Справа № 320/42372/23 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
17 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Голяшкін О.В.,
судді - Заїка М.М., Швед Е.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року у справі № 320/42372/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в м. Києві щодо призупинення ОСОБА_1 виплати щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з тим, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підписана не уповноваженою на те особою, та рішення щодо нового розрахунку (перерахунку) ОСОБА_1 розміру щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 13.09.2023 року, виданої головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_4. з дня призупинення виплати;
- зобов'язати ГУ ПФУ в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, поданої ОСОБА_1 та виданої виконуючим обов'язки Голови Верховного Суду України ОСОБА_5 на підставі ст. 135 та ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VI «Про судоустрій і статус суддів» з дня призупинення виплати (далі - Закон № 1402-VI).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що він є суддею у відставці та має право на щомісячне довічне грошове утримання судді, виплату якого було припинено з 20.07.2023 року. Підставою такого припинення, на думку відповідача, стала видача довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці неуповноваженою на те особою, а саме виконуючим обов'язки Голови Верховного Суду України ОСОБА_5. В подальшому, як зазначає позивач, відповідачем було повідомлено, що розмір його щомісячного грошового утримання перераховано (розраховано) на підставі довідки від 13.09.2023 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_4. На думку позивача, відповідач, приймаючи рішення щодо призупинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, та в подальшому, щодо перерахунку такої виплати, діяв поза межами наданих йому повноважень. При цьому, позивач звертає увагу, що згідно рішень Конституційного Суду України, наявність комісії з припинення (ліквідаційної комісії) ВСУ є незаконним, оскільки останніми визнано неконституційним, зокрема, п. 7 розд. ХІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону № 1402-VI щодо ліквідації Верховного Суду України, а тому довідка, видана головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України ОСОБА_4. не може вважатися належним чином оформленою.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що єдиним повноважним представником Верховного Суду України в суді є голова ліквідаційної комісії - ОСОБА_4, або інша особа, яка діє за дорученням голови комісії. Відтак, надана позивачем довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 46/02/21-23, підписана виконуючим обов'язки Голови Верховного Суду України ОСОБА_5 є такою, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підписана особою, яка не має права підпису документів від імені Верховного Суду України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що ліквідація Верховного Суду України не відбувалась та не відбувається, а тому будь-які документи, листи тощо підписані головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України є незаконними та такими, що не мають жодної юридичної сили. Вважає, що прийняті відповідачем рішення щодо перерахунку належного йому до виплати щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду, що підписана головою ліквідаційної комісії, є незаконними. Зазначає, що не один нормативно-правовий акт не уповноважує посадових осіб ГУ ПФУ у м. Києві за власною ініціативою отримувати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також вказує, що надана ним довідка про розмір суддівської винагороди не містила недостовірних відомостей, була законною та підписана уповноваженими на те особами, ніким не скасовувалась, не була визнана нечинною. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Вищої ради правосуддя від 23.02.2023 року № 136/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Верховного Суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Вказаним рішенням встановлено, що право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання виникло у ОСОБА_1 з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років.
Наказом Верховного Суду України від 02.03.2023 року № 36-к «Про виключення ОСОБА_1 зі складу Верховного Суду України» суддю Верховного Суду України ОСОБА_1 02.03.2023 року виключено зі складу Верховного Суду України.
Вказаний наказ підписано в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_6.
09.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою про призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці, до якої було додано, зокрема, довідку Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23, яка підписана в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_5 та головним бухгалтером Верховного Суду України ОСОБА_8.
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області та прийнято рішення від 18.05.2023 року № 262940014274 про призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 09.05.2023 року.
20.07.2023 року начальник управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в м. Києві Т. Васильєва звернулась із службовою запискою до начальника управління з питань виплат ГУ ПФУ в м. Києві від 20.07.2023 року № 22619/03-16, в якій просила призупинити виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання до з'ясування обставин. В обґрунтування поданої службової записки зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві. З 07.08.2010 року по 31.05.2023 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». 09.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві із заявою щодо призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». За принципом екстериторіальності заяву розглянуто відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Харківській області та прийнято рішення від 18.05.2023 року № 262940014274 про призначення довічного грошового утримання з 09.05.2023 року.
В процесі підготовки матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2023 року було виявлено, що довідку від 28.02.2023 року № 46/0/21-23 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка видана Верховним Судом України, підписана в.о. Голови Верховного Суду України ОСОБА_5.
В матеріалах справи міститься лист Верховного Суду України від 06.06.2023 року № 85/0/2-23, яким ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено, що належним представником Верховного Суду України як юридичної особи є лише голова комісії з припинення ОСОБА_4. або інша особа, яка діє за дорученням голови комісії. Інші особи, у тому числі в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_5 не мають права представляти Верховний Суд України в його відносинах із третіми особами та виступати в суді від імені зазначеної установи. Також в даному листі наголошено, що комісії з припинення стало відомо, що для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці до органів пенсійного фонду подаються довідки, які не відповідають нормам чинного законодавства, розміру фактичних виплат суддівської винагороди та підписані неналежними підписантами. Видача таких довідок має системний характер.
Рішенням ГУ ПФУ в м. Києві від 20.07.2023 року № 262940014274 «Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_1 » припинено позивачу виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
31.07.2023 року ГУ ПФУ в м. Києві на адресу Верховного Суду України надіслано лист, в якому відповідач просив надати нову довідку про суддівську винагороду щодо позивача для обчислення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці станом на 02.03.2023 року, підписану уповноваженою на те особою.
01.08.2023 року ГУ ПФУ в м. Києві повідомлено позивача про зупинення йому виплати щомісячного довічного грошового утримання. При цьому, позивача також повідомлено, що надана ним довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23, підписана в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_5, в той час як належним представником Верховного Суду України є ОСОБА_4
09.08.2023 року в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_6 повідомлено ГУ ПФУ в м. Києві, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23 підписана уповноваженим на це в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_5. Також повідомлено, що після звільнення ОСОБА_5 з посади судді Верховного Суду України, у зв'язку з поданням заяви про відставку, повноваження виконуючого обов'язки перейшли до ОСОБА_6 Додатково зазначено, що дані щодо суддів Верховного Суду України перебувають у виключному розпорядженні Верховного Суду України. «Ліквідаційні комісії», «комісії з припинення», зокрема і ті, на чолі яких перебуває ОСОБА_4 не мають доступу до такого роду інформації. Вказано, що довідка, видана судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_1 , оформлена та підписана у належний спосіб. Підстави для видачі нової довідки відсутні.
21.08.2023 року ГУ ПФУ в м. Києві на адресу Верховного Суду України та голови комісії з припинення Верховного Суду України ОСОБА_4 повторно надіслано лист, в якому відповідач просив надати нову довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці ОСОБА_1 станом на 02.03.2023 року, підписану уповноваженою на те особою.
13.09.2023 року супровідним листом від 13.09.2023 року № 167/0/2-23 головою комісії з припинення Верховного Суду України ОСОБА_4 на адресу ГУ ПФУ в м. Києві надано довідку про суддівську винагороду для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 від 13.09.2023 року № 4/0/8-23 станом на 02.03.2023 року. Довідка видана на підставі особового рахунку за березень 2023 року згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Листом від 06.10.2023 року № 2600-0504-8/198106 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача про проведення з 25.09.2023 року (рішення № 262940014274) перерахунку пенсії на підставі вказаної довідки.
Вважаючи дії ГУ ПФУ в м. Києві протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.
Згідно із п. 2 розд. ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у п. п. 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачу з 09.05.2023 року призначено щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виплата якого рішенням відповідача від 20.07.2023 року зупинена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року № 3-1 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 року № 7-2) затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 2 розд. І Порядку № 3-1 заява про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання (додаток 1) подається до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання) суддею особисто або через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Згідно п. 2 розд. ІІ Порядку № 3-1 до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку, з урахуванням суддівської винагороди (винагороди судді) судді, який працює на відповідній посаді.
Форма довідки (додаток 2) передбачає, що її підписують голова суду та головний бухгалтер.
Відповідно до п. 2 розд. V «Виплата щомісячного довічного грошового утримання та її припинення» Порядку № 3-1 виплата щомісячного довічного грошового утримання припиняється у випадках, передбачених статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання у разі поновлення його виплати, за довіреністю, за минулий час, за час перебування особи на повному державному утриманні, за час перебування в місцях обмеження або позбавлення волі, у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон, недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку зі смертю судді у відставці, судді Конституційного Суду України, утримання надміру виплачених сум та відрахувань зі щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, згідно з положеннями ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Колегія суддів виходить з наступного, що відповідач подану позивачем довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23, підписану в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_5, визнав такою, що підписана неуповноваженою особою і призупинив виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання до з'ясування обставин.
Отже, спірні правовідносини виникли між суддею Верховного Суду України у відставці і територіальним органом Пенсійного фонду України щодо довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, право позивача на щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці у цій справі сторонами не оскаржується, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в цій частині спору немає.
Варто зазначити, що 02.06.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - № 1401-VIII) та Закон № 1402-VІІІ, яким було внесено зміни до ст. ст. 124-129, 130, 131, 147-148, 149, 151, 153 Конституції України щодо правосуддя.
Зокрема, у ст. 125 Конституції України у новій редакції визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Так, у першому реченні п. 7 розд. ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VІІІ передбачено, що в дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку. До припинення діяльності статус, структура, повноваження, порядок роботи, права, обов'язки, гарантії суддів цих судів визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
На виконання вимог цього закону, наказом Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 року № 560/90/ОД «Про деякі питання, пов'язані з ліквідацією судів» ОСОБА_7 призначено головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України.
Станом на час виникнення спірних правовідносин у цій справі, головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України, на виконання наказу Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 року № 560/90/ОД, призначений ОСОБА_4
Конституційність окремих положень Закону № 1402-VIII перевірялась Конституційним Судом України за зверненням Верховного Суду України.
18.02.2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII зі змінами, зокрема п. 7 «та ліквідуються» в частині Верховного Суду України.
Конституційний Суд України вважає, що немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду. Зауважує, що перейменування закріпленого в Конституції України органу - Верховного Суду України - не може відбуватися без переведення суддів Верховного Суду України на посади суддів Верховного Суду, оскільки немає відмінностей між юридичним статусом судді Верховного Суду України та судді Верховного Суду, а вилучення слова «України» - власної назви держави - з словесної конструкції «Верховний Суд України» не може бути підставою для звільнення всіх суддів Верховного Суду України або їх переведення до іншого суду, тим більше суду нижчої інстанції. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що судді Верховного Суду України мають продовжувати здійснювати свої повноваження як судді Верховного Суду. Відтак фактична диференціація суддів Верховного Суду України та суддів Верховного Суду не узгоджується з принципом незмінюваності суддів, що є складовою конституційної гарантії незалежності суддів.
Закон № 1401-VIII не порушив принципу інституційної безперервності функціонування найвищого інституту судової влади, який після набрання чинності Законом № 1401-VIII продовжує діяти під назвою «Верховний Суд»».
Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відтак, оскільки в рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 не встановлено інше, отже норма п. 7 розд. XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VІІІ у частині ліквідації Верховного Суду України з 18.02.2020 року втратила чинність, тобто будь-яке юридичне значення.
Вона не може застосовуватися як правове підґрунтя для жодних рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, у тому числі й відповідача, у силу прямого припису Конституції України.
У п. 5 резолютивної частини рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України рекомендував Верховній Раді України невідкладно привести положення законодавства України у відповідність до зазначеного Рішення.
На час виникнення спору та розгляду справи, Верховна Рада України зазначеною рекомендацією не скористалася.
22.11.2021 року набуло статусу остаточного рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гуменюк та інші проти України» (заява № 11423/19).
Розглядаючи скаргу суддів Верховного Суду України, ЄСПЛ зважив на висновки Конституційного Суду України, зроблені у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020 (п. 98) та дійшов висновку, що у результаті прийняття змін до Закону № 1402-VIII порушено їх права, гарантовані ст. 8 Конвенції.
Окрім того, ЄСПЛ звернув увагу на те, що «незважаючи на рішення Конституційного Суду України, станом на червень 2021 року питання відновлення виконання заявниками суддівських функцій все ще розглядалося Верховною Радою України. Протягом значного періоду часу була явно відсутня координація у вирішенні ситуації заявників, що серйозно підірвало правову визначеність та передбачуваність конституційних принципів незалежності суддів» (п. 100).
Ця невизначеність триває і на цей час.
Обґрунтований Конституційним Судом України висновок про рівність правового статусу суддів Верховного Суду України та Верховного Суду є правовою основою для однакового захисту їх прав і після припинення повноважень, зокрема щодо розміру довічного грошового утримання та його перерахунку.
Однак, на відміну від суддів Верховного Суду, судді Верховного Суду України перебувають у полі певної правової невизначеності, позаяк рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 через відповідні нормативно-правові та індивідуальні правові акти належним чином не імплементовано.
Зокрема, незважаючи на рекомендації Конституційного Суду України, Верховна Рада України не привела положення законодавства України у відповідність до зазначеного рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом юридичної особи 00019034 наявна така інформація щодо юридичної особи:
Найменування юридичної особи: Верховний Суд України;
Актуальний стан на фактичну дату та час формування: у стані припинення;
Місцезнаходження: Україна, 01024, місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, будинок 4;
Відомості про орган управління юридичної особи: голова суду; керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо:
- ОСОБА_5 , статус: керівник, дата призначення: 11.12.2017, повноваження: виконуючий обов'язки Голови Верховного Суду України;
- ОСОБА_4 , статус: голова комісії з припинення або ліквідатор.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_5 , станом на час видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23, зазначений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - реєстр) як керівник Верховного Суду України у статусі виконуючого обов'язки голови Верховного Суду України, поряд з головою комісії з припинення або ліквідатором ОСОБА_4.
Запису про припинення Верховного Суду України як юридичної особи у реєстрі немає. Жодних змін після згаданого рішення Конституційного Суду України не внесено.
Наказ Державної судової адміністрації України та Верховного Суду від 07.06.2019 року №5 60/90/ОД «Про деякі питання, пов'язані з ліквідацією судів», на виконання якого ОСОБА_4 призначено головою ліквідаційної комісії Верховного Суду України, є чинним.
За такої правової невизначеності, будь-яку довідку, видану судді Верховного Суду України, може бути поставлено під сумнів з мотивів неналежності її підписанта, що саме по собі призводить до непередбачуваності у правозастосуванні та невиправданих ускладнень під час реалізації прав суддів Верховного Суду України у відставці; покладає на них негативні наслідки неякісного правого регулювання, позбавляючи прав, які передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.09.2023 року у справі № 540/7777/21.
За результатом аналізу копії довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23 судом першої інстанції встановлено, що ця довідка відповідає нормам додатку 2 до Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України.
Отже, з урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23, яка підписана в.о. голови Верховного Суду України ОСОБА_5, є довідкою, яка підписана уповноваженою особою.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що зупиняючи виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підписана не уповноваженою на те особою, діяв протиправно, у зв'язку з чим й рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 20.07.2023 року № 262940014274 та від 25.09.2023 року № 262940014274, є протиправними та підлягають скасуванню.
При цьому, відповідач жодним чином не обґрунтував наявність сумнівів щодо належності та допустимості наданої позивачем довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 28.02.2023 року № 46/0/21-23. Висновки відповідача щодо недостовірності відомостей, які містяться у вказаній довідці нічим не підтверджені, вказана довідка є чинною, не відкликана, не визнана недійсною, а тому є належним документом як для прийняття рішення про призначення та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, так і поновлення виплати такого після безпідставного її зупинення. Зворотнього суду не доведено.
Водночас, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача щодо правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30.03.2020 року (справа № 826/16935/18), позаяк в зазначеній справі Верховний Суд України був відповідачем і висновки Верховного Суду у постанові від 30.03.2020 року стосувалися виключно наявності чи відсутності у ОСОБА_7 як голови ліквідаційної комісії Верховного Суду України повноважень на підписання процесуальних документів та їх подання до суду від імені Верховного Суду України, тобто правовідносин із судового представництва (ст. 55 КАС України), що є невід'ємним компонентом права на доступ до суду (ст. 6 Конвенції) і не може обмежуватися з формальних міркувань.
Натомість у цій справі, відповідачем є ГУ ПФУ в м. Києві та предметом розгляду справи є право позивача на продовження отримання призначеного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданої Верховним Судом України довідки, а не про право самого ОСОБА_5 представляти Верховний Суд України в суді та підписувати й подавати від імені Верховного Суду України процесуальні документи до суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Голяшкін
Судді М.М. Заїка
Е.Ю. Швед
Повний текст постанови складено 17.06.2024 року.