Справа № 641/458/24 Головуючий І інстанції - БоговськийД.Є.
Провадження № 33/818/824/24 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ст.124 КУпАП
12 червня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Соболєвої Є.Є.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Карпухіна Д.Ю.
представника потерпілого ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу представника потерпілого ГУНП в Харківській області - адвоката Маслоши С.М. на постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 березня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 ,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Постановою судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 березня 2024 року провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі представник ГУНП в Харківській області - адвокат Маслоша С.М. просить постанову судді скасувати та постановити нову, якою визнати винним та притягнути до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.245 КУпАП щодо всебічності судового розгляду, а саме суд в постанові посилався лише на пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , які пояснили, що автомобіль патрульної поліції рухався без увімкненого синього проблискового маячку, однак суд не надав оцінки зібраним у справі доказам, зокрема, допитам поліцейських, які перебували безпосередньо в автомобілі та пояснили, що вони рухались з увімкненими проблисковими маячками, та не надав оцінки відеозапису, долученого до матеріалів справи.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши доводи представника потерпілого на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови судді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до вимог ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст.6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Закриваючи провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції посилався на пояснення водія автомобіля «VOLKSWAGEN GOLF» державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , а також покази свідка ОСОБА_3 , з яких було встановлено, що автомобіль поліції «RENAULT KANGOO» державний номер НОМЕР_2 , рухався без увімкненого синього проблискового маячка та без спеціального звукового сигналу.
Однак апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
За змістом статті 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Згідно з ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , 01.01.2024 року приблизно об 20:40 год. в м. Харків на перехресті вул. Молочна та вул. Плеханівській, керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF» д.н.з. НОМЕР_1 , під час наближення транспортного засобу «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_2 з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом не надав дорогу і не забезпечив безперешкодний проїзд, в результаті чого сталось зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень та матеріальних збитків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.2 ПДР та здійснив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила; дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Пункт 3.1 ПДР України надає водіям оперативних транспортних засобів при виконанні невідкладного службового завдання право відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальників), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно пункту 3.2 ПДР у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжувальних них транспортних засобів).
У розумінні пункту 3.2 ПДР спеціальні світлові сигнальні пристрої на оперативних транспортних засобах вмикаються у разі виконання водіями таких транспортних засобів невідкладних службових завдань, у результаті яких можуть виникнути ситуації, що вимагають відхилення від вимог розмітки, знаків або правил проїзду перехресть, у таких ситуаціях водії оперативних транспортних засобів зобов'язані переконатися в безпечності виконуваного ними маневру.
Розділ 16 ПДР регулює проїзд перехрестя.
Отже, водію оперативного транспортного засобу при виконанні невідкладного службового завдання в силу положень пункту 3.1 ПДР надано право відступати від вимог розділу 16 (проїзд перехрестя) за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху; відповідно, на водіїв інших транспортних засобів, для яких наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом створює перешкоду для руху, положеннями пункту 3.2 ПДР покладається обов'язок дати дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу.
Незважаючи на встановлення судом першої інстанції відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,повністю підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема:
- оглянутими відомостями відеозапису, долученого працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 01.01.2024 року та схемою місця ДТП, підписаними обома учасниками, зауважень та заперечень на які ані ОСОБА_1 ані ОСОБА_4 не надано, кожен був ознайомлений з протоколом та зі схемою, про що підписався, написав про свою згоду зі схемою та не мав ніяких зауважень та доповнень при складанні протоколу огляду та схеми місця ДТП, в якій зафіксована обстановка на місці дорожньо-транспортної пригоди, розташування обох автомобілів на місці ДТП, напрямки руху транспортних засобів, а також місце зіткнення автомобілів;
- фотографіями з місця ДТП, на яких відображено пошкодження автомобілів та їх місце розташування після ДТП;
- письмовими поясненнями представника потерпілого ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , відповідно до яких вони рухались у службовому автомобілі «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_2 з увімкненим синім проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом.
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.01.2024 року, відповідно до яких він керував автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF» д.н.з. НОМЕР_1 та рухався на зелене світло світлофора та з правої сторони виїхала поліцейська машина, яку він не побачив та допустив зіткнення.
Апеляційний суд ставиться критично до пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 , наданих ними в суді першої інстанції про те, що автомобіль «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_2 рухався без увімкненого синього проблискового маячку та спеціального звукового сигналу, оскільки такі пояснення спростовуються відеозаписом з місця події та відомості якого беззаперечно підтверджують, що саме водій ОСОБА_1 не був достатньо уважний, як наслідок, не відреагував вчасно на зміну дорожньої обстановки, не вжив заходів для зменшення швидкості свого руху (зупинки) тощо, так як проблискові маячки і спеціальний звуковий сигнал на оперативному транспортному засобі автомобілі «RENAULT KANGOO» д.н.з. НОМЕР_2 , були увімкнені завчасно, тобто як при під'їзді до перехрестя так і під час проїзду перехрестя.
Крім того, відхиляє доводи захисника ОСОБА_8 , про упередженість свідків у цій справі, оскільки відеозапис було здійснено з відео реєстратора встановленого в автомобілі свідка ОСОБА_9 , який не є ані учасником ДТП, ані працівником поліції, тобто є сторонньою особою, яка є неупередженою у цій справі.
Викладені обставини свідчать про те, що саме водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.2 ПДР та допустив зіткнення автомобілів.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що висновки суду першої про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення є необґрунтованими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, апеляційний суд вбачає наявність саме в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого, ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, положеннями ч.2 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративну правопорушення, подія правопорушення мала місце 12.01.2024 року. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції закінчилися передбачені ч.2 ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.7 ст.247 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, постанова Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, а провадження у справі - закриттю на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи в апеляційному суді про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу представника потерпілого ГУНП в Харківській області - адвоката Маслоши С.М. задовольнити частково.
Постанову судді Комінтернівського районного суду м.Харкова від 28 березня 2024 року щодо ОСОБА_1 скасувати та постановити нову.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик