ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/10524/24
провадження № 3/753/3915/24
"18" червня 2024 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коляденко П.Л., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого майстром в ТОВ «ТАС Євробуд», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП (протокол серії ААД № 863818),
ОСОБА_1 , 23.05.2024 року о 12 год. 00 хв., по проспекту Бажана, 2-б в м. Києві, в порушення вимог п. 1.5 ПДР, будучи відповідальною особою від ТОВ «ТАС Євробуд», допустив на місці проведення дорожніх робіт розриття та розмістив техніку на заїзді до АЗС «КЛО», тим самим створивши штучні перешкоди для безпечного та безперервного руху всіх учасників дорожнього руху, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 139 КУпАП.
До суду особа, що притягається до адміністративної відповідальності, будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи, згідно положень ст. ст. 268, 277-2 КУпАП, не з'явилася, про причини неявки не повідомила. Враховуючи вище зазначені правові норми, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, за статтею 139 КУпАП, на особисту участь у розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним. Законом визначено випадки, коли справа не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи за статтею 139 КУпАП не належить до цих випадків.
Крім того, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Смірнов проти України» (2005 р.), у силу вимог параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи.
При цьому справа не є складною ні в правовому, ні у фактичному аспекті.
Крім того, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в тому числі із використанням власних технічних засобів, до суду не надходило.
Враховуючи викладене, з метою дотримання вимоги розумного строку відповідно до статті 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважаю можливим розглядати справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до наступних висновків.
Так, відповідно до вимог п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, винність ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується в повному обсязі сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи, а саме: об'єктивними даними протоколу про адміністративне правопорушення, складеного відносно ОСОБА_1 , даними акту обстеження ділянки вулично - шляхової мережі, схемою до вказаного акту, а також фотодоказами.
Враховуючи дані про особу ОСОБА_1 , який вперше притягується до адміністративної відповідальності, характер вчиненого правопорушення, відсутність тяжких наслідків, оскільки вчинене правопорушення не завдало значних збитків державним чи суспільним інтересам, або безпосередньо громадянам, вважаю, що на підставі ст. 22 КУпАП можливо звільнити останнього від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням, оскільки вказаний метод виховного впливу в даному випадку є достатнім для усвідомлення правопорушником протиправності своєї поведінки для того, щоб не допускати її в майбутньому.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення не накладається, підстав для стягнення судового збору на підставі п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП не вбачається.
Керуючись ст. ст. 22, 139 ч 1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя, -
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 139 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження по справі - закрити.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя