Ухвала від 19.06.2024 по справі 1309/9120/12

Справа № 1309/9120/12

УХВАЛА

19 червня 2024 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С, вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,-

встановив:

через систему «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_1 , державний виконавець Начальник Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Люклян Олег Петрович, державний виконавець Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Мельник Юрій Романович, державний виконавець Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів Бутрак Андрій Степанович.

У поданій скарзі скаржник просить:

1.Визнати дії / бездіяльність державних виконавців Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) МЕЛЬНИКА Юрія Романовича та ОСОБА_2 (інших посадових осіб) у справі № 1309/9120/12 - неправомірними, оскільки заходи примусового виконання, що проведені в межах ВП № 70201785, не є своєчасними і не відповідають повноті, порядку і способу, що встановлює виконавчий документ; порушують основні засади здійснення виконавчого провадження (імперативні обов'язки), що передбачені п.п.: 1, 3 ч. 2 ст. 18 та вимоги ст. 64-1 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; не враховують постанову Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) щодо

обов'язку розробки комплексної стратегії примусового виконання судового рішення; суперечать повноті справи даних правовідносин.

2. Визнати дії / бездіяльність державних виконавців Західного міжрегіонального управління МЮ (інших посадових осіб) - неправомірними - оскільки до проведення виконавчих дій з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача та виконання рішення суду про контакт батька з дитиною, в межах ВП № 70201785, Західне міжрегіональне управління МЮ не долучалось, доречних програм чи інших релевантних заходів щодо організації примусового виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка проявляє ознаки відчуження одного з батьків, - не вживало; комплексну стратегію примусового виконання, згідно постанови Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22), - не розробляло, що не відповідає повноті завдань і компетенції органу державної виконавчої служби в межах правовідносин.

3. Зобов'язати державних виконавців Західного міжрегіонального управління МЮ (інших посадових осіб) вчиняти всі необхідні дії щодо організації примусового виконання рішення у справі № 1309/9120/12, у тому числі цільової підтримки дитини, яка проявляє ознаки відчуження одного з батьків, - неупереджено, ефективно, своєчасно і в повноті компетенції.

4. З метою звернення уваги на необхідність вдосконалення діяльності державних виконавців Західного міжрегіонального управління МЮ (інших посадових осіб) зокрема органів у справах дітей при виконанні вказаної категорії судових рішень щодо цільової підтримки дітей, які проявляють ознаки відчуження одного з батьків, - застосувати у справі № 1309/9120/12 окрему ухвалу в порядку ст. 262 ЦПК України, так як попередня окрема ухвала Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі № 1309/9120/12 (пров. № 61-4339 св 22) та принципи «розумної обачності», «легітимних очікувань» та «належного урядування», - на державних виконавців не справляє повне компетентне враження.

Вивчивши подану скаргу та додані до неї матеріали, суддя дійшов висновку, що скарга підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Як убачається з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб Державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» скарги, заяви, подання мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України і ГПК України, та містити відомості, перелічені в пунктах 3-5 ч.3 ст. 85 Закону N606-XIV. У разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК України і ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання.

Оскільки розділом VIІ та ст. 448 ЦПК України не визначені конкретні вимоги до форми та змісту скарги, то слід застосовувати аналогію закону на підставі ч. 9 ст. 10 ЦПК України.

Зважаючи на це, якщо скарга за формою та змістом не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, то до такої застосовуються положення ст. 185 ЦПК України. Зазначена скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач та боржник.

Із змісту ст. 450 ЦПК України вбачається, що скарга розглядається у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відтак, ОСОБА_1 слід вказати коло осіб, які беруть участь у розгляді скарги, так як учасниками скарги є стягувач, боржник, державний чи приватний виконавець з виконанням вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України.

Крім цього, згідно з ч.1, 4 та 8 ст.14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За змістом ч.5 ст.43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Скаржник звернулася до суду із скаргою через систему «Електронний суд» саме в електронній формі.

Однак, скаржником не надано підтверджень надсилання всім учасникам копій поданих до суду документів.

У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин вважаю, що скаргу, необхідно залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення вказаних недоліків - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху у відповідності до ч. 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 175, 177, 185, 259-261, 448, ЦПК України,

постановив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - залишити без руху.

Надати скаржнику строк протягом п'яти днів з вручення ухвали про залишення скарги без руху, для усунення недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя: І.С. Мруць