ПОСТАНОВА[1]
27 травня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Сітайло О.М. за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року, -
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 22.11.2023 о 00 год. 30 хв.по вул. О.Кошового у м. Ірпінь Київської області керував транспортним засобом ВАЗ21061, д.н.з. НОМЕР_1 , не впорався з керуванням, не був уважним та скоїв наїзд на паркан, внасілдок чого автомобіль отримав механічні пошкодження та пошкоджено паркан, чим порушив вимоги п. 2.3Б ПДР, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП
Крім того, ОСОБА_1 22.11.2023 о 00 год. 30 хв.по вул. О.Кошового у м. Ірпінь Київської області керував транспортним засобом ВАЗ21061, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» та у лікаря-нарколога відмовився, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року скасувати в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадження у цій частині закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що висновки суду першої інстанції про доведеність його винності не відповідають фактичним обставинам, оскільки не знайшли свого підтвердження дослідженими доказами; на думку апелянта, наявні в адміністративних матеріалах докази є недопустимими, а тому висновки суду першої інстанції про доведеність його винуватості є помилковими; наполягає, що не керував транспортним засобом, а відтак і не повинен був проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння.
В частині притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП рішення суду першої інстанції не оскаржується в апеляційному порядку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши докази, зібрані в адміністративних матеріалах, перевіривши доводи апеляційної скарги, на переконання суду апеляційної інстанції, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного,наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підлягає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 наполягав, що не керував транспортним засобом.
Як убачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД за № 019255 від 22.11.2023, ОСОБА_1 22.11.2023 о 00 год. 30 хв.по вул. О.Кошового у м. Ірпінь Київської області керував транспортним засобом ВАЗ21061, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає дійсності, нестійка хода). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер» та у лікаря-нарколога відмовився, тобто порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП і порушень при його складанні, що стали би підставою для скасування постанови суду, не встановлено.
Обставини, викладені у протоколі, узгоджуються із обставинами, зафіксованими на бодікамеру, із відеозапису убачається, що ОСОБА_1 на місці події не заперечував факт керування; транспортний засіб після ДТП перебував біля паркану, на який був здійснений наїзд із явними механічними пошкодженнями; працівники поліції озвучили ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені у ОСОБА_1 під час спілкування; роз'яснили йому процесуальні права, порядок проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, наслідки відмови від проведення такого огляду; після тривалого спілкування з працівниками поліції, було зафіксовано чітку відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці події за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря-нарколога в закладі охорони здоров'я у присутності двох свідків, які зазначили у своїх поясненнях, що водій транспортного засобу ВАЗ21061, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також і у протоколі про адміністративне правопорушення відсутня відмітка про незгоду ОСОБА_1 зі складеним протоколом чи будь-яка незгода із викладеними у протоколі фактичними обставинами.
У своїй сукупності обставини, зафіксовані на відеозаписі з нагрудної бодікамери, спростовують твердження апелянта про те, що він не керував транспортним засобом.
Доводи апелянта про недопустимість доказів, які містяться в адміністративних матеріалах, є неспроможними, оскільки протокол про адміністративне правопорушення серії ААД за № 019255 від 22.11.2023 складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, та обставини, викладені в ньому, підтверджуються відеозаписом та письмовими поясненнями свідків, долученим до справи.
Досліджені апеляційним судом докази є належними доказами у розумінні ст. 252 КУпАП та у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у передбаченому законом порядку.
Отже, суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, повно, всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини справи в їх сукупності, дав оцінку кожному доказу із наведенням відповідних мотивів та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, належним чином вмотивувавши своє рішення.
Обґрунтованих доводів, які стали би безумовними підставами для закриття провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення у межах апеляційної скарги не встановлено таких порушень, що унеможливили би прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 22 лютого 2024 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О. М. Сітайло
Справа № 33/824/2000/2024 Головуючий суддя у 1-й інстанції: Кухленко Д.С.
Суддя в апеляційній інстанції: Сітайло О.М.