П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/33668/23
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача-Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Семенюка Г. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 420/33668/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департамента патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року.
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткову винагороду за березень та квітень 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період березень-квітень 2022 року проходив службу в Управлінні патрульної поліції м. Києва ДПП, але йому не було виплачене грошове забезпечення за цей період.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що заявлені позовні вимоги як і питання поновлення строку звернення до суду вже було предметом судового розгляду у справі 420/14471/22, рішення по якій переглянуте П'ятим апеляційним адміністративним судом і в задоволенні позовних вимог відмолено. Представник відповідача просить врахувати попередні рішення судів які вступили у законну силу та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06.03.2024 у справі № 420/33668/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про не нарахування та не виплату грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції помилково не дослідив обставини допуску відповідачем позивача до виконання посадових обов'язків поліцейського без оформлення трудових (службових відносин).
Обставини справи.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.10.2022 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не видачі наказу про призначення на посаду, не оформленні трудових (службових) обов'язків з ОСОБА_1 , не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року; зобов'язати нарахувати та виплатити грошове забезпечення та передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткову винагороду за березень та квітень 2022 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/14471/22 позовні вимоги були задоволені частково та суд вирішив:
«Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції що полягає у не видачі наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського та не оформленні трудових (службових) обов'язків з ОСОБА_1
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення поліцейського.
Зобов'язати Департамент патрульної поліції видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського з 05.03.2022р. на період з березня по квітень 2022 року
Зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення поліцейського за березень та квітень 2022 року.».
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 скасовано.
Ухвалити у справі постанову, якою залишив без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
У цій постанові апеляційний суд зазначив, що відсутність доказів проходження процедури на заміщення посади поліцейського та наказу керівника відповідного підрозділу поліції щодо призначення позивача на службу в поліції, свідчить про непроходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції України, а тому і безпідставність позовних вимог.
Крім того, судом апеляційної інстанції було зазначено, що позивачем не надано до суду жодних поважних причин пропуску місячного строку звернення до суду з даним позовом.
Вищезазначені обставини, щодо попереднього звернення до суду із позовною заявою та про наявність судових рішень, які вступили в законну силу, позивач та його адвокат Поліщук П.П. при поданні цього позову не зазначили.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які підтверджують призначення позивача на посаду поліцейського та проходження служби у Національної поліції України, на підставі якого в подальшому здійснюється нарахування та виплата грошового забезпечення поліцейського.
Водночас, судом першої інстанції враховано як преюдиційні висновки П?ятого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 06.04.2023 від № 420/14471/22, в якій апеляційний суд зазначив: "Відтак, відсутність доказів проходження процедури на заміщення посади поліцейського та наказу керівника відповідного підрозділу поліції щодо призначення позивача на службу в поліції, свідчить про непроходження ОСОБА_1 служби в Національній поліції України, а тому і безпідставність позовних вимог".
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Спірним в контексті розгляду даної справи є питання щодо правомірності невиплати відповідачем позивачу грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано Законом України від 02.07.2015 №580-VII «Про Національну поліцію» (надалі Закон №580-VIII).
Відповідно до статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон. Зразки та порядок видання службових посвідчень та спеціальних жетонів затверджуються Міністерством внутрішніх справ України.
Положеннями частини 1 статті 47 Закону №580-VIII встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.
Згідно з частиною 1 статті 48 Закону України №580-VIII призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст.47 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону №580-VIII службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
Також, частинами 3, 4 статті 59 Закону №580-VIII рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Таким чином, саме наказ керівника органу, підрозділу, закладу та установи поліції є документом, що підтверджує призначення особи на посаду поліцейського та проходження служби у Національної поліції України.
При цьому, згідно статті 50 Закону №580-VIII громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, з метою визначення стану їхнього здоров'я зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Громадяни України, які виявили бажання вступити на службу в поліції, за їхньою згодою проходять тестування на поліграфі.
Відповідно до порядку, встановленого законом, щодо осіб, які претендують на службу в поліції, проводиться спеціальна перевірка, порядок проведення якої визначається законом та іншими нормативно-правовими актами.
З аналізу наведених положень виходить, що перед вступом на службу в поліції кандидати зобов'язані пройти медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що належними доказами проходження особи служби в поліції є наказ керівника органу, підрозділу, закладу та установи поліції, що підтверджує призначення особи на посаду поліцейського та проходження служби у Національної поліції України.
При цьому, перед виданням такого наказу кандидат в обов?язковому порядку проходить медичні обстеження, а також перевірку рівня фізичної підготовки, психофізіологічне обстеження, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності в порядку, визначеному Міністерством внутрішніх справ України.
Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що листом Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 06.07.2022 №322аз/41/11/6/02-2022 повідомлено, що наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського Департаменту патрульної поліції не видавався (а.с. 16).
Інших доказів, як то про проходження медичного обстеження, конкурсу на посаду поліцейського, складення присяги поліцейського тощо, позивачем не надано.
Водночас, позивач наголошує, що з 05.02.2022 був призначений на посаду поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону №4 полку № 1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
На підтвердження наведених обставин позивач посилається на довідку Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції від 05.03.2022 №72/41/11/6/02-2022 (а.с. 14).
Проте, колегія суддів зазначає, що вказана довідка, за відсутності наказу керівника відповідного підрозділу поліції щодо призначення позивача на службу в поліції, а також відповідних записів в трудовій книжці позивача, та інших доказів, які б могли свідчити про прийняття та проходження позивачем служби в поліції у спірний період, не відповідає критерію достатності, який встановлено положеннями статті 76 КАС України.
Також, в матеріалах справи наявний витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» підтверджує, що 14.03.2022 ОСОБА_1 видано пістолет «Форт17» як цивільній особі (а.с. 22).
Крім того, самі по собі твердження позивача про видачу йому вогнепальної зброї не свідчать про проходження служби в поліції.
Відтак, в матеріалах справи відсутні докази проходження служби в Національній поліції України.
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Водночас, за відсутності доказів як проходження позивачем служби у Національній поліції України, так і здійснення позивачем заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив обставини допуску відповідачем позивача до виконання посадових обов'язків поліцейського без оформлення трудових (службових відносин).
Проте, колегія суддів вважає неспроможними вищевказані доводи апелянта, позаяк позивач звернувся до суду з даним позовом з позовними вимогами про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення та передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткової винагороди за березень та квітень 2022 року; зобов'язання Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 додаткову винагороду за березень та квітень 2022 року.
Відтак, обставини щодо допуску відповідачем позивача до виконання посадових обов'язків поліцейського не є предметом розгляду у даній справі.
В канві наведених доводів апеляційний суд також ураховує, що постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2023 від № 420/14471/22, у справі апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 скасовано.
Ухвалено у справі постанову, якою залишено без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії.
Вказана постанова набрала законної сили 06.04.2023.
Предметом позову у даній справі було визнання протиправною бездіяльність щодо видачі наказу про призначення його на посаду поліцейського та оформлення з ним трудових (службових) обов'язків; визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, додаткової винагороди за березень та квітень 2022, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168; зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення, додаткову винагороду за березень та квітень 2022, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Тобто, позовні вимоги щодо допуску відповідачем позивача до виконання посадових обов'язків поліцейського уже були предметом судового розгляду.
Принагідно, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неможливість преюдиційного врахування встановлених обставин у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду у постанові від 06.04.2023 від № 420/14471/22, позаяк відповідно до частини 4 статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Про необхідність врахування таких обставин зазначив і Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.09.2022 у справі «Гриненко проти України» (заява № 65890/13) (див. пункти 30-32).
Інші доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 420/33668/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді С.Д. Домусчі Г.В. Семенюк