18 червня 2024 року справа № 580/4565/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Руденко А. В., розглянувши у письмовому провадженні в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
06.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 44 220,54 грн адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2023 році та 283,04 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій на рахунок позивача за наступними реквізитами: код ЄДРПОУ 37930566, МФО 899998, р/р НОМЕР_1 .
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач у 2023 році не виконала норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю не сплатив, що є підставою для їх стягнення разом з пенею в судовому порядку.
11.06.2024 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши, що відповідно до роз'яснення Державної служби статистики України та Державної служби з України з питань праці працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників по аналогії з працівниками, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та догляду за дитиною. Відповідач наголошує на тому, що мобілізований працівник не береться до уваги при розрахунку середньооблікової кількості штатних працівників. Тому, враховуючи, що працівник ОСОБА_2 був призваний на військову службу та наказом № 7-К від 26.05.2022 був увільнений у зв'язку з призовом на військову службу, відповідач вважає, що середньооблікова кількість штатних працівників у звітному періоді становить 7, а не 8, як стверджує позивач, а тому відсутні будь-які підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.
18.06.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що мобілізовані працівники є особами, які тимчасово відсутні у зв'язку з виконанням державних обов'язків, а тому їх ураховують в обліковій кількості працівників. При цьому передбачено збереження робочого місця за мобілізованим працівником. Отже, працівники, які проходять військову службу, включаються до середньооблікової кількості штатних працівників. Середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2023 році становила 8 осіб, кількість працевлаштованих осіб з інвалідністю 0 осіб, що не спростовано відповідачем.
Ухвалою від 15.05.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.
З'ясувавши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті, дослідивши подані письмові докази, суд встановив таке.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Згідно з листом Звенигородської філії Черкаського обласного центру зайнятості від 22.03.2024 № 16.03-14/106 протягом 2023 року відповідач не подавала до Черкаського міського центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно квитанції від 07.03.2024 в електронному кабінеті ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України був розміщений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2023 рік склала 8 осіб, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю відповідача повинна складати 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників складає 707 528,66 грн, середня річна заробітна плата штатного працівника складає 88 441,08 грн; сума адміністративно-господарських санкцій складає 44 220,54 грн.
У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував пеню у сумі 283,04 грн пені та звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами є Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-XII (далі Закон № 875-XII).
Частиною першою статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону №875-XII).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частина 4 статті 19 Закону №875-XII).
Відповідно до частини шостої статті 19 Закону №875-ХІІ Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про працевлаштованих осіб з інвалідністю; про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-XII встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону №875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів) (частина третя статті 20 Закону № 875-XII).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону № 875-XII).
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.
Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин. Втратив чинність на підставі Постанови КМ № 553 від 02.06.2023), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 316) (Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства економіки № 827-22 від 12.04.2022, який набрав чинності 07.07.2022).
Відповідно до п. 5 розділу І «Загальні положення» Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Згідно з п. 1.5. розділу І «Загальні положення» Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22, форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Суд звертає увагу, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, не несуть відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо вони розробили необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створили робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформували відповідні установи, але фактично не працевлаштували особу з інвалідністю з причин незалежних від них: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування, наявність протипоказань за станом здоров'я особи для роботи на відповідній посаді.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.04.2020 у справі № 824/643/18-а та від 21.05.2020 у справі № 520/3919/19.
Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом № 5067-VI та Наказами № 316 та № 827-22; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Частинами 12, 13 статті 19 Закону №875-ХІІ передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10.03.2023 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 №456/39512, та постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.03.2023 №14-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.03.2023 за №457/39513, затверджено Порядок надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік (далі - Порядок).
Пунктами 2, 3, 4, 5 вказаного Порядку передбачено, що розрахунок надсилається у формі електронного документа Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за формою, наведеною у додатку; створені Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю оригінали розрахунків передаються Пенсійному фонду України з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про публічні електронні реєстри», «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», інших нормативно-правових актів; Пенсійний фонд України надсилає розрахунки через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України протягом п'яти календарних днів з дня їх одержання від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю; інформація про дату і час надсилання розрахунків надається Пенсійним фондом України в електронному вигляді у формі квитанцій протягом трьох робочих днів з дня їх відправки.
Згідно квитанції від 07.03.2024 в електронному кабінеті ФОП ОСОБА_1 на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України розміщений розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Згідно вказаного розрахунку середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача, за 2023 рік склала 8 осіб, таким чином середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, повинна складати 1 особа, однак 1 робоче місце, що призначене для особою з інвалідністю, залишилось не зайнятими.
Листом від 22.03.2024 № 16.03-14/106 Звенигородська філія Черкаського обласного центру зайнятості повідомила позивача, що протягом 2023 року відповідач не подавала до Черкаського міського центру зайнятості звіт за формою № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу» з відміткою про необхідність працевлаштування осіб з інвалідністю.
Таким чином, передбачена ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні”, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Враховуючи наданий до матеріалів адміністративної справи розрахунок суми адміністративного-господарських санкцій, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 88 441,08 грн.
За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивач нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 44 220,54 грн та 283,04 грн пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій.
Відповідач у повному обсязі в добровільному порядку адміністративного-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2023 році та пеню не сплатила.
Водночас суд не погоджується із доводами відповідача про те, що середньооблікова кількість штатних працівників у ФОП ОСОБА_1 складає 7 осіб, оскільки до середньооблікової кількості штатних працівників не підлягає включенню 1 мобілізований працівник, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.
Суд вказує на те, що варто розрізняти призначення для здійснення спостереження статистичної звітності та інших форм звітності.
Так, Держстат у листі від 04.07.2014 № 09.3-6/145-14 зазначив: у формі № 1-ПВ (квартальна) Звіт із праці працівники, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відображаються лише у рядку 3070 Облікова кількість штатних працівників на кінець звітного періоду - вищезгадані працівники не включаються до середньооблікової кількості штатних працівників по аналогії з працівниками, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та догляду за дитиною. Також вони не відображаються у показниках руху кадрів та фонду робочого часу.
У формі № 1-ПВ (місячна) Звіт із праці нарахування, здійснені таким працівникам, включаються до рядка 1020 Фонд оплати праці усіх працівників, без зазначення їхньої кількості у рядку 1040 Середньооблікова кількість штатних працівників.
Однак, суд зауважує, що лист - рекомендація стосується саме заповнення статистичного звіту форми 1-ПВ, проте про заповнення іншої звітності у вказаному листі не йдеться.
Крім того, суд також враховує те, що частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Таким чином, особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, відносяться до осіб, які виконують державні обов'язки і, як наслідок, включаються в облікову кількість працівників.
Згідно з абзацом першим підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі Інструкція №286) середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.
Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.
Отже, підпунктом 3.2.2 пункту 3 Інструкції №286 визначено виключний перелік працівників, які не враховуються при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, і до цих працівників не входять особи, які виконують державні або громадські обов'язки, зокрема особи, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.
Таким чином, працівники, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, включаються до середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу.
Тому, не включення відповідачем мобілізованих працівників до середньооблікової кількості штатних працівників є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам КЗпП України.
Поряд із тим, враховуючи те, що середньооблікова кількість штатних працівників відповідача має складати 8 осіб згідно правильного розрахунку позивача, тому, як вже зазначалось судом вище, норматив для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача становить 1 особа.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач не виконала нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, при цьому доказів вжиття всіх залежних від ФОП ОСОБА_1 заходів щодо працевлаштування особи з інвалідністю відповідач не подала.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов?язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки, відділення Фонду є суб'єктом владних повноважень та враховуючи, що у справі позивач не поніс жодних судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, тому підстави для відшкодування судових витрат позивачеві відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Благовісна, 269/105, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця особами з інвалідністю за 2023 рік у сумі 44 220 (сорок чотири тисячі двісті двадцять) гривень 54 копійки та пеню у сумі 283 (двісті вісімдесят три) гривні 04 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційного суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.
Суддя Алла РУДЕНКО