П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 червня 2024 р. Категорія 102020000м. ОдесаСправа № 420/36359/23
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.,
час і місце ухвалення: спрощене провадження,
м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Домусчі С.Д., Шляхтицького О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П'ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (військова адміністрація) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановиВ:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (військова адміністрація) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи його тим, що 09.08.2023 року вона звернулася з письмовою скаргою до голови Білгород Дністровської районної державної адміністрації, в якій зазначила про порушення працівниками Білгород-Дністровської районної державної адміністрації вимог чинного законодавства, а саме ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про місцеве самоврядування», наказу національного агентства України з питань державної служби від 06.08.2016 року № 158 «Про затвердження Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 р. за № 1203/29333. Зазначену скаргу позивачем подано та зареєстровано 09.08.2023 року за вх. № П-147. Позивач зазначила, що 31.08.2023 року вона отримала на руки письмову відповідь № П-147/6137, однак в ній не надано відповідь на всі її запитання, не надано відповідь щодо вжитих заходів або прийнятих рішень щодо порушень працівниками Білгород Дністровської районної державної адміністрації своїх посадових обов'язків, пов'язану із невиконанням своїх посадових обов'язків та неналежною поведінкою. Таким чином вважаючи, що їй не надано повної відповіді на звернення, позивач за захистом своїх прав звернулась до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Білгород - Дністровської районної державної адміністрації (військової адміністрації), щодо надання неповної відповіді на скаргу ОСОБА_1 від 09.08.2023 року; Зобов'язано Білгород Дністровську районну державну адміністрацію (військову адміністрацію) надати повну і обґрунтовану відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 09.08.2023 року у встановленому законом порядку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернувши уваги на інформацію, наведену у відзиві, та додатках до нього, необґрунтовано дійшов висновку про ненадання Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією запитуваних ОСОБА_1 документів. Білгород-Дністровська районна державна адміністрація акцентувала увагу суду першої інстанції на тому, що відповіді надавались, цитувала надані відповіді окремо за кожним питанням звернення. Також до відзиву було долучено письмові докази на 30-ти аркушах, однак з рішення окружного суду не вбачається, чи вони взагалі досліджувались судом.
ОСОБА_1 було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що відповідь позивача не містить повної і обґрунтованої відповіді на всі поставлені нею питання і вимоги, не надано відповідь щодо вжитих заходів або прийнятих рішень щодо порушень працівниками Білгород - Дністровської районної державної адміністрації своїх посадових обов'язків, пов'язану із невиконанням своїх посадових обов'язків та неналежною поведінкою.
На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2023 року Позивач звернулася з письмовою скаргою до голови Білгород Дністровської районної державної адміністрації, в якій зазначила про порушення працівниками районної державної адміністрації вимог чинного законодавства при розгляді її попередніх звернень. Зазначену скаргу позивачем подано та зареєстровано 09.08.2023 року за вх. № П-147.
31.08.2023 року Позивач отримала письмову відповідь на скаргу № П-147/6137, проте вважає, що в зазначеній відповіді не надано належної інформації щодо поставлених нею питання.
Вважаючи, що їй не надано повної відповіді на звернення, позивач за захистом своїх прав звернулась до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про допущення відповідачем протиправних дій щодо надання відповіді не в повному обсязі відповідно Закону України «Про звернення громадян». З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача надати повну і обґрунтовану відповідь на скаргу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 09.08.2023 року у встановленому законом порядку.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду частково погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положення статті 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до положень статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
Згідно з ч.ч.1, 3, 4 ст.15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно зі ст.19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Відповідно до ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Зі змісту наведених правових норм слід дійти висновку, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов'язок відповідних суб'єктів своєчасно, об'єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі №813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.
Судом встановлено, що позивачем подано скаргу щодо бездіяльності посадових осіб Білгород-Дністровської районної державної адміністрації. Вказана скарга стосується 5 посадових осіб вказаного органу, вимоги в якій сформовано в 3 блоки з порядковими номерами питань. Крім того, в частині питань позивач просила надати документальні підтвердження до відповіді на них.
Надаючи правову оцінку вказаній відповіді на скаргу № П-147/6137 суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідь надано не на всі поставлені запитання, крім того не надано запитуваних документальних підтверджень.
Так, зокрема:
- не зазначено інформацію, чому досі не надано позивачу відповідь на доручення ОДА документ № П-1243-ез-06/1146;
- не надано відповіді щодо звернення № П-149.
- не надано відповідь щодо несвоєчасного надання відповіді на звернення позивача № П-190 від 30.08.2022 року, яке позивачу було надіслано лише 19.07.2023 року;
- не надано відповідь щодо звернення № П-132;
- не надано відповідь щодо вжитих заходів або прийнятих рішень щодо порушень працівниками Білгород - Дністровської районної державної адміністрації своїх посадових обов'язків та притягнення їх до відповідальності.
Зі змісту відповіді відповідача на звернення позивача вбачається, що вона не містить обґрунтування та мотивів задоволення або відмови у задоволенні щодо всіх пунктів поданої позивачем скарги щодо порушення вимог законодавства, про які позивач повідомляв в скарзі.
Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов'язку суб'єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).
Належить зазначити, що бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта, тобто нездійснення/невчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити, тоді як дією є сукупність вчинків кого-небудь, здійснення особою певних функцій/обов'язків у межах наданих повноважень, тощо.
Наведене свідчить про протиправність дій відповідача, додо надання відповіді на скаргу не в повній мірі, оскільки існує встановлений законом порядок для її надання.
З огляду на вищевикладені положення, а також беручи до уваги обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про допущення відповідачем протиправних дій щодо надання відповіді не в повному обсязі відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи висновок суду про протиправні дії відповідача, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 09.08.2023 року у встановленому законом порядку.
Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, однак суд першої інстанції не вірно встановив способом поновлення порушеного права позивача, що є підставою для зміни рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року по справі № 420/36359/23, - змінити, виклавши п. 3 резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Білгород Дністровську районну державну адміністрацію (військову адміністрацію) повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 09.08.2023 року у встановленому законом порядку».
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року по справі № 420/36359/23, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді С.Д. Домусчі О.І. Шляхтицький