18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1548/23 пров. № А/857/4001/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
суддя у І інстанції Остап'юк С.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 08 січня 2024 року,
У березні 2023 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 податковий борг із сплати земельного податку за 2022 рік у розмірі 7327,10 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік у розмірі 678,15 грн.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №300/1548/23, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у порушення вимог Податкового кодексу України (далі - ПК) не виконала своїх зобов'язань зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку. Заявлена до стягнення сума є узгодженою та є податковим боргом відповідача перед бюджетом, який підлягає стягненню до відповідного бюджету.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду першої інстанції. У обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував того, що вона є опікуном особи з інвалідністю з дитинства та дітей інвалідів з дитинства до 18 років, а тому звільнена від сплати земельного податку та податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачки ГУ ДПС підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що для отримання пільг щодо сплати земельного податку, фізична особа повинна подати до контролюючому органу за місцем знаходження земельної ділянки або за місцем знаходження будь-якої з земельних ділянок, що знаходяться у власності такої особи заяву довільної форми про застосування пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу у термін до 01 травня поточного року або протягом 30 календарних днів з дня набуття права на пільгу та/або права власності (якщо право на пільгу виникає протягом календарного року) (пункт 281.4 статті 281 ПК), однак відповідачка цього не зробила.
Окрім того, ОСОБА_1 не надав доказів того, що підпадає під критерії фізичних осіб, які звільняються від сплати земельного податку, що визначені статтею 281 ПК.
Податкові повідомлення-рішення №1152114-2413-0913, №1152111-2413-0913 від 14 вересня 2022 року та №0674287-2413-0913 від 09 вересня 2022 року не оскаржувалися відповідачкою, а тому вважаються узгодженими. Правильність нарахованих податкових зобов'язань перевіряється в справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, яким нарахований податковий борг.
Зі змісту апеляційної скарги сума податкового боргу апелянтом не заперечується.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Приписами підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК встановлено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Як передбачено у підпункті 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно із положеннями підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
За правилами пунктів 56.1, 56.2, 56.12, 56.15, 56.18 ПК рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Підпунктом 57.3 статті 57 ПК встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з приписами пункту 59.1 статті 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до пункту 95.3 статті 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Приписами пункту 102.4 статті 102 ПК встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з даними ГУ ДПС (довідка від 20 лютого 2023 року) за ОСОБА_1 обліковується станом на 20 лютого 2023 року заборгованість зі сплати податкових платежів у сумі 8005,25 грн.
Вказана заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС №1152114-2413-0913, № 1152111-2413-0913 від 14 вересня 2022 року та №0674287-2413-0913 від 09 вересня 2022 року, які відповідачкою не оскаржувалися.
З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було надіслано відповідачці на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 ПК податкову вимогу №0035259-1308-0913 від 15 вересня 2021 року, яка залишена без належного реагування.
З часу виставлення контролюючим органом вказаної податкової вимоги податковий борг не переривався.
Таким чином, узгоджена сума грошового зобов'язання ОСОБА_1 становить із сплати земельного податку за 2022 рік становить 7327,10 грн та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік - 678,15 грн, а всього - 8005,25 грн.
Доводи апелянта щодо протиправності нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки такі могли бути предметом судового розгляду у справі про оскарження відповідного ППР, а не при стягненні податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції у тому, що матеріалами справи доведено наявність у ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 8005,25 грн, який не погашено у добровільному порядку, та про правомірність звернення контролюючого органу до суду із зазначеним позовом.
Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року у справі №300/1548/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Р. П. Сеник
Н. М. Судова-Хомюк