18 червня 2024 року м. Київ
Справа №755/3071/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/7411/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Галаган В.І. 10 квітня 2024 року у м. Києві, повний текст рішення складений 10 квітня 2024 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У березні 2023 року ТОВ «Євро-реконструкція» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 107443, 88 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснювалось ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідачі отримують послуги, надані позивачем по квартирі АДРЕСА_2 . Однак відповідачі з жовтня 2014 року не вносили плату за отримані послуги з постачання централізованого опалення та з лютого 2017 року - плату за постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 23 лютого 2022 року у розмірі 84 231,29 грн., з яких: за послугу з централізованого опалення - 18 238,70 грн., за послугу з постачання гарячої води - 65 992,59 грн., що є предметом спору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у розмірі 84231,29 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 16437,19 грн, 3% річних у розмірі 6775,40 грн, судовий збір в сумі 2684,00 грн, а всього 110127, 88 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачі є споживачами послуг позивача, наданими, тому, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті коштів за оплату житлово-комунальних послуг за період з жовтня 2014 року по лютий 2022 року включно, суд визнав правомірною вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідачів на його користь заборгованості станом на 23.02.2022 року у розмірі 84231,29 грн.
Не погодилася із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх представником подана апеляційна скарга, в якій вказується на порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Відповідачі вказують на те, що в матеріалах справи відсутній як укладений між сторонами договір з постачання теплової енергії для потреб опалення нежитлового приміщення, так і платіжні документи на оплату таких послуг. Також вказують, що позивачем не було доведено факт надання та споживання відповідачами таких послуг в період з жовтня 2014 року по лютий 2022 року.
Крім того, суд першої інстанції не дослідив чи дійсно скаржники проживали за адресою, яка була вказана позивачем.
Також вказує, що судом першої інстанції не досліджувалось чи направлялись позивачем на адресу реєстрації відповідачів рахунки для оплати послуг в період з жовтня 2014 року по лютий 2022 року.
Також судом першої інстанції не були перевірені інші фактичні дані, які стосувались строку позовної давності для звернення позивача з вказаним позовом.
На підставі вищевикладеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вказує на те, що в апеляційній скарзі відповідачі вказували, що не проживають за місцем реєстрації та надали копію договору найму житлового приміщення від 29 жовтня 2022 року, однак даний договір найму житлового приміщення було укладено лише на ОСОБА_2 та лише із жовтня 2022 року, а заборгованість відповідачів за адресою їхньої реєстрації обліковується із жовтня 2014 року по 23 лютого 2022 року, тобто даний договір найму взагалі не стосується поданого позову та заборгованості відповідачів, а такі маніпуляції є намаганням ввести суд в оману.
Вказує, що суд першої інстанції дав належну оцінку доводам та обставинам зазначеним в позовній заяві, та ухвалив законе і обгрунтоване рішення, а доводи наведені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У порядку ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Судом встановлено, що ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 червня 2012 року № 198 (переоформлено рішенням від 21 червня 2016 року № 1159) видана Ліцензія на вид господарської діяльності - постачання теплової енергії /а.с. 24/
Відповідно до вимог п. 3.3. Статуту ТОВ «Євро-Реконструкція», основними видами господарської діяльності товариства серед іншого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам; надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої види.
23 липня 2014 року у газеті «Хрещатик» (№ 103 (4503) позивачем було розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в газеті «Хрещатик» 06 серпня 2014 року (№111(4511).
Відповідно до даних витягу з реєстру територіальної громади м. Києва від 09 березня 2023 року про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 вбачається, що у вказаній квартирі зареєстровано зокрема: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 /а.с. 15, 50-52/.
Судом також встановлено, що між позивачем та відповідачами не укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до даних розрахунку суми боргу за послуги з постачання теплової енергії заборгованість відповідачів за період з жовтня 2014 року по лютий 2023 року становить - 18238,70 грн., за послугу з постачання гарячої води за період з лютого 2017 року по березень 2022 року - 65 992,59 грн, втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі - 16437, 19 грн. та 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі - 6775, 40 грн /а.с.18-23/.
За змістом положень ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до умов ст. 641, 642 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII унормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції від 26 квітня 2014 року, споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.
У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).
Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період були врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).
Пунктом 13 Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 передбачено, що індивідуальний договір вважається укладеним зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня його опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що відповідачі у справі у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII є споживачами послуг, відтак зобов'язані сплачувати отримані фактично послуги.
Згідно з розрахунком заборгованості вбачається, що відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води з жовтня 2014 року, в результаті чого утворилася заборгованість станом на лютий 2022 року становить 107443,88 грн.
Доказів на спростування наявності заборгованості у вищенаведеному розмірі та належного виконання зобов'язання по сплаті за спожиті комунальні послуги, відповідачем надано не було.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі у квартирі за вказаною адресою не проживають і послугами не користуються, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Слід зазначити, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду від 21 квітня 2020 року (справа № 910/7968/19) та постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем та споживання відповідачами комунальних послуг, натомість в матеріалах справи відсутні дані про здійснення відповідачами повідомлення позивача про їх відсутність за місцем реєстрації та/або відмову від послуг. Також в матеріалах справи відсутні документи, підтверджуючі відсутність відповідачів у період з жовтня 2014 року по лютий 2022 року.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування строків позовної давності, колегія суддів вказує наступне.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України).
Виходячи з наведених положень ЦК України, суд має право на застосування наслідків пропуску строків позовної давності лише у разі здійснення відповідної заяви учасника справи до ухвалення рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі були повідомлені про розгляд справи в суді першої інстанції, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення /а.с. 59/. Відповідач ОСОБА_2 надавала письмові пояснення у справі, в яких відсутня заява про застосування строків позовної давності.
Вказане свідчить про те, що відповідачі мали можливість надати зауваження на доводи позовної заяви, у тому числі, скористатись правом подання заяви про застосування строків позовної давності у суді першої інстанції, однак цього не зробили. Зазначене, в свою чергу, унеможливлює застосування наслідків пропуску позовної давності апеляційним судом, так як ним здійснюється перевірка рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка.
Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук