10 червня 2024 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/10946/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючий - Євграфова Є. П. (суддя-доповідач),
судді - Желепа О. В., Мазурик О. Ф.
при секретарі Мудрак Р. Р.
за участі представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Незвізського Д. Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,
на рішення Обухівського районного суду Київської області у складі судді Тиханського О. Б.
від 19 березня 2024 року
у цивільній справі № 372/5207/23 Обухівського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу
В жовтні 2023 року позивачка звернулась в суд з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову вказувала, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05.05.2017 року, від якого мають дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалось, вони не проживають як єдина родина, не виконують сімейні обов'язки, тож вважає, що збереження їхньої сім'ї є неможливим.
При цьому також зазначала, що надання строку на примирення не виправить стан їхніх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а спроби примирення між ними в минулому не принесли ніяких результатів.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 травня 2017 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 229 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить рішення суду скасувати, надати сторонам у даній справі строк для примирення. Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, не врахував наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя, не забезпечив участь у судовому засіданні сторін, не вжив заходів для примирення, розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, що є порушенням норм матеріального права.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Незвізський Д. Я., діючий в інтересах ОСОБА_1 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Незвізький Д.Я. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення адвоката Незвізького Д. Я., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, та відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 05.05.2017 року Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, зареєстровано шлюб між позивачем та відповідачем, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 05.05.2017 року серії НОМЕР_1 .
Від вказаного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звертаючись в суд з позовом, позивачка вказувала, що спільне життя з відповідачем не склалось, вони не проживають як єдина родина, не виконують сімейні обов'язки, тож вважає, що збереження їхньої сім'ї є неможливим. У зв'язку із таким виникають непорозуміння, суперечки та сварки, що негативно впливає на позивача та малолітню дитину. Вважала, що відсутні можливості зберегти сім'ю, подружні відносини припинились, спільне господарство не ведеться, на примирення не згодна.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність наміру на збереження шлюбу в одного або обох з подружжя є правовою підставою для розірвання шлюбу, та дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін по справі, як подружжя і збереження їх шлюбу суперечить їх інтересам, що в свою чергу має істотне значення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
За приписом статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з частинами третьою та п'ятою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно з усталеною судовою практикою, викладеною у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було надано строк сторонам для примирення, а тому рішення суду підлягає скасуванню, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 10 листопада 2023 року. Про наявність розгляду даної справи судом першої інстанції позивачу було відомо 19 грудня 2023 року, про що не заперечувалось останнім. Оскаржуване рішення постановлено 19 березня 2024 року. До постановлення судом першої інстанції рішення, від позивачки надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності за наявними у справі документами (а.с.21), що на думку колегії суддів підтверджує обрану позицію щодо припинення шлюбу.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду даної справи, в судові засідання, призначені на 19 грудня 2023 року, 30 січня 2024 р., 19 березня 2024 року не з'являвся, клопотання про надання сторонам строку для примирення не подав, свою думку щодо поданого позову не висловив, а тому посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідач не був повідомлений про розгляд даної справи, спростовується вищенаведеним.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).
В апеляційній відповідач не навів обґрунтованих мотивів, які б спростували правильність висновку суду першої інстанції про відсутність доцільності подальшого збереження шлюбу, ураховуючи, що позивачка не згодна на примирення.
Отже колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанцій про те, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги не встановлені.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складений 18 червня 2024 року.
Судді: Є. П. Євграфова
О. В. Желепа
О. Ф. Мазурик