13.06.2024
Справа № 642/3481/24
Провадження № 1-кс/642/1920/24
13 червня 2024 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020000600 від 09.02.2024 у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2021 року народження, механіка-водія 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
17.06.2024 до Ленінського районного суду м.Харкова надійшло клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020000600 від 09.02.2024 у відношенні ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Клопотання обґрунтовано тим, що Другим СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР у м.Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №№62024170020000600 від 09.02.2024 за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді механіка-водія 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст.11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 2710.2023 близько 22 години 00 хвилин не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, за відсутності поважних причин, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, за відсутності законних підстав та поважних причин самовільно залишив місце тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 та до 30.04.2024, в умовах воєнного стану, незаконно, постійно перебував поза межами місця проходження служби, проводячи час на власний розсуд.
17.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Прокурор зазначає, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема: ?? ??повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023; ??актом службового розслідування від 09.11.2023; ??показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також показаннями інших свідків з приводу обстави кримінального правопорушення; ??іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез?явленні вчасно на службу без поважних причин вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, що вказує на підвищену суспільну небезпеку як самого діяння та особи обвинуваченого.
Прокурор вказує, що метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання спроб: переховуватися обвинуваченим від суду, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на те, що підозра у вчиненні кримінального правопорушення є необґрунтованою, а ризики, зазначені в клопотанні прокурора, недоведеними, просили визначити мінімальний розмір застави.
Суд, заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що Другим СВ (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР у м.Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №62024170020000600 від 09.02.2024 за ознакамикримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
17.06.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні вказаного злочину визнав повністю. Його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України підтверджується також зібраними під час досудового розслідування матеріалами, а саме: ??повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2023; ??актом службового розслідування від 09.11.2023; ??показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також показаннями інших свідків з приводу обстави кримінального правопорушення; ??іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Клопотання про обрання запобіжного заходу відповідає вимогам ст. 184 КПК України.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до п. п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, вчинене в умовах воєнного стану, судом враховані дані щодо особи підозрюваного, який є військовослужбовцем та місцезнаходження військової частини в якій він несе військову службу в будь-який час може змінити місце дислокації, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину може спробувати переховуватися від органу досудового розслідування, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання покарання, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
До того ж, ОСОБА_5 розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючи або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам, щоб вони відмовились від своїх показів, які вони надавали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді, з метою уникнення покарання за вчинений злочин, що свідчить про наявність ризику передбаченого п.3 ч. 1 ст.177 КПК України.
ОСОБА_5 перебуваючи на волі, як військовослужбовець військової служби, може вчинити інший військовий злочин, тим самим переховуватись та ухилятись від кримінальної відповідальності за фактом вчинення тяжкого злочину. Крім цього останній може продовжити вчиняти злочин у якому підозрюється, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.5 ст. 407 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність останнього до вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, даних про його особу, з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 ,сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених у статті 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Судом перевірялась можливість обрання відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризикам. Однак, враховуючи існування ризиків, передбаченихп. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, їх ступінь, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким кримінальним правопорушенням, вчинене в умовах війни, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, тяжкості покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується особа; суд приходить до висновку про необхідність обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, адже жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленим ризикам.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов'язана з тим, що згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, клопотання прокурора про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, частиною 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Тобто визначення розміру застави особі, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, є правом слідчого судді (крім випадку обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором).
За змістом частини 4 статті 182 КПК України розмір застави має визначатися з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Таким чином, закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави.
Такими обставинами є всі обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого, інші дані про його особу, ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями те, що розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, не буде завідомо непомірним для нього.
Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з урахуванням усіх обставин кримінального правопорушення та даних про особу підозрюваного вважає за можливе визначити підозрюваному розмір застави.
З урахуванням сімейного та майнового становища підозрюваного, зокрема того факту, що ОСОБА_5 одружений, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , 2021 року народження, не отримує грошового забезпечення як військовослужбовець, а також з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, яке вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному заставу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 грн. (3028 грн. х 60).
Слідчий суддя вважає, що така застава не є непомірною для підозрюваного з огляду на те, що він як військовослужбовець отримував підвищене грошове забезпечення.
Водночас застава в такому розмірі буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити бажання ухилитися чи іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню, тобто зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, який може бути внесений у будь-який момент до 15 серпня 2024 року включно, слідчий суддя також вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, визначені у частині 5 статті 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Полтаві ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170020000600 від 09.02.2024 у відношенні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» (№27) строком на 60 (шістдесят) днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 15 серпня 2024 року, взявши його під варту в залі суду негайно.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 17 червня 2024 року.
Встановити строк дії ухвали до 15 серпня 2024 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в будь-який момент протягом дії ухвали.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою;
- не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати прокурора негайно повідомити близького родича, члена сім'ї ОСОБА_5 або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 19.06.2024.
Слідчий суддя ОСОБА_11