П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 червня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/13177/23
Перша інстанція: суддя Величко А.В.,
повний текст судового рішення
складено 08.02.2024, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, про визнання рішення протиправним №45/06-444 від 25.09.2023 року та зобов'язання вчинити певні дії,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області, Державної судової адміністрації України, про визнання протиправним рішення Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області № 45/06-443 вих від 25.09.2023 року щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за лютий 2023 по серпень 2023 року у розмірі грошового забезпечення поліцейського; зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 недоотриманий розмір грошового забезпечення починаючи з лютого 2023 року по день звільнення у розмірі грошового забезпечення поліцейського, у відповідності до ч. 2 ст. 165 ЗУ «Про судоустрій та статус судів»..
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що проходив службу в ТУ ССО у Миколаївській області з 01.12.2020 року по 31.08.2023 на посаді командира 3 відділення 3 взводу охорони 1 підрозділу охорони Територіального управління. Позивач вертав увагу, у відповідності до ч.2 ст.165 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських. Починаючи з лютого 2023 року мінімальне грошове забезпечення поліцейського було встановлено на рівні 17000 гривень. Зокрема, розмір грошового забезпечення поліцейського НПУ за посадою «Командир взводу» станом на лютий 2023 року складає приблизно 20 тис грн., що підтверджується інформацією про складові грошового забезпечення видане ГУНП в Миколаївській області. Проте, позивачеві виплачується грошове забезпечення в значно меншому розмірі. 08.09.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року та в подальшому нараховувати та здійснювати виплати грошового забезпечення у розмірі грошового забезпечення не нижче ніж у поліцейського. Однак, у відповіді № 45/06-443вих від 25.09.2023 відповідач вказав про неможливість нарахування та виплати ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за лютий 2023 по серпень 2023 року у розмірі грошового забезпечення поліцейського, що на думку позивача є неправомірним.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, мотивуючи тим, що кошторисом на 2023 рік Територіального управління передбачені видатки на виплату грошового забезпечення співробітникам. Для видання наказу про виплату співробітникам територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських необхідна наявність у затвердженому кошторисі ТУ ССО у Миколаївській області за фондом оплати праці співробітників відповідних коштів, відповідні бюджетні асигнування до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області не надходили, нарахування та виплата зазначеної винагороди не проводились.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги посилаючись фактично на ті ж самі обставини, що посилався у позові, ОСОБА_1 наголошує на протиправності дій відповідача щодо нарахування йому за спірний період (з лютого 2023 по серпень 2023) грошового забезпечення у розмірі, що є менше, аніж передбачено ч.2 ст.165 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до недоотримання ним грошового забезпечення починаючи з 01.02.2023р. на рівні не нижчому ніж поліцейський. Скаржник вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив правову природу спору, не забезпечив право на захист порушеного права позивача на грошове забезпечення, яке передбачене ст.165 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначаючи про хибність та безпідставність доводів скаржника, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, з огляду на те, що на думку відповідача скаржником не спростовано висновків суду першої інстанції щодо відсутності у спірному випадку підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній документів.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебував на службі у Територіальному управлінні Служби судової охорони у Миколаївській області на посаді командира 3 відділення 3 взводу охорони 1 підрозділу охорони ТУ Служби.
ОСОБА_1 08.09.2023 року звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати невиплаченої частини грошового забезпечення за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року та в подальшому нараховувати та здійснювати виплати грошового забезпечення у розмірі грошового забезпечення не нижче ніж у поліцейського.
26.09.2023 року позивачу була надана відповідь ТУ Служби судової охорони в Миколаївській області № 45/06-443вих від 25.09.2023 року про неможливість нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у розмірі грошового забезпечення поліцейського.
Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у спірних правовідносинах правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.ч. 1, 7 ст.161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частинами 1, 2 статті 165 Закону №1402-VIII встановлено, що грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
На виконання частини 2 статті 165 Закону №1402-VIII, постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі-Постанова №289) затверджені схеми посадових окладів, тарифних розрядів і коефіцієнтів за основними посадами і спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони та встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Пунктом 2 Постанови №289 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно із схемою тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони та схемою тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони, затверджених цією постановою; порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Колегія суддів звертає увагу, що станом на час подання адміністративного позову та його розгляду судом, вищезгадана Постанова Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 №289 є чинною.
В свою чергу, механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони визначений Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 №384 (далі - Порядок №384).
За приписами п.п.4-7 Порядку №384 грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони включає: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, надбавка за стаж служби); 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія); 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди; допомоги).
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) надбавка за стаж служби.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:1) підвищення посадового окладу; 2) надбавки; 3) доплати; 4) премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:1) винагороди; 2) допомоги.
У відповідності до п.10 Порядку №384 грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення.
З огляду на приведені вище приписи ст.165 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", законодавець делегував Уряду повноваження щодо визначення розміру грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони.
Саме Постановою КМ України №289, прийнятою відповідно до вимог ч.2 ст.165 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" затверджено схему посадових окладів за посадами окремих категорій співробітників Служби судової охорони, які займають керівні посади; тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів співробітників Служби судової охорони; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами співробітників Служби судової охорони; схему тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони; розміри надбавки за стаж служби співробітників Служби судової охорони.
Вказаною ж Постановою №289 Кабінет Міністрів України визначив, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями співробітників Служби судової охорони використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року та встановлено їх фіксовані розміри.
Апеляційний суд зауважує, що відповідач у своїй діяльності повинен керуватись, зокрема, обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому відповідач не наділений правом діяти на власний розсуд всупереч вимогам підзаконних нормативно правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Судова колегія відповідно до наведеного наголошує, що станом на час виникнення спірних правовідносин, приписи Постанови КМ України №289 були чинними.
За наведених обставин, доводи позивача у справі про нібито на його думку протиправну відмову відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення у розмірі не нижчому, аніж нарахованого та виплаченого поліцейським, є безпідставним та необґрунтованим.
Відтак, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач правомірно застосовував розміри посадових окладів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 289, що було прийнято на виконання частини другої статті 165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, суд критично ставиться до тверджень скаржника про те, що відповідач повинен був виплачувати у спірному періоді позивачу грошове забезпечення у розмірі не менше ніж той, що отримував працівник поліції за прирівняною посадою та вважає їх необґрунтованими, оскільки поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 та наказу МВС України від 06.04.2016 №260, положення яких не поширюються на спірні правовідносини.
За наведених обставин, незгода позивача із застосуванням Територіальним управлінням Служби судової охорони у Миколаївській області до нього норм зазначеної Постанови №289 не спростовує її законність та не виключає поширення її дії на трудові права позивача, тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що підстави для перегляду розміру посадового окладу позивача у період проходження служби в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Миколаївській області на посаді командира відділення, відсутні.
Таким чином, судом першої інстанції були обґрунтовано та правильно прийнято рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга не містить жодних доводів, які б спростовували висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Загалом доводи апеляційної скарги є несуттєвими, на висновки суду першої інстанції по суті позовних вимог не впливають, не свідчать про неправильне вирішення справи судом першої інстанції.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Рішення суду першої інстанції, з огляду на викладене вище, відповідає вимогам ст.242 КАС України.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак враховуючи положення ч.1 ст.315, ст.316 КАС України колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 400/13177/23 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач Т.М. Танасогло
Судді Ю.В. Осіпов О.О. Димерлій