10 червня 2024 рокуСправа №160/788/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у м. Дніпрі адміністративну справу № 160/788/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
08.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невидачі наказу про виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди (30 000,00 грн.) за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.2022 року по 16.12.2022 року протиправною; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 вчинити дії, а саме видати наказ про виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.2022 року по 16.12.2022 року; зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 недоотриманні кошти грошового забезпечення у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.2022 року по 16.12.2022 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2024 року, надано уточнену позовну заяву та заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Так, в уточненій позовній заяві позивач зазначає, що Військова частина НОМЕР_2 не має статусу юридичної особи та перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з чим просить визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі наказу про виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди (30 000,00 грн.) за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.22 по 16.12.2022 протиправною; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити дії, а саме видати наказ про виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.22 по 16.12.2022; зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 недоотриманні кошти грошового забезпечення у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.22 по 16.12.2022.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 , призваний за мобілізацією до військової частини НОМЕР_2 , 29.08.2022 року при безпосередній участі у бойових діях позивач отримав поранення. Однак, за час перебування на лікуванні, а саме за періоди з 30.08.2022 по 06.09.2022, з 06.09.2022 по 23.09.2022, з 05.10.2022 по 19.10.2022, з 19.10.2022 по 01.11.2022 та за час перебування у відпустці для лікування з 17.11.2022 по 16.12.2022, позивачу не виплачена додаткова грошова винагорода, збільшена до 100 тис. грн. Вказує, що відповідно довідки ВЛК від 27.04.2023 №369 травма позивача відноситься до тяжкого ступеню, пов'язана із захистом Батьківщини. Зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 25.09.2022 №251 позивачу призначено додаткову винагороду за безпосередню участь в бойових діях в розмірі збільшеному до 100 000,00 грн., тільки за один день 29.08.2022 року. Однак за період лікування та перебування у відпустці для лікування, позивач не отримував додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 тис. грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/788/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу в його електронний кабінет та отримано 07.02.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.
Крім того, копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 року разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано відповідачу на адресу зазначену позивачем в позовній заяві, але зазначене поштове відправлення 14.03.2024 року повернулось до суду, з відміткою причин невручення - "за закінченням терміну зберігання".
Однак, відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року залучено до участі у справі № 160/788/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, як другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано Військовій частині НОМЕР_1 в її електронний кабінет та отримано 11.04.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи.
Однак, Військова частина НОМЕР_1 не скористалась своїм правом та не подала до суду відзив на позовну заяву у строки встановлені ухвалою суду.
Крім того, копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано Військовій частині НОМЕР_1 поштою, але зазначене поштове відправлення 05.05.2024 року повернулось до суду, з відміткою причин невручення - "за закінченням терміну зберігання".
Також копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року разом із копією позовної заяви з додатками було надіслано Військовій частині НОМЕР_2 на поштову адресу, але зазначене поштове відправлення 03.05.2024 року повернулось до суду, з відміткою причин невручення - "за закінченням терміну зберігання".
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 .
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.03.2022 року №17 молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти
29.08.2022 року ОСОБА_1 , приблизно о 10.00 під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_3 під час наступу в наслідок ворожого мінометного обстрілу позицій з мінометів 120 мм калібру, отримав МВТ, ЗЧМТ: струс головного мозку, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №4060/563 від 15.09.2022 року.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.09.2022 року №251 наказано виплатити додаткову винагороду особовому складу військової частини за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) в розмірі збільшеному до 100 000 грн 00 коп. в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях, та заходах за період з 01 серпня по 31 серпня 2022 року відповідно до Додатку 1.
Згідно додатку 1 переліку військовослужбовців в/ч НОМЕР_2 на отримання додаткової винагороди в розмірі збільшеному 100 000,00 грн. за 29.08.2022 року включено позивача.
3 30.08.2022 року по 06.09.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька міська лікарня №17» КМР, з діагнозом вибухова травма (29.08.2022), ЗЧМТ: струс головного мозку, що підтверджується виписним епікризом (стаціонарного) хворого із медичної карти №2976 від 06.09.2022 року.
3 06.09.2022 року по 23.09.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька МЛ №11» Криворізької міської ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №1997/740 від 23.09.2022 року.
23.09.2022 року військовою частиною НОМЕР_2 позивачу видано направлення №4060/623 на медичний огляд військово-лікарської комісією з метою визначення придатності до військової служби.
04.10.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд Гарнізонної військово-лікарської комісії Державної лікарні МВС України в місті Кривий Ріг, по завершенню якого видано довідку №723, в якій зазначено, що травма, контузія, так, пов'язані із захистом Батьківщини. На підставі статті 81, графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад (наказ МО України від 14 червня 2008 року №402) потребує лікування.
3 05.10.2022 року по 19.10.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька міська лікарня №3» КМР, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4247 від 19.10.2022 року.
3 19.10.2022 року по 01.11.2022 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька МЛ №17» Кривий Ріг, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1887/842 від 01.11.2022 року.
16.11.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд Гарнізонної військово-лікарської комісії Державної лікарні МВС України в місті Кривий Ріг, по завершенню якого видано довідку №971 від 16.11.2022 року, в якій зазначено, що на підставі статті 81, графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад (наказ МО України від 14 червня 2008 року №402) потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів (з подальшим переоглядом у госпітальній ВЛК Збройних Сил України м. Дніпро).
У довідці військово-лікарської комісії №971 від 16.11.2022 року зазначено діагноз та постанову військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва). Стан після (проміжний період) вибухової травми (29.08.2022) закритої черепно-мозкової травми, контузії головного мозку легкого ступеня; акубаротравми у вигляді двобічної нейросенсорної приглухуватості справа ІІ ступеня, ліва І ступеня, помірне заїкання, виражений астено-невротичний синдром. Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2007 № 370 травма тяжкого ступеня. Травма, контузія, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.11.2022 року № 439, вважати такими, що вибули у відпустку для лікування з хворобою на 30 діб з 17 листопада 2022 року по 16 грудня 2022 року за станом здоров'я, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.12.2022 року № 473, вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків з відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 про нараховане і виплачене грошове забезпечення та додаткову винагороду, молодшому сержанту ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду за серпень 2022 року - 32 258,06 грн.; за вересень 2022 року - 30 000 грн.; за жовтень 2022 року - 41 290 грн.; за листопад 2022 року - 30 000 грн.; за грудень 2022 року - 30 000 грн.
Вважаючи що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не видачі наказу про виплату додаткової грошової винагороди, у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди (30 000,00 грн.) за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон України №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Пунктами 2 - 4 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), пунктом 1 якої встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
01.04.2022 року постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168" № 400 внесено зміни до вказаної вище постанови, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Згідно з пунктом 2 цієї постанови, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається, що встановлено лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.
Позивач не погоджується з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі наказу про виплату збільшеної додаткової винагороди у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди (30 000,00 грн.) за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.2022 по 16.12.2022.
Щодо періоду перебування на стаціонарному лікуванні, суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом та свідчать матеріали справи, 29.08.2022 року ОСОБА_1 , приблизно о 10.00 під час безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме виконання бойових завдань у складі підрозділу військової частини НОМЕР_3 під час наступу в наслідок ворожого мінометного обстрілу позицій з мінометів 120 мм калібру, отримав МВТ, ЗЧМТ: струс головного мозку, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №4060/563 від 15.09.2022 року.
Після отриманого поранення позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КНП «Криворізька міська лікарня №17» КМР з 30.08.2022 року по 06.09.2022 року; у КНП «Криворізька МЛ №11» Криворізької міської ради з 06.09.2022 року по 23.09.2022 року; у КНП «Криворізька міська лікарня №3» КМР з 05.10.2022 року по 19.10.2022 року; у КНП «Криворізька МЛ №17» Кривий Ріг з 19.10.2022 року по 01.11.2022 року.
Крім того, у свідоцтві про хворобу №971 від 16.11.2022 року також зазначено, що за ступенем тяжкості, травма позивача тяжкого ступеню та травма, контузія, які отримав позивач, пов'язані із захистом Батьківщини.
Отже, в періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 30.08.2022 року по 06.09.2022 року, з 06.09.2022 року по 23.09.2022 року, з 05.10.2022 року по 19.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 01.11.2022 року він набув права на отримання додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 про нараховане і виплачене грошове забезпечення та додаткову винагороду вбачається, що молодшому сержанту ОСОБА_1 нараховано та виплачено додаткову винагороду за серпень 2022 року - 32 258,06 грн.; за вересень 2022 року - 30 000 грн.; за жовтень 2022 року - 41 290 грн.; за листопад 2022 року - 30 000 грн.; за грудень 2022 року - 30 000 грн
З досліджених доказів вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_2 не було в повному обсязі нараховано та виплачено позивачу додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у період перебування його на стаціонарному лікуванні.
При цьому, суд зазначає, що станом на дату винесення рішення по справі, відповідачами відзиву на позовну заяву та жодних пояснень чи розрахунків по справі не надано.
Наведене свідчить про допущену відповідачами протиправну бездіяльність щодо нарахування та виплати у повному та належному розмірі додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у період перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Щодо періоду перебування у відпустці для лікування з приводу отриманого поранення, суд зазначає наступне.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 Постанови № 168 умовою для виплати додаткової винагороди є перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Згідно з пунктом 9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Так, вжите у Постанові № 168 формулювання «відпустка для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії» має бути трактовано установою (військовою частиною), що приймає рішення про таку відпустку лише з урахуванням спеціального законодавства у сфері охорони здоров'я, яке, в свою чергу такого виду відпустки не передбачає.
Отже, єдиний вид відпустки, рішення про потребу в якій може прийняти ВЛК - «відпустка за станом здоров'я», передбачена Положенням, є тотожним за своїм юридичним змістом «відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії», передбаченій Постановою №168.
Відповідно, перебування особи у відпустці за станом здоров'я за постановою ВЛК, якщо такій відпустці передувало лікування у стаціонарному закладі у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини із визначенням лікувальним закладом подальших лікувальних рекомендації на час перебування у відпустці, є підставою для включення такої особи до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, на підставі абзацу 4 пункту 1 Постанови № 168.
Судом встановлено, що 16.11.2022 року молодший сержант ОСОБА_1 , пройшов медичний огляд Гарнізонної військово-лікарської комісії Державної лікарні МВС України в місті Кривий Ріг, по завершенню якого видано довідку №971 від 16.11.2022 року, в якій зазначено, що на підставі статті 81, графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад (наказ МО України від 14 червня 2008 року №402) потребує відпустки за станом здоров'я на тридцять календарних днів (з подальшим переоглядом у госпітальній ВЛК Збройних Сил України м. Дніпро).
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.11.2022 року № 439, вважати такими, що вибули у відпустку для лікування з хворобою на 30 діб з 17 листопада 2022 року по 16 грудня 2022 року за станом здоров'я, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.12.2022 року № 473, вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків з відпустки для лікування у зв'язку з хворобою, молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Отже, документально підтвердженим періодом перебування позивача у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення є період з 17.11.2022 року по 16.12.2022 року.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що за час перебування позивача у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, Військовою частиною НОМЕР_2 має бути виплачена збільшена до 100000 гривень додаткова винагорода пропорційно часу відпустки.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі наказу про виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди (30 000,00 грн.) за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.2022 по 16.12.2022 протиправною та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 вчинити дії, а саме видати наказ про виплату збільшеної додаткової винагороди військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 у розрахунку 100 000,00 грн. на місяць пропорційно з урахуванням раніше виплачених сум винагороди за весь час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, відпусток за станом здоров'я після поранення під час захисту Батьківщини за період з 30.08.22 по 16.12.2022, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, позивач у спірний період та до цього часу є військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_2 .
Командиром Військової частини НОМЕР_2 у спірний період видавались накази про виплату грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_2 та позивачу зокрема.
Отже, саме Військовою частиною НОМЕР_2 допущену протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди у збільшеному розмірі.
При цьому не підлягають задоволенню вимоги до Військової частини НОМЕР_1 оскільки нею накази про виплату не приймались.
Суд зазначає, що питання видання відповідних наказів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Оскільки судом встановлено безумовне право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови № 168, а виплата вказаної винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників), видання яких є дискреційними повноваженнями Військової частини НОМЕР_2 , суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних позовних вимог.
Щодо обраного способу захисту порушеного права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Разом з цим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями. Зокрема, частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Ураховуючи викладене, оскільки відповідачем Військовою частиною НОМЕР_2 не надано доказів нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у відповідності до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення за періоди з 30.08.2022 року по 06.09.2022 року, з 06.09.2022 року по 23.09.2022 року, з 05.10.2022 року по 19.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 01.11.2022 року та у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення з 17.11.2022 року по 16.12.2022 року та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення за періоди з 30.08.2022 року по 06.09.2022 року, з 06.09.2022 року по 23.09.2022 року, з 05.10.2022 року по 19.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 01.11.2022 року та у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення з 17.11.2022 року по 16.12.2022 року, з урахуванням раніше виплаченої суми додаткової винагороди.
Щодо позовних вимог до військової частини НОМЕР_1 суд також зазначає наступне.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Тобто, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси осіб підлягають захисту у разі встановленням судом факту їх порушення, інакше такі вимоги є передчасними.
В тексті позовної заяви позивачем зазначено, що Військова частина НОМЕР_2 не має статусу юридичної особи та перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 та на підтвердження надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про джерела/суми виплачених доходів утриманих податків позивача та довідки ОК-7, відповідно до яких вбачається, що за період з серпня 2022 року по грудень 2022 року проводилось нарахування грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 .
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 17.03.2022 року №17 молодшого сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Встановити посадовий оклад у розмірі 3170 грн. на місяць,9 тарифний розряд. Виплачувати на підставі наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Щомісячну премію відповідно до особистого внеску в загальний результат служби у розмірі 239% посадового окладу.
Будь-якого положення про об'єднане фінансове господарство військової частини НОМЕР_2 матеріали справи не містять.
Враховуючи зазначене, на командира військової частини НОМЕР_2 покладено обов'язок забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу у встановлені законодавством терміни та в разі необхідності, забезпечувати своєчасну передачу начальнику фінансово-економічної служби відповідної військової частини, до якої військова частина НОМЕР_2 зарахована на фінансове забезпечення, необхідних для розрахунків грошового забезпечення і заробітної плати даних.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення за періоди з 30.08.2022 року по 06.09.2022 року, з 06.09.2022 року по 23.09.2022 року, з 05.10.2022 року по 19.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 01.11.2022 року та у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення з 17.11.2022 року по 16.12.2022 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у збільшеному до 100 000 грн. розмірі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення за періоди з 30.08.2022 року по 06.09.2022 року, з 06.09.2022 року по 23.09.2022 року, з 05.10.2022 року по 19.10.2022 року, з 19.10.2022 року по 01.11.2022 року та у відпустці за станом здоров'я для лікування після тяжкого поранення з 17.11.2022 року по 16.12.2022 року, з урахуванням раніше виплаченої суми додаткової винагороди.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська