Справа № 462/2335/24
19 червня 2024 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г. М., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України, представники відповідача Президент України в особі ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Держава США в особі Посольства США в Україні про відшкодування моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась 18.03.2024 року до Залізничного районного суду м. Львова із позовом в якому просить стягнути з посадових осіб України відповідальних за порушення її прав на надра, 9 000 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права власності на об'єкти права власності Українського народу, а саме надра та вирішити питання судових витрат.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.03.2024 року вказану справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, представники відповідача Президент України в особі ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Держава США в особі Посольства США в Україні про відшкодування моральної шкоди передано за підсудністю на розгляд Печерського районного суду м. Києва.
Вказана ухвала мотивована тим, що підстав для застосування альтернативної підсудності, що визначені ст. 28 ЦПК України, суддею не встановлено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2024 року передано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, представники відповідача Президент України в особі ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Держава США в особі Посольства США в Україні про відшкодування моральної шкоди за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова.
17.06.2024 року справа надійшла до Залізничного районного суду м. Львова та 18.06.2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду до провадження судді Пилип'юк Г. М.
Вивчивши матеріали позовної заяви, вважаю, що справа підлягає передачі на розгляд до Печерського районного суду м. Києва, виходячи з такого.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність (юрисдикція) - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Згідно з ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Приписами ст. 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідачами у справі є Держава Україна, представники відповідача Президент України в особі ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Статтею 28 ЦПК України визначено вичерпний перелік справ, які віднесені до альтернативної підсудності, тобто за вибором позивача.
Як вбачається із ч. 4 ст. 28 ЦПК України позови пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Таким чином, в ч. 4 ст. 28 ЦПК України визначений перелік органів, подання позовів з відшкодування шкоди до яких передбачає підсудність таких справ за вибором позивача - або за місцезнаходженням цих органів, або за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність - це система гласних і негласних пошукових та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Відповідно до ст. 5 цього Закону оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами: Національної поліції - підрозділами кримінальної та спеціальної поліції; Державного бюро розслідувань-оперативними, оперативно-технічними, внутрішнього контролю, забезпечення особистої безпеки; Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів; Служби зовнішньої розвідки України -агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки; Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), підрозділами забезпечення внутрішньої безпеки та власної безпеки, оперативного документування, оперативно-розшуковими та оперативно-технічними; управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона; органів доходів і зборів - оперативними підрозділами податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою; органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України; розвідувального органу Міністерства оборони України -оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки; Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю.
Згідно зі ст. 38 КПК органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
Досудове слідство здійснюють: 1) слідчі підрозділи: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; 2) підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.
Дізнання здійснюють підрозділи дізнання або уповноважені особи інших підрозділів: а) органів Національної поліції; б) органів безпеки; в) органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства; г) органів Державного бюро розслідувань; ґ) Національного антикорупційного бюро України.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом спору у даній справі є порушення права власності позивача як співвласника в об'єктах власності Українського народу, зокрема надрах та пред'явлений такий позов до Держави України, представники відповідача Президент України в особі ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Держава США в особі Посольства США в Україні, тобто за підставами позову відсутні суб'єкти рішення, дії чи бездіяльність органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, що унеможливлює пред'явлення цього позову за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у порядку ч. 4 ст. 28 ЦПК України.
Крім цього, в ухвалі Печерського районного суду м. Києва від 25.04.2024 року про передачу справи за підсудністю до Залізничного районного суду м. Львова зазначається, що у вступній частині позову ОСОБА_1 вказує, що відповідачем є Держава Україна без зазначення адреси на території Печерського району міста Києва, відтак висновок Залізничного районного суду м. Львова про направлення справи до Печерського районного суду м. Львова є передчасним, враховуючи, що в ухвалі про направлення справи за підсудністю відсутнє чітке та конкретне формулювання обставин, які б свідчили про наявність зареєстрованого місцезнаходження відповідача Держави України на території Печерського району міста Києва. Однак, як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 , позивачем зазначено у позовній заяві місцезнаходження представників відповідача Держави Україна в особі Президента України, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2 та Кабінету Міністрів України, м. Київ, вул. Банкова, 11, оскільки Держава Україна. З огляду на наведене, зокрема те, що вул. Банкова, 11 та АДРЕСА_1 відносяться до території Печерського району міста Києва, справа була передана за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.
Аналогічна позиція суду була викладена в ухвалі Залізничного районного суду м. Львові від 19.03.2024 року, у зв'язку з чим цивільну справу № 462/2335/24 було передано за підсудністю на розгляд Печерського районного суду м. Києва. Дана ухвала Залізничного районного суду м. Львові від 19.03.2024 року не оскаржувалась і набрала законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
У постанові Верховного Суду від 17.02.2021 року за наслідком розгляду справи № 164/2138/19, зазначено, що повернення справи, яка передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України, не передбачено процесуальним законом, оскільки така справа повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги ту обставину, що цивільна справа № 462/2335/24 ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 19.03.2024 року була передана за підсудністю на розгляд Печерському районному суду м. Києва, ухвала про передачу справи до Печерського районного суду м. Києва сторонами не оскаржувалася і набрала законної сили, суд дійшов до висновку, що дану справу слід передати назад у Печерський районний суд м. Києва, оскільки процесуальним законом повернення справи, яка передана з одного суду до іншого, не передбачено.
Керуючись ст. 31, 32, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд
постановив:
справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України, представники відповідача Президент України в особі ОСОБА_2 , Кабінет Міністрів України в особі Прем'єр-міністра України Шмигаля Дениса Анатолійовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Держава США в особі Посольства США в Україні про відшкодування моральної шкоди - передати на розгляд Печерського районного суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15).
Копію ухвали невідкладно направити позивачу для відома.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Пилип'юк Г. М.