Справа № 753/193/23 Головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М.
Провадження № 22-з/824/994/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
19 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за клопотанням ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - старший лейтенант поліції третього батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції в місті Києві Плигань Микола Олександрович, про відшкодування моральної шкоди,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним вище позовом, в якому просив стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на його користь моральну шкоду у розмірі 22 723,00 грн, завдану внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн грошової компенсації моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
31 травня 2024 року до апеляційного суду надійшло клопотання позивача про долучення документів та ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить прийняти надані докази щодо підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та вирішити питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, стягнувши за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на його користь понесені витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 10 687,00 грн.
Представник Департаменту патрульної поліції - Шуміленко С.М. надіслав заперечення на клопотання про долучення документів та ухвалення додаткового рішення, просить відмовити позивачу у розподілі судових витрат на правову допомогу.
Відповідно до вимог частини третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Оскільки перегляд цієї справи в апеляційному порядку відбувався у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, питання про ухвалення додаткового рішення вирішується судом апеляційної інстанції у тому ж самому порядку, тобто без виклику сторін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та вимоги клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що вказане клопотання слід залишити без задоволення з таких підстав.
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно із частиною першою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).
За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин першої - другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
За правилом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року про відмову у задоволенні його позову до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.
В цій апеляційній скарзі, яка є першими процесуальним документом (заявою) по суті спору на стадії апеляційного провадження, питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачне порушував, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи не наводив.
Позивач долучив до матеріалів апеляційної скарги заяву в порядку статті 246 ЦПК України про подання доказів щодо понесених ним судових витрат на правову (правничу) допомогу після ухвалення судом рішення по справі, в якій лише навів перелічив норми статті 137, 246 ЦПК України.
Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
За статтею 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 757/66309/21-ц.
У клопотанні, яке було одержане Київським апеляційним судом 31 травня 2024 року після прийняття ним постанови від 22 травня 2024 року по суті заявлених у справі вимог за результатами розгляду апеляційної скарги позивача на рішенняДарницького районного суду м. Києва від 01 серпня 2023 року, ОСОБА_1 просить здійснити відшкодування судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Отже, норми процесуального закону надають суду право у разі невиконання стороною обов'язку подати попередній розрахунок судових витрат відмовити у їх відшкодуванні, за винятком суми сплаченого стороною судового збору.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 серпня 2022 року у справі № 461/2102/20, від 22 січня 2020 року у справі № 551/1136/17 та від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 також викладено висновок щодо застосування положень частини другої статті 124 ГПК України, які є тотожними за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, та вказано, що «з огляду на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач разом з першою заявою по суті спору не подав суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв'язку з розглядом справи, Велика Палата Верховного Суду відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат».
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 761/12678/21.
Позивач разом з першою заявою по-суті (апеляційною скаргою) не подав орієнтовного розрахунку суми судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із переглядом справи в апеляційному порядку, а клопотання про стягнення таких витрат надійшло до суду апеляційної інстанції уже після прийняття постанови Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогуу зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 640/16818/18 та ухвалах від 17 серпня 2022 року у справі № 461/2102/20, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/16818/18 та від 11 жовтня 2023 року у справі № 569/13244/21.
Крім того, колегія суддів врахувала правовий висновок, який мітиться у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23), відповідно до якого у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23)).
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У цій справі позивач протягом всього апеляційного провадження з перегляду рішення суду першої інстанції доказів понесення відповідних судових витрат не надав, а подав ці докази, в тому числі договір про надання правової (правничої) допомоги № 07/08-1 від 07 серпня 2023 року тільки з клопотанням про ухвалення додаткового рішення.
В долученій до матеріалів апеляційної скарги заяві в порядку статті 246 ЦПК України позивач також жодним чином не обґрунтував поважність причин неможливості подання доказів, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат до ухвалення судового рішення по суті спору.
За таких обставин колегія суддів вважає, що клопотання позивача про долучення документів та ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - старший лейтенант поліції третього батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції в м. Києві Плигань М.О., про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованимта задоволенню не підлягає, а тому правові підстави для прийняття апеляційним судом додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до вимог статей 246, 270 ЦПК України відсутні.
Зважаючи на положення частини третьої статті 389 ЦПК України, судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 246, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - старший лейтенант поліції третього батальйону сьомої роти Управління патрульної поліції в місті Києві Плигань Микола Олександрович, про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А.Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній