведено протилежного (відсутність фінансування, неможливість проведення фінансових операцій з банком тощо).
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів дійшла висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку в загальному розмірі 4434,27 грн.
Таким чином доводи апеляційної скарги позивача є частково слушними та підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року - змінити.
Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління поліції охорони з фізичної безпеки в місті Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 01 жовтня 2022 року по 04 жовтня 2022 року у розмірі 4434 ( чотири тисячі чотириста тридцять чотири) гривні 27 коп.»
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
О.М. Кузьмишина
(повний текст постанови складено 19.06.2024р.)