17 червня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/139/24 пров. № А/857/11627/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 260/139/24 за адміністративним позовом Громадянина Чеської Республіки ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя у І інстанції - Рейті С.І.,
час ухвалення рішення - 11 квітня 2024 року,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначена,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ДМС в Закарпатській області), в якому просить:
1) Визнати протиправною бездіяльність ГУ ДМС в Закарпатській області, яка полягає в нерозгляді заяви громадянина Чеської Республіки ОСОБА_2 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 01.11.2023 та невчиненні жодних дій щодо оформлення документів для вирішення питання щодо визнання громадянина Чеської Республіки ОСОБА_2 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
2) Визнати протиправними дії ГУ ДМС в Закарпатській області, які полягають у поверненні листом № С-36/6/2101- 23/2101.7/250-23 від 12.12.2023 ОСОБА_3 поданої ним заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 01.11.2023.
3) Зобов'язати ГУ ДМС в Закарпатській області прийняти та розглянути у встановленому законом порядку заяву громадянина Чеської Республіки ОСОБА_2 про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, від 01.11.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2023 року громадянин Чеської Республіки ОСОБА_2 через адміністрацію ДУ “Закарпатська УВП № 9” звернувся до ГУ ДМС в Закарпатській області із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
18.12.2023 ОСОБА_3 надійшов лист-відповідь ГУ ДМС в Закарпатській області № С- 36/6/2101-23/2101.7/250-23 від 12.12.2023, яким йому повернули вказану вище заяву з матеріалами без її розгляду та оформлення документів щодо надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.
Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 260/139/24 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви громадянина Чеської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви громадянина Чеської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.
Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області прийняти рішення щодо прийняття заяви громадянина громадянина Чеської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви громадянина громадянина Чеської Республіки ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у порядку визначеному Законом України “Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
13 червня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_4 про відмову від позовних вимог, яка обгрунтована тим, що позивач не бажає отримувати статус особи, яка потребує додаткового захисту, натомість бажає якнайшвидше повернутися до Чеської Республіки в порядку екстрадиції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши заяву про відмову від позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява про відмову від позову підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 314 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного провадження.
У разі відмови від позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 189, 190 цього Кодексу, якою одночасно визнає нечинним судове рішення суду першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно приписів статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Колегія суддів зазначає, що позивач наділений повною адміністративною правосуб'єктністю, у відповідності до ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, має право на власний розсуд розпоряджатися своїми процесуальними правами та обов'язками, у тому числі, щодо відмови від позову повністю або частково.
У зв'язку з тим, що відмова позивача від позову не суперечить закону та не порушує права, свободи або інтереси позивача та інших учасників процесу, суд апеляційної інстанції не знаходить перешкод для прийняття відмови позивача від позову.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 2 ст. 239 КАС України).
Таким чином, враховуючи, що позивач, згідно з приписами ст. ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України, має право на власний розсуд розпоряджатися своїми процесуальними правами та обов'язками, у тому числі щодо відмови від адміністративного позову, такі дії не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи та інтереси, колегія суддів вважає за можливе прийняти відмову ОСОБА_4 від позовних вимог.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У цій справі колегія суддів також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки колегією суддів були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до частини 1 статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Апеляційний суд зазначає, що підстав для не прийняття відмови ОСОБА_4 від позовних вимог судом не встановлено.
Керуючись статтями 238, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву ОСОБА_4 про відмову від позову у справі № 260/139/24 задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_4 від позовних вимог у справі № 260/139/24.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року у справі № 260/139/24 скасувати, а провадження у справі за адміністративним позовом Громадянина Чеської Республіки ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області про визнання дії та бездіяльності протиправними - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Т. В. Онишкевич
Н. М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови складено 17.06.2024