Справа № 149/1977/23
Провадження №1-кп/149/39/24
19.06.2024 р. м. Хмільник
Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 , його адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12022025210000190 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,
В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебуває вказане кримінальне провадження.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 подав скаргу, в якій просив доручити ТУ ДБР, розташованому у м. Хмельницький, з дотриманням вимог ст. 214 КПК України провести перевірку застосування до ОСОБА_3 працівниками правоохоронних органів фізичного і психологічного насильства (в порядку ст. 206 КПК України). Клопотання мотивовано тим, що після дослідження матеріалів кримінального провадження, зокрема відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції, сторона захисту беззаперечно вважає, що при поводженні із ОСОБА_3 за обставин, які відбулися після подій інкримінованого йому кримінального правопорушення, було допущено порушення працівниками правоохоронних органів, що є підставою для звернення до органів ДБР. Обвинувачений ОСОБА_3 клопотання свого захисника підтримав.
Прокурор у судовому засіданні проти клопотання заперечила, оскільки відсутні підстави вважати, що права та інтереси ОСОБА_3 були порушені.
Адвокат потерпілого ОСОБА_7 просив залишити скаргу без розгляду, оскільки вона не підлягає вирішенню судом при розгляді кримінального провадження по суті, а може бути розглянута слідчим суддею при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу на стадії досудового розслідування. Потерпілий ОСОБА_6 свого представника підтримав.
Суд, заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Диспозитивність кримінального провадження (ст. 26 КПК України) передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України.
Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК України).
Стаття 206 КПК України визначає загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини. Зокрема, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ст. 22 КПК України). Водночас, за загальним правилом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається зі змісту скарги, захисник обвинуваченого в порядку ст. 206 КПК України посилається на те, що з досліджених судом доказів вбачається, що при поводженні із ОСОБА_3 працівниками поліції було допущено порушення його гарантованих прав (в тому числі безпідставне затримання, застосування спецзасобів, незабезпечення права на правову допомогу), що є підставою для звернення до органів ДБР.
Суд, оцінюючи доводи учасників, керується тим, що приписи ст. 206 КПК України (зокрема, частини 6 цієї статті) щодо зобов'язання зафіксувати заяву або прийняти заяву та вжити відповідних заходів реагування, опосередковують дії слідчого судді при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу особі. Такий висновок суду грунтується на системному тлумаченні змісту ст. 206 КПК України у взаємозв'язку зі структурою КПК України ( § 1 "Запобіжні заходи, затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду" Глави 18 "Запобіжні заходи, затримання особи" Розділу ІІ КПК України). При цьому суд керується тим, що надане КПК України право особи звернтися до суду з певним клопотанням не є абсолютним, Закон регулює порядок такого звернення, випадки і стадію кримінального провадження, на якій відповідне клопотання може заявлятися, суб'єкта звернення та певний порядок його розгляду, можливість оскарження відповідного прийнятого рішення тощо. Право на звернення сторони захисту в порядку ст. 206 КПК України не може бути розширено тлумачена при розгляді кримінального провадження по суті в даному випадку, враховуючи і те, що обвинувачений не утримується під вартою і питання щодо запобіжного заходу на розгляд суду учасниками не виносилося.
Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що з відповідною скаргою адвокат звертався до прокурора ще на стадії досудового розслідування, оскільки зі змісту наданих доказів неможливо встановити ані зміст скарги, ані її отримання прокурором у певний час. Прокурор у судовому засіданні заперечила, що така скарга надходила і опрацьовувалася. Крім того, питання щодо скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, які не розглядаються під час досудового розслідування, а так само скарги на ухвали слідчого судді, які могли бути предметом розгляду під час підготовчого провадження, у суді стороною захисту у підготовчому провадженні не ініціювалося. Судом не встановлено обставин, які б перешкоджали стороні захисту звернутися з відповідною скаргою на іншій стадії кримінального провадження або в порядку окремого ініціювання шляхом подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення щодо подій, які ймовірно мали місце в грудні 2022 року.
Зважаючи на вищевикладене, а також на те, що порушене захисником питання не належить до компетенцції суду, що розглядає кримінальне провадження по суті (а підлягає розгляду слідчим суддею), оцінюючи в цілому доводи учасників, суд не знаходить підстав для прийняття до розгляду вказаної скарги. Водночас це не позбавляє права обвинуваченого ініціювати розгляд порушеного питання в загальному порядку. Однак в разі вирішення судом порушеного питання щодо можливих протиправних дій працівників поліції будь-який висновок суду може передчасно сформувати в учаснків кримінального провадження переконання щодо оцінки судом доказів у кримінальному провадженні, що не відповідає завданням суду на даній стадії розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 206, 372, 392 КПК України, суд
Скаргу захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 в порядку ст. 206 КПК України у кримінальному провадженні №12022025210000190 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України - залишити без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1