Справа № 320/21293/23
про залишення апеляційної скарги без руху
17 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Шведа Е.Ю., суддів Голяшкіна О.В., Заїка М.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 04.04.2023р. за №932500153545 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. за №796-XII;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести з 29.03.2023р. ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. за №796-XII.
У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2024 вперше подану Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області (далі - Відповідач-2, ГУ ПФ у Київській області) у квітні 2024 року апеляційну скаргу повернуто Апелянту у зв'язку із ненаданням документу про сплату судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФ у Київській області вдруге подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України, а саме - пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не зазначені відомості про інших учасників справи та не додано до неї її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Крім того, приписи п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України визначають, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Як вбачається з відомостей КП «ДСС», рішення суду першої інстанції прийнято 14.02.2024, а копію його повного тексту отримано ГУ ПФ у Київській області 15.02.2024 о 20:37 через підсистему «Електронний суд», тобто з урахуванням положень ч. 6 ст. 251 КАС України - 16.02.2024. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 18.03.2024 з урахуванням вихідних днів. Проте апеляційну скаргу подано через засобами поштового зв'язку 11.06.2024, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції Апелянт зазначив, що на момент залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху ГУ ПФ у Київській області не мало можливості сплатити судовий збір вчасно, у зв'язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Разом з тим, на переконання суду, такі причини пропуску процесуального строку поважними бути не можуть з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше подану ГУ ПФ у Київській області апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2024 у зв'язку з несплатою судового збору. Указаним судовим рішенням було надано десятиденний строк для усунення недоліків. У зв'язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 27.05.2024 повернув ГУ ПФ у Київській області вперше подану останнім апеляційну скаргу. Тобто Відповідач-2 мав майже місяць для забезпечення сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі №820/4420/18.
Сама по собі сплата судового збору суб'єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб'єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 805/2688/18-а.
Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Крім того, суд звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції Відповідач-2 отримав 15.02.2024 о 20:37, тобто 16.02.2024, а відтак подання вперше апеляційної скарги 01.04.2024 також мало місце поза межами тридцятиденного строку.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження Апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду ГУ ПФ у Київській області не зазначено.
Крім іншого, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 296 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Однак, всупереч наведених вимог, в апеляційній скарзі окрім інформації про Позивача та Відповідача-2 не зазначено жодних відомостей про інших учасників справи, передбачених положеннями п. 4 ч. 2 ст. 296 КАС України.
Також відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Проте, всупереч наведених вимог, Відповідачем-2 до апеляційної скарги не додано її копії відповідно до кількості учасників справи.
Згідно ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні причини пропуску такого строку поважними визнані не були, в апеляційній скарзі не зазначено відомостей про другого відповідача не надано копій апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання ГУ ПФ у Київській області строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом:
- подання заяви про поновлення на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням інших поважних, на думку Апелянта, причин для його поновлення;
- зазначення відомостей про всіх учасників справи;
- надання уточненої апеляційної скарги із копіями відповідно до кількості учасників справи.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 295, 298, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Вказати, що Апелянт протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин для його поновлення, які вважає поважними, а також усунути інші недоліки, викладені у вказаній ухвалі.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, а також не будуть усунуті інші недоліки апеляційної скарги, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Е.Ю. Швед
Судді: О.В. Голяшкін
М.М. Заїка