19 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/28884/23
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Федусика А.Г.,
розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛЛІ" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року позовну заяву задоволено.
На зазначене рішення суду Одеська митниця подала апеляційну скаргу.
До апеляційної скарги апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження; поновити строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року та відкрити провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року. В обґрунтування заяви апелянт зазначає, що Одеська митниця при повторному зверненні до суду з апеляційною скаргою дотримувалась умов для реалізації права на повторне звернення, а саме: первісне звернення з апеляційною скаргою відбулось у межах процесуального строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційне скарги відбулось упродовж розумного строку після отримання ухвали про повернення первісної скарги; недоліки, зазначені в ухвалі апеляційного суду було усунуто на момент повторного звернення з апеляційною скаргою. Також, апелянт зазначає, що на дату повернення апеляційної скарги у Одеської митниці були відсутні бюджетні надходження коштів на оплату судового збору.
Також, до апеляційної скарги апелянтом надано платіжну інструкцію №910 від 20 травня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 15 066,11 грн.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2024 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги, а саме: необхідно було зазначити підстави, які перешкоджали апелянту повторно подати апеляційну скаргу без невиправданих затримок та зайвих зволікань або вказати інші підстави для його поновлення та надати документ про сплату судового збору. Роз'яснено Одеській митниці, що у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині доплати судового збору, відповідно до ст.169 КАС України апеляційна скарга буде повернута скаржнику, а у разі не усунення зазначених недоліків апеляційної скарги в частині пропуску строку на подання апеляційної скарги у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету Одеської митниці 03.06.2024 року о 16:34.
12 червня 2024 року до суду надійшла заява Одеської митниці, в якій апелянт просить суд визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження; поновити строк на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2023 року; вважати розрахунок відповідача вірним та здійснити перерахунок судового збору з врахуванням позиції Верховного Суду та відкрити провадження за апеляційною скаргою. В обґрунтування заяви апелянт зазначає, що на дату повернення апеляційної скарги у Одеської митниці були відсутні бюджетні надходження коштів на оплату судового збору, що підтверджується випискою Одеської митниці за 17.02.2024 року. Отримавши ухвалу про повернення, скаржник у найкоротші строки, тобто без невиправданих затримок та зайвих зволікань, скористались своїм правом на повторне подання апеляційної скарги.
Стосовно розрахунку суми судового збору апелянт зазначає, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою. У зв'язку з чим, на думку апелянта, сума судового збору для звернення з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.12.2023 року складає 15 066,11 грн.
Таким чином, подане вдруге клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження є фактично таким самим як і перше та не містить обґрунтуваних підстав, які перешкоджали апелянту повторно подати апеляційну скаргу без невиправданих затримок та зайвих зволікань.
Суд зазначає, відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду було ухвалено в порядку письмового провадження 26 грудня 2023 року.
На зазначене рішення суду першої інстанції Одеською митницею було подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2024 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги.
12 лютого 2024 року до суду надійшло клопотання Одеської митниці, в якому апелянт просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року, до винесення рішення у справі. У разі неможливості відстрочити продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у задоволенні клопотання Одеської митниці про відстрочення сплати судового збору або продовження строку для усунення недоліків відмовлено. Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року повернуто скаржнику.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа, ухвалу про повернення апеляційної скарги доставлено до електронного кабінету Одеської митниці 19.02.2024 року о 21:05.
27 травня 2024 року Одеською митницею за допомогою системи Електронний суд повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.12.2023 року.
Таким чином, повторно апеляційну скаргу подано через більше ніж три місяці після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги та через п'ять місяців після ухвалення оскаржуваного рішення.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апелянт фактично посилається на те, що строк було пропущено у зв'язку з затримкою фінансування на сплату судового збору.
Інших підстав щодо пропуску строку апелянтом до суду не надано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Також, суд зазначає, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною пропуску цього строку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 року у справі №822/276/17.
Зважаючи на зміст викладений у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі № 640/9792/20, норми процесуального права, якими врегульовано питання строків апеляційного оскарження та їх поновлення, вимоги до процедурних рішень суду апеляційної інстанції, ухвалених з цього питання, а також беручи до уваги продемонстровані національними судами та ЄСПЛ підходи до поновлення процесуальних строків, правові позиції Верховного Суду з цього приводу, колегія суддів вважає, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов: первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження; повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою; доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником; наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, апелянтом на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 31.05.2024 року не зазначено поважних підстав, які перешкоджали апелянту звернутись повторно з апеляційною скаргою до суду без невиправданих затримок і зайвих зволікань в межах строку на апеляційне оскарження встановленого процесуальним законом.
В ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Про це зазначає ЄСПЛ у своїх рішеннях.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі “Устименко проти України” зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі “Лелас проти Хорватії”, відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
У справі “Рисовський проти України” Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу “належного урядування”, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Таким чином, виходячи з принципу “належного урядування”, державні органи загалом зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Крім того, однією з підстав залишення апеляційної скарги без руху була відсутність документу про повну сплату судового збору, у зв'язку з чим 12 червня 2024 року в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, апелянт не погоджується з сумою судового збору, яку розрахував суд у зв'язку з чим просить: здійснити правильний розрахунок судового збору.
Зважаючи на те, що апелянтом не надано доказів та не наведено переконливих підстав, які перешкоджали повторно звернутись до суду без невиправданих затримок та зайвих зволікань, колегія суддів приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, наслідком чого є відмова у відкритті апеляційного провадження, у зв'язку з чим відсутні підстави для розгляду питання стосовно судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлепних статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України у разі якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Як зазначено вище, строк на усунення недоліків апеляційної скарги було надано апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, таким чином останнім днем усунення недоліків є 14.06.2024 року.
Враховуючи, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2024 року, до суду апеляційної інстанції не надано поважних підстав чи належних доказів підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а тому є підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 3, 243, 248, 250, 299, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
У задоволенні заяв Головного управління ДПС в Одеській області про поновлення строків на апеляційне оскарження - відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач О.А. Шевчук
Судді А.В. Бойко А.Г. Федусик