Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/2742/2024
м. Київ Справа № 758/9302/23
10 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Кирилюк Г.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Якимець О.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини,-
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що сторони у 1997 році зареєстрували шлюб. Від шлюбних відносин у них народилась дочка.
За час проживання у шлюбних відносинах їй встановили ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням. У зв'язку із значними витратами на лікування вона потребує матеріальної допомоги від відповідача. Відповідач ОСОБА_1 є особою працездатного віку, інших осіб на його утриманні не перебуває.
Ураховуючи зазначене, посилаючись на норми статей 75, 77, 79, 80 СК України, позивач ОСОБА_2 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подачі позову до суду.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн в дохід держави.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позов є необгрунтованим, оскільки позивачка не потребує матеріальної допомоги, вона отримує достатній дохід від трудової діяльності та пенсійного забезпечення. Позивач має дохід не менше за встановлений закононом прожитковий мінімум, що є підставою для відмови в позові. Вказаний висновок закріплений сталою судовою практикою, неодноразово викладений у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-3066цс15, від 16.08.2017, у справі № 6-1111цс17, від 11.10.2018 у справі 161/16931/16-ц.
Зазначає, що з метою встановлення потреби позивача в отриманні матеріальної допомоги він двічі заявляв до суду клопотання про витребування у органів державної влади відомостей щодо розміру отриманих позивачкою доходів, оскільки він не має можливості їх надати до суду самостійно через обмежений доступ.
Незважаючи на те, що ці відомості мають важливе значення для правильного вирішення справи, суд першої інстанції без дослідження доказів щодо розміру отриманих позивачкою доходів,визнав встановленими обставини щодо потреби позивачки у матеріальній допомозі та його спроможності надання такої допомоги.
В свою чергу, він наразіне має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки з квітня 2023 року припинив свою підприємницьку діяльність, в будь-яких трудових відносинах не перебуває, є інвалідом 3 групи, в якості доходу має, такяк і позивачка, пенсію та має на утриманні двохдітей: їх спільну з позивачкою неповнолітню доньку та малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 від жінки з якою він перебуває у стосунках ОСОБА_4 . На підтвердження вказаних обставин він надав суду першої інстанції належні докази.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки цим обставинам і доказам та прийшов до хибного висновку щодо наявною у нього можливості надавати матеріальну допомогу позивачці..
Зазначений висновок, на думку відповідача, не відповідає матеріалам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Бордунова Надія Олександрівна просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване рішення.
Зазначає, що позивачка є особою з інвалідністю II групи, відтак, за загальними нормами матеріального права може ініціювати питання про стягнення коштів з іншого подружжя на своє утримання.
При цьому, враховуючи значні витрати позивачки на лікування, розмір яких обґрунтовано в клопотанні від 09.11.2023 року, вона також має право на отримання аліментів, оскільки несе значні витрати та потребує матеріальної допомоги, відтак висновки суду грунтуються на нормах діючого законодавства.
Судом першої інстанції надано обґрунтовану та детальну оцінку доводам позивачки стосовно необхідності стягнення з відповідача коштів на її утримання та можливості надання ним такої матеріальної допомоги, а сам відповідач не навів належних та переконливих доказів відсутності у нього матеріальної можливості утримувати дружину.
У даній справі судом та позивачкою в межах власних можливостей витребувано докази доходів відповідача, самим відповідачем не спростовано відсутність у нього майнової можливості сплачувати аліменти на утримання дружини.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Бевз Вікторія Віталіївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Бордунова Надія Олександрівна в судовому засіданні протм доводів апеляційної скарги відповідача заперечувала, просила апеляційну скаргу залишити без задоволенння, а оскаржуване рішення суду першої інстанції- без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 липня 1997 року у Відділі реєстрації актів громадянського стану Львівського міськвиконкому між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено запис за № 1073.
12.11.2008 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилась дочка ОСОБА_6 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи, загальне захворювання, вид пенсії по інвалідності, що підтверджено довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13.04.2022 року та пенсійним посвідченням, виданим Пенсійним фондом України 27.04.2022 року.
Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02.04.2021 року ОСОБА_2 потребує спостереження онколога за місцем проживання, контроль аналізу крові кожні 5 днів.
Згідно з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02.04.2021 та від 01.11.2023 повний діагноз ОСОБА_2 : бронхіальна астма, середнього ступеня важкості. Гіпертонічна хвороба 2 ст. ризик високий. Кардіосклероз. Хронічний гастродуоденіт. Хронічний гепатит. Хронічний панкреатит. Рак лівої молочної залози 2 Б. Стан після комбінованого лікування. Токсична полінейропатія нижніх кінцівок. Лікувальні та трудові рекомендації за допомогою медичних препаратів.
Позивач наводить аргументи про те, що розмір призначеної їй пенсії не забезпечує належного проживання, лікування, у зв'язку з чим вона потребує матеріальної допомоги від відповідача, який таку допомогу їй може надавати.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІІ групи, загальне захворювання з 06.05.2014 довічно, що підтверджено копією пенсійного посвідчення та довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Відповідач припинив свою підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця 07 квітня 2023 року, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
21 вересня 2023 року ОСОБА_1 став батьком ОСОБА_7 , мати ОСОБА_4 , який народився у місті Відень, що підтверджено копією свідоцтва про народження від 06.10.2023 року, апостилем 30.10.2023 посвідчено переклад з німецької мови на українську.
ОСОБА_1 подано ряд платіжних документів, які підтверджують його участь в добровільному утриманні спільної дитиниз ОСОБА_2 шляхом перерахування коштів на картковий рахунок ОСОБА_6 .
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини, суд першої інстанції вказав на те, що позивачка є інвалідом, хворіє та потребує медичного догляду, відповідач має можливість надання матеріальної допомоги позивачці, враховуючи встановлені у цій справі обставини, суд прийшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивачки н'а її утримання необхідно стягувати аліменти у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року не відповідає.
Правовідносини щодо прав та обов'язків подружжя з утримання регулюються главою 9 СК України.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частинами першою та третьою статті 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо один із подружжя одержує аліменти у зв'язку з інвалідністю, сплата аліментів триває протягом строку інвалідності.
За приписами частин першої та другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та третьої статті 82 СК України право одного з подружжя на утримання, а також право на утримання, яке особа має після розірвання шлюбу, припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу. Право на утримання припиняється від дня настання цих обставин. Право одного з подружжя на аліменти, які були присуджені за рішенням суду, може бути припинене за рішенням суду, якщо буде встановлено, що: 1) одержувач аліментів перестав потребувати матеріальної допомоги; 2) платник аліментів неспроможний надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17, аналіз норм статей 75, 76 СК України дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.
Таким чином право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена доходом у розмірі прожиткового мінімуму на одну особу. До уваги береться отримання пенсії, державних пільг, субсидій, наявність майна, що може приносити дохід, тощо.
Сам факт непрацездатності не зумовлює виникнення обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, як на підставу позову про стягнення аліментів на її утримання з ОСОБА_1 посилається на те, що є інвалідом ІІ групи, у зв'язку із значними витратами на лікування, позивач потребує матеріальної допомоги.
Отже, враховуючи приписи СК України, колегія суддів вважає, що згідно зі статтею 75 СК України, вирішуючи даний спір, суд має враховувати матеріальний стан сторін.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
З наявних в матеріалах справи доказів, а саме: довідки, виданої Головним управлінням ДПС у м.Києві від 16.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 за період з І кварталу 2019 року по IV квартал 2023 року щомісячно нараховувалася та виплачувалася заробітна плата від НВМКЦ «ГВКГ».
З довідки Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 20.05.2024 №2600-0704-7/102281 вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01.01.2019 року по 31.10.2023 року отримала заробітну плату в розмірі 1 325 928,96 грн.
Середній розмір заробітної плати ОСОБА_2 за період з 01.01.2019 по 31.10.2023 становив 22 860,85 грн.
Отже, ОСОБА_2 забезпечена доходом у розмірі, який є більшим, ніж прожитковий мінімум на одну особу.
З довідки, виданої Головним управлінням ДПС у м.Києві вбачається, що з квітня 2023 року відповідач припинив своюпідприємницьку діяльність, протягом останніх місяців підприємницької діяльності декларував нульові доходи. З вказаної довідки також вбачається, що відповідач в будь-яких трудових відносинах не перебуває.
Зокрема, але не виключно, на вкаазані обставини ОСОБА_1 покликався у відзиві на позовну заяву, проте, суд першої інстанції залишив вказані твердження відповідача без належної правової оцінки.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто, належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не надала доказів наявності виключних обставин, які є підставою для стягнення аліментів на її утримання з ОСОБА_1 .
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, не надав належну правову оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи, не встановив обставин, що мають значення для вирішення спору та дійшов до помилкового висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щомісячно, починаючи з 09 серпня 2023 року.
Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем надано суду виписки із медичної амбулаторної карти щодо стану її здоров'я, що за медичними показниками остання потребує лікування та що вказані обставини свілдчать про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів відповідача на користь позивачки, колегія суддів вважає помилковим, так як з наданих позивачем виписок із медичної амбулаторної карти не вбачається, що ОСОБА_2 понесла значні витрати на лікування.
При цьому, в порушені вимог закону, суд першої інстанції не з'ясував та не перевірив доводи відповідача щодо дійсного майнового стану позивачки. Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 14 листопада 2023 року було відмовлено у задоволенні клопотанння відповідача ОСОБА_1 про витребування доказів з Головного управлінння Пенсійного фонду України та з ДПІ У Подільському районі ГУ ДФС у м.Києві про отримані доходи (прибутки) ОСОБА_2 .
Відтак, формальний підхідсуду першої інстанції до вирішення справи не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законного та справедливого рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду.
З огляду на зазначене, судом апеляційнорї інстанції було задоволено аналогічне клопотання, подане з апеляційною скаргою. На виконання ухвали апеляційного суду Головне управілння ДПС у м.Києві та Головне управілнння Пенсійного фонду України у м.Києві надали апеляційному суду інформацію про отримані позивачкою ОСОБА_2 доходи за період з 01.01.2019 року о четвертий вартал 2023 року.
Дослідивши наявні у справі докази щодо стану здоров'я позивачки та відповідача , розміру їх доходів, наявність на їх утриманні інших осіб, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання з чоловіка ОСОБА_1 не підтверджені належним та допустими доказами.
Колегія суддів враховує факт перебуванння на утриманні ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В силу приписів статтей 180, 181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення без задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Керуючись ст.ст. 75, 79, 80, 82 СК України, ст.ст. 2, 4, 13, 71, 89, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 01 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дружини залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 червня 2024 року.
Головуючий: Судді: