Справа № 359/5560/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/575/2024
18 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Кулікової С.В., Музичко С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу запозовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2022 року, ухваленого під головуванням судді Яковлєвої Л.В.,-
встановив:
У серпні 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із названим позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконав та не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією.
Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2022 року позов задоволено.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 3 094, 08 дол.США, що за курсом 28,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 01 лютого 2022 року складає 88 026 грн 58 коп. за кредитним договором № ZPC0GK50190644 від 25 грудня 2006 року.
Стягнутоз ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» сплачений судовий збір у розмірі 2 481 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справарозглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за умовами кредитного договору.
Проте повністю погодитись з такими висновками суду не можна.
Встановлено, що 25 грудня 2006 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за № ZPC0GK50190644. Позивач надав відповідачу кредит у розмірі 74 340, 00 дол. США терміном до 24 грудня 2026 року на придбання житлової нерухомості.
Відповідно до п 1.1. кредитного договору за користування кредитом відповідач сплачує відсотки у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
ОСОБА_1 свої зобов'язання за умовами кредитного договору не виконав, не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією.
07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 63 561, 91 дол. США, що еквівалентно становить 1 663 919 грн 80 коп. Строк, за який провадиться стягнення - з 25 грудня2006 року по 01 липня 2019 року.
Обґрунтовуючи позов, АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що виконавчий напис нотаріуса не виконано, борг відповідачем не погашено. Відтак, виникла заборгованість у розмірі 3 094, 08 доларів США -3 % річних від простроченої суми.
За змістом положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення заборгованості, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
У разі отримання кредиту в іноземній валюті позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Отже, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19).
Згідно п. п.3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебувала справа № 359/2520/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Предметом названого позову було стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № ZPC0GK50190644за період з 08 лютого 2018 року по 08 лютого 2021 року.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 грудня 2021 року названий позов залишено без задоволення.
Звертаючись у серпні 2022 року до суду із позовом в рамках справи № 359/5560/22 АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ZPC0GK50190644за період з 25 жовтня2019 року по 01лютого 2022 року.
Так, враховуючи вищенаведене, позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за період з 25 жовтня 2019 року по 08 лютого 2021 року є тотожними щодо предмету позову та його підстав із позовними вимогами у справі за № 359/2520/21.
Відтак, провадження в частині позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 25 жовтня 2019 року по 08 лютого 2021 року підлягає закриттю.
Також апеляційним судом встановлено, що 07 жовтня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 63 561, 91 доларів США, що еквівалентно становить 1 663 919грн 80 коп.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 лютого 2023 року за № 757/23246/22-ц вказаний виконавчий напис визнанотаким, що не підлягає виконанню.
Відтак, враховуючи рішення суду від 28 лютого 2023 року та строк дії кредитного договору, кредитні правовідносини між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 не закінчились і тривають до 2026 року.
Процедура дострокового стягнення кредитної заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» дотримана не була.
Сторони не змінювали строк виконання кредитного зобов'язання у встановленому законом або договором порядку.
Отже в частині відсотків за користування кредитними коштами діють умови кредитного договору.
Оскільки строк виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором не закінчився, відтак відсутні підстави для стягнення 3 % річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Протилежний висновок суду є помилковим.
Так, на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про поворот виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2022 року.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Встановлено, що у зв'язку із примусовим виконанням заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2022 року відкрито виконавчі провадженні за № № НОМЕР_1 та НОМЕР_2.
Постановою від 24 серпня 2023 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_1, постановою від 23 листопада 2023 року закінчено виконавче провадження № НОМЕР_2, у зв'язку із їх повним виконанням ОСОБА_1 .
Виходячи із вищенаведених вимог закону, колегія суддів знаходить обґрунтованими вимоги заявника про поворот виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2022 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 444Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором за період з 08 лютого 2021 року по 01 лютого 2022 року скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 08 лютого 2021 року по 01 лютого 2022 року відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором за період з 25 жовтня 2019 року по 08 лютого 2021 року закрити.
Заяву представника ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення суду задовольнити.
Допустити поворот виконання заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2022 року у справі № 359/5560/22 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В порядку повороту виконання заочного рішення суду зобов'язати акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути ОСОБА_1 стягнуті гроші кошти у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 та виконавчому провадженні № НОМЕР_2 в загальному розмірі 115 724 грн 96 коп.
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 721 грн 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст складено 18 червня 2024 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді:
С.В. Кулікова
С.Г. Музичко