18 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/23185/23 пров. № А/857/195/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року (головуючий суддя Зозуля Д.П.) ухвалене у м.Рівне, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 460/23185/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі - ГУ ПФУ в Рівненській області , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в обчисленні розміру пенсії без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 20 років, встановлений частиною 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон №796-ХІІ) в редакції, чинній до 01.10.2017; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 відсоток заробітку за кожен рік понад 20 років стажу, встановлений частиною 2 статті 56 Закону №796-ХІІ в редакції, чинній до 01.10.2017, з 29.03.2023.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 в задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що оскільки позивачу пенсія обрахована на умовах, визначених у частині першій статті 27 Закону №1058-IV і позивач не виявив бажання перейти на пенсію за віком на умовах частини другої цієї статті, то правові підстави для застосування пункту 2 статті 56 Закону №796-ХІІ відсутні.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на нього розповсюджується дія статті 56 Закону №796-ХІІ, а тому обчислення розміру його пенсії повинно здійснюватися шляхом встановлення доплати до пенсії за кожен повний рік стажу роботи понад 20 років шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку. Наголошує, що пенсія йому призначена до внесення змін Законом №2148-VІІІ, а попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058-IV).
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи і перебуває на обліку у відповідача.
Позивач отримує пенсію за віком, розмір якої обчислений за правилами ч.1 ст.27 Закону №1058-ІV.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі як і раніше - Закон №796-XII).
Спірним в цій справі є право позивача на отримання надбавки за понаднормативний стаж згідно ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом № 1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 15 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991 «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-ХІІ або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про прокуратуру» та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи.
Нормами Закону № 796-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно ст. 49 Закону № 796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Отже, законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058-IVабо спеціальним Законом № 796-XII.
Згідно ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній до внесення змін Законом № 2148-VIII від 03.10.2017), право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4 за умови стажу роботи не менш як: чоловіки 20 років, жінки 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком № 1, чоловіки 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.
Позивач вважає, що має право на цю надбавку.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ було внесено зміни, згідно з якими право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за Списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ці норми є такими, що розповсюджуються на правовідносини, які виникли або тривали на час набрання ними чинності.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що надбавки за понаднормативний стаж відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ позивач не мав.
Відповідно до цієї правової норми у редакції, умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормативний стаж.
Апеляційний суд зазначає, що оскільки позивач не зверталася до пенсійного органу про проведення перерахунку пенсії, відповідно неможливо встановити момент виникнення спірних правовідносин.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 вересня 2023 у справі № 300/2091/21, від 29 серпня 2023 у справі № 300/1390/19, від 12 грудня 2022 у справі № 280/656/20 у подібних правовідносинах.
Отже, з огляду на сталу практику Верховного Суду у цій категорії спорів потрібно враховувати останню правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду в цій категорії спорів.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на неврахування судом практики Верховного Суду є безпідставними, оскільки в ній надано аналіз правовідносин до внесення змін Законом № 2148-VIII.
Апеляційний суд приймає до уваги твердження пенсійного органу викладене у відзиві на позовну заяву про те, що позивач не зверталась до відповідача з відповідною заявою про проведення перерахунку пенсії, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, а запит про надання публічної інформації від 13 жовтня 2023, поданий в процесі розгляду справи до відповідача, не є належним зверненням позивача із заявою про перерахунок пенсії, а, відтак, даний позов є передчасним.
Разом з тим, дане не позбавляє ОСОБА_1 права звернення до відповідача із заявою про нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.4.ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову однак, не в повній мірі правильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини, що мають значення у справі, що відповідно до ч.4 ст.317 КАС України є підставою для зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 460/23185/23 - змінити, з підстав викладених в мотивувальній частині цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар