Справа 11-кп/824/2894/2024 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
29 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_8 на ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 03 січня 2024 року щодо ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №12021116250000245,
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 03 січня 2024 року задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні № 12021116250000245, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді - госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом; застосовано щодо ОСОБА_9 , який під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України, перебував в стані неосудності, примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізацїі до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Виконання ухвали в цій частині покладено на Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Обласне психіатрично-наркологічне медичне об'єднання", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Своє рішення суд мотивував тим, що згідно даних висновку судово-психіатричного експерта від 06 вересня 2023 року № 415/25, ОСОБА_9 : на даний час страждає на хронічне психічне захворювання - хронічний маячний розлад (F 22.0 за МКХ-10); за своїм психічним станом на даний час не може усвідомлювати свої дії та керувати ними; на момент скоєння інкримінованих йому дій 07 грудня 2021 року страждав на хронічне психічне захворювання - хронічний маячний розлад (F 22.0 за МКХ-10); за своїм психічним станом на момент скоєння інкримінованих йому дій 07 грудня 2021 року не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; він потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_10 подав апеляційну скаргу в яків просить ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 03 січня 2024 року змінити, виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на умисел, мету та мотив дій ОСОБА_9 при вчиненні ним суспільно небезпечних діянь, які мають ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185 КК України, мотивуючи тим, що суд першої інстанції, не врахував того факту, що здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, є невід'ємною ознакою, що характеризує суб'єкт злочину лише за критерієм осудності.
У випадку вчинення суспільно-небезпечного діяння у стані неосудності можливо вести мову лише про те, чи мало воно місце. В такому разі, умисел, мотив та мета, як вольові ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, виключаються, й мають місце лише тоді, коли особа здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Тому, ухвала суду першої інстанції в частині наявності протиправного умислу у вигляді мети спрямованого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, при вчиненні суспільно-небезпечного діяння підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; захисника, який не заперечував проти задоволення апеляціної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Частиною 1 статті 503 КПК України зазначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Крім того, ч. 1 ст. 505 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру підлягають встановленню, зокрема, час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.
Під час постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру, відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України, суд, окрім іншого, з'ясовує: чи мало місце суспільно небезпечне діяння та вчинено це спільно небезпечне діяння особою.
Разом із тим, ст. 19 КК України зазначено, що осудною є особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, тоді як неосудна особа позбавлена такої здатності внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Згідно зі ст. ст. 23, 24 КК України умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином.
Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Вмотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини.
Зі змісту ухвали Рокитнянського районного суду Київської області від 03 січня 2024 року вбачається, що суд вказав, що у ОСОБА_9 виник умисел на крадіжку чужого майна, а саме - лівого колеса в складі металевого диска та шини з автомобіля марки ВАЗ 21011, в подальшому з метою реалізації свого протиправного умислу ОСОБА_9 діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна здійснив крадіжку вищевказаного лівого колеса в складі металевого диска та шини, однак відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №709 від 15.12.2021 в період інкримінованих йому дій страждав на хронічний маячний розлад особистості та під час скоєння інкримінованих йому дій не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Отже, вбачається, що судом першої інстанції не враховано того, що здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, є невід'ємною ознакою, що характеризує суб'єкт злочину лише за критерієм осудності.
У випадку вчинення суспільно-небезпечного діяння у стані неосудності необхідно з'ясувати питання про те, чи мало воно місце. В такому разі, умисел, мотив та мета, як вольові ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, виключаються, й мають місце лише тоді, коли особа здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Виходячи з наведеного, на переконання колегії суддів, доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, у зв'язку із чим ухвала суду першої інстанції в частині наявності протиправного умислу, спрямованого на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, при вчиненні суспільно-небезпечного діяння, що має ознаки кримінального правопорушення, підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись ст.ст. 392, 393, 396, 408, 409, 413 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити .
Ухвалу Рокитнянського районного суду Київської області від 03 січня 2024 року змінити. Виключити з мотивувальної частини ухвали посилання суду на наявність умислу, мети та мотиву дій ОСОБА_9 при вчиненні ним суспільно-небезпечних діянь, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. В іншій частині ухвалу залишити без зміни.
Касаційна скарга на ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана протягом трьох місяців з дня її проголошення до Верховного Суду.
Судді: ______________ ___________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4