Справа № 333/11295/23
Провадження № 4-с/333/20/24
11 червня 2024 р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі судді: Наумової І.Й., за участю секретаря судового засіданні: Кунець В.В., заявника - адвоката: Трифонова А.В., розглянувши скаргу адвоката Трифонова Андрія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богдана Петренко у вигляді накладення штрафу за заборгованість зі сплати аліментів, заявлене в межах виконавчого провадження №65096569, -
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Трифанова А.В. звернувся до суду з даною скаргою, яка обґрунтована наступним.
Судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2021 р. у справі № 333/1574/21 з ОСОБА_1 (надалі -Боржник) на користь ОСОБА_2 , стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.03.2021 року.
Згаданий судовий наказ прийнятий до виконання Комунарським районним відділом державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та по ньому відкрито виконавче провадження № 65096569.
Постановою державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богданом ПЕТРЕНКОМ (надалі -Держвиконавець) від 01.11.2023 р. на боржника накладено штраф у розмірі 22 026,33 грн.
Дану постанову державного виконавця сторона боржника вважає протиправною з огляду на наступне.
Для стягнення з відповідача штрафу потрібно встановити його вину, а саме умисел, направлений на несплату аліментів (ухилення від сплати).
З 05.04.2022 по 30.06.2023 року ОСОБА_1 перебував у Добровольчому формуванні Запорізької територіальної громади "ЩИТ" (територіальна оборона), про що свідчить довідка даного формування від 31.05.2022 № 121 та контракт територіальної оборони, які я додаю до своєї позовної заяви.
Те, що у позивача відсутній зв'язок із рідними та адвокатом - не його провина. Свої мобільні телефони військовослужбовці здають командуванню тому, що за телефонною розмовою солдата ворог може встановити місцезнаходження позицій військовослужбовців та нанести вогневе ураження, що, в свою чергу, може спричинити загибель та поранення особового складу. Це загальновідомий факт, який не потребує доказування.
Після виведення з зони бойових дій, військовослужбовцям знову видаються їх гаджети і, у вільний від служби час, вони можуть спілкуватися з родичами та іншими особами.
21.11.2023року, діючи на підставі договору про професійну правничу допомогу та за попередньою домовленістю зі своїм клієнтом - ОСОБА_1 , адвокат Трифанов А.В. відвідав Комунарський ВДВС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції та ознайомився з матеріалами виконавчих проваджень, в яких ОСОБА_1 є боржником.
01 грудня 2023 року в заявника виникла можливість поспілкуватися по телефону з адвокатом, довести до його відома наслідки ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та узгодити правову позицію щодо оскарження постанов державного виконавця про накладення на боржника штрафу.
У зв'язку з цим, стороною боржника пропущено процесуальний строк на оскарження постанови державного виконавця, передбачений ст. 449 ЦПК України.
Вина ОСОБА_1 у несвоєчасній сплаті аліментів на утримання своєї дружини відсутня. З його грошового утримання фінансова служба військової частини потрібна була утримувати аліменти на підставі постанови державного виконавця. Але, з початком війни, державна виконавча служба не працювала майже рік - це загальновідомий факт, який не потребує доказування, тому державний виконавець не здійснював заходи щодо встановлення місця служби ОСОБА_1 та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та стипендію до військової частини не направляв. Зараз відповідач проходить службу за контрактом осіб рядового складу у Національній гвардії України та перебуває у районі активних бойових дій. Він також позбавлений можливості самостійно сплачувати аліменти - це потрібна робити фінансова служба його військової частини. Хоча, його батьки поступово сплачують заборгованість сина за аліментами, про що свідчать копії квитанцій про оплату.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Наразі, постанова державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші види доходів боржника від 01.11.2023 знаходиться у фінансовій частині військової частини, в якій проходить службу боржник і виконується належним чином. До цього часу подібні постанови державним виконавцем не виносилися та до військової частини не направлялися, а отже вини боржника у цьому не має.
На підставі вищевикладеного, заявник просить суд:
- поновити пропущений процесуальний строк на оскарження постанови державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богдана ПЕТРЕНКО від 01.11.2023, винесеної ним при примусовому виконанні виконавчого провадження № 65096569 про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 22 026,33 грн. за заборгованість зі сплати аліментів , сукупний дохід якої перевищує суму відповідних платежів за два роки.
- визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богдана ПЕТРЕНКО, які полягають в накладенні на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 22 026,33 грн. в рамках виконавчого провадження № 65096569.
- зобов'язати начальника Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати постанову державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богдана ПЕТРЕНКО від 01.11.2023, винесену ним при примусовому виконанні виконавчого провадження № 65096569 про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 22 026,33 грн. за заборгованість зі сплати аліментів , сукупний дохід якої перевищує суму відповідних платежів за два роки.
В судовому засіданні представник заявника - адвокат Трифанов А.В. підтримав дану скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених в скарзі. Просив врахувати, що до 01.12.2023 р. ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність оскаржуваної постанови.
Державний виконавець Комунарського ВДВС ПМУ МЮ (м. Одеса) Петренко Б.Ю. в судове засідання 11.06.2024 р. не з'явився, надав відзив в якому заперечує відносно заявленої скарги, посилаючись на те, що він діяв правомірно в межах ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки боржник ухилявся від сплати аліментів, внаслідок чого виникла заборгованість на строк понад два роки. Звернення стягнення на заробітну плату не виявилось можливим, в зв'язку з відсутністю офіційних доходів. В минулих засіданнях підтримував свою вищевикладену позицію.
Сторона виконавчого провадження - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце слухання справи повідомлялась.
Суд, вислухав пояснення заявника, державного виконавця, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
У статті 447 розділу ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Оскаржувана постанова державного виконавця винесена 01.11.2023 р. Заявник через представника звернувся до суду з цією скаргою 18.12.2023 р. В матеріалах справи присутня заява від імені боржника ОСОБА_1 , про долучення до матеріалів справи, при цьому допитана в якості свідка ОСОБА_5 зазначила, що вона в інтересах сина ОСОБА_1 написала цю заяву та кинула її в скриньку для кореспонденції Комунарського ВДВС м. Запоріжжя, оскільки син військовослужбовець і не має можливості в зв'язку з виконанням військових обов'язків належним чином захистити свої інтереси.
З урахуванням наявності в Україні воєнного стану, постійних бойових дій, обмеженої можливості у спілкуванні військовослужбовцями під час виконання бойових завдань, суд вважає поважними причинами пропуску строку подання скарги боржником ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, та поновлює даний строк заявнику.
Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їй правовідносини.
Судовим наказом Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.03.2021 у справі № 333/1574/21 присуджено: з ОСОБА_1 (надалі - Боржник) на користь ОСОБА_2 , стягнути аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17.03.2021 року.
На підставі заяви стягувачки ОСОБА_2 , 12.04.2021 р. постановою державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Південного-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження №65096569, з виконання вищевказаного виконавчого документу. Цього ж дня копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження була отримана боржником ОСОБА_1 . Останнім надана державному виконавцю довідка про його доходи в ТОВ «Сільпо-Фуд», отримані на посаді охоронника, за період з жовтня 2020 р. по березень 2021 р.
Постановою державного виконавця Комунарськогого ВДВС м. Запоріжжя від 02.07.2021 р. звернено стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , отримувану ним в ТОВ «Сільпо-Фуд»: 25% на стягнення аліментів на дитину, 25% задля стягнення заборгованості по аліментам в розмір 1689,19 грн. В подальшому дана сума боргу перераховувалася державним виконавцем.
06.09.2021 р. боржник звільнився з вищевказаного підприємства, що підтверджується копією витягу з його трудової книжки, наявної в матеріалах виконавчого провадження.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 22.11.2021 р., складеного державним виконавцем, боржником не в повному обсязі сплачувалися призначені аліменти на дитину, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 11559,68 грн.
З 08.11.2021 р. боржник ОСОБА_6 працевлаштований до ФОП ОСОБА_7 на посаду кухаря, з посадовим окладом 6600,00 грн.
Постановою державного виконавця Комунарськогого ВДВС м. Запоріжжя від 30.12.2021 р. звернено стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1 , отримувану ним в ФОП ОСОБА_7 »: 25% на стягнення аліментів на дитину, 25% задля стягнення заборгованості по аліментам в розмір 11795,18 грн.
Станом на 31.01.2022 р. сума заборгованості боржника ОСОБА_1 за період з березня 2021 р. по січень 2022 р. становить 5333,30 грн.
08.04.2022 р. боржником ОСОБА_1 підписано контракт добровольця територіальної оборони з добровольчим формуванням Запорізької територіальної громади №1 «Щит».
01.06.2023 р. боржником ОСОБА_1 та військовою частиною НОМЕР_1 укладено контракт на проходження військової служби у Національній гвардії України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.06.2023 р. встановлена виплата грошового забезпечення.
Відповідно до довідки ОК-7, сформованої Пенсійним Фондом України, вбачається, що в період з березня 2022 р. по травень 2023 р. боржник ОСОБА_1 не був офіційно працевлаштований та не отримував офіційних доходів. В червні 2023 р. військовою частиною НОМЕР_1 нарахована заробітна плата ОСОБА_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем 01.11.2023 р. за період з березня 2021 р. по жовтень 2023 р., наявна заборгованість у ОСОБА_1 по сплаті аліментів на утримання дитини ОСОБА_8 у розмірі 73 421,11 грн.
Постановою державного виконавця від 01.11.2023 р. звернуто стягнення на заробітну плату боржника, яку він отримує у військовій частині НОМЕР_1 .
Постановою державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі від 01.11.2023 р. об'єднано вищевказане виконавче провадження з виконавчим провадженням з виконання виконавчого листа про стягнення коштів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на її утримання до досягнення дитиною трирічного віку.
Також постановою державного виконавця від 01.11.2023 р. накладається арешт на кошти боржника ОСОБА_1 в межах об'єднаного виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Комунарського ВДВС у м. Запоріжжі Петренко Б.Б. від 01.11.2023 р., в межах виконання виконавчого документа про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_8 , оскільки станом на 31.10.2023 р. у боржника наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, а саме 73421,11 грн., накладено на боржника ОСОБА_1 штраф на користь держави у розмірі 30% суми заборгованості зі сплати аліментів - 222026,33 грн. Також зобов'язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попередити про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Станом на 31.01.2024 р., згідно розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем, заборгованість боржника ОСОБА_1 по аліментам на утримання дитини становить 32544,05 грн.
Відповідно до ст.19 Конституцією України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державний виконавець Петренко Б.Б. в своїй постанові, як на правову підставу, посилається, що він керується ст.63, ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З відзиву державного виконавця Петренко Б.Б. на скаргу вбачається, що при винесенні оскаржуваної постанови він керувався ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) зазначила, що поняття та різновиди штрафів, що передбачені нормами Закону № 1404-VIII, і штрафу, передбаченого статтею 549 ЦК України, мають різну правову природу, оскільки в останньому випадку штраф є різновидом неустойки - грошової суми або іншого майна, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Поняття штрафу, вжите у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення відповідальності на боржника за невиконання рішення, та його стягнення проводиться на користь держави.
У той час як суми штрафів за невиконання судових рішень про стягнення аліментів, передбачені частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховуються на користь стягувача аліментів.
Вказане свідчить про те, що правова природа, характер, цільове призначення та стягувач штрафу, визначеного в частині другій статті 63 Закону № 1404-VIII, частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, та штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, - відмінні, оскільки постанова виконавця про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів є рішенням виконавця щодо виконання судового рішення про стягнення аліментів, як це передбачено частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII. Це дає можливість тлумачити частину другу статті 74 Закону № 1404-VIII таким чином, що оскарження постанов виконавців про накладення штрафу у зв'язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів має відмінний порядок від оскарження постанов виконавців про накладення інших штрафів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом й такі спори вирішуються за правилами цивільного судочинства.
Порядок стягнення аліментів, окрім норм СК України, регулюється також положеннями статті 71 Закону № 1404-VIII, якою передбачається, серед іншого, накладення на користь стягувача штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів у відповідних розмірах (частина чотирнадцята).
Штраф за невиконання судового рішення про стягнення аліментів, передбачений частиною чотирнадцятою статті 71 Закону № 1404-VIII, перераховується на користь стягувача аліментів. Тоді як штраф, про який йде мова у частині другій статті 74 Закону № 1404-VIII, стосується випадків покладення на боржника відповідальності за невиконання рішення. Його стягнення проводиться на користь держави, а постанову про накладення такого штрафу можна оскаржити до адміністративного суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 2610/27695/2012 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2023 року у справі № 521/10385/22). Дані правові висновки містяться в постанові Верховного Суду по справі № 310/2210/21 від 28.02.2024 р.
В оскаржуваній постанові, державний виконавець зазначає, що він керується ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому призначає штраф, не в розмірах, передбачених ст. 75 даного Закону, а в розмірах передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», стягуючи його при цьому не на користь стягувача, а на користь держави, зазначаючи в постанові в якості стягувача Комунарський ВДВС м. Запоріжжя.
Таким чином, державний виконавець в одній постанові поєднав положення Закону України «Про виконавче провадження» щодо різних видів штрафів, внаслідок чого виніс суперечливу постанову, яка не відповідає вимогам ні ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», ні ч. 14 ст. 71 цього Закону.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2024 по справі 336/7913/23, яке набрало законної сили (його електронний примірний міститься в Єдиному реєстрі судових рішень), стягувачка у вищевказаному виконавчому провадженні ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з боржника ОСОБА_1 на її користь неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_9 , яка виникла з 01.04.2021 р. Даний рішенням суду встановлено наступні обставини, які стосуються скарги, що розглядаються, «…Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість по аліментам на користь позивача на утримання дитини та коштів на її утримання відповідачем в повному розмірі не сплачена, розмір заборгованості підтверджено розрахунком державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.03.2024.
Чинним законодавством передбачена презумпція вини особи, яка прострочила виконання зобов'язання. У зв'язку з цим на неї покладається тягар доведення протилежного.
Доказів несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками сторона відповідача не надала, доводи представника відповідача щодо невиконання державним виконавцем заходів щодо встановлення місця роботи боржника, не заслуговують на увагу, адже відповідно ч.4 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» саме на боржника покладається обов'язок невідкладно, не пізніше наступного робочого дня повідомляти виконавця про зміну місця роботи, а тому суд доходить висновку про наявність вини відповідача у створенні заборгованості зі сплати аліментів як підстави відповідальності за ст.196 СК України.
Статтями 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено перелік пільг, які мають військовослужбовці та члени їх сімей.
Зокрема, у п.15 вказаної норми визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
З аналізу змісту даних норм встановлено, що соціальний захист військовослужбовців забезпечується державою шляхом встановлення пільг, зокрема звільнення від нарахування пені за невиконання зобов'язань перед фізичними особами, в тому числі і за несплату аліментів, котрі є зобов'язаннями перед фізичними особами.
На членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України поширюються всі гарантії військовослужбовців, що визначено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про основи національного спротиву» та п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Судом встановлено, що відповідач 08.04.2022 підписав контракт добровольця територіальної оборони у квітні 2022 року (а.с. 50-52).
Розділ 13 контракту не містить інформації щодо дати набрання чинності, однак з боку командира ДФТГ підписаний 10.04.2022, а отже з цієї дати контракт є укладеним.
З червня 2023 року відповідач уклав контракт на проходження військової служби у Національній гвардії України (а.с. 47-49).
На підставі наведеного, пеня за несплату аліментів підлягає нарахуванню до 10.04.2022 р…
Вищевказаним судовим рішенням присуджено стягнення з ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення зі сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 27 083,94 грн., за період з 01.04.2021 р. по 10.04.2022 р.
Скаржник в своїй скарзі також посилається на те, що державний виконавець, який на момент винесення оскаржуваної постанови, був обізнаний про наявність вищевказаних контрактів на проходження боржником військової служби спочатку як добровольцем в територіальній обороні, а потім як військовослужбовцем військової частини НГУ, мав врахувати положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проаналізував ці положення законодавства, суд погоджується з доводами скаржника в цій частині, і вважає, що державний виконавець мав врахувати ці положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» при винесенні оскаржуваної постанови.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені у скарзі вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 260, 353, 354, 451, 452 ЦПК України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на подання цієї скарги до суду.
Скаргу адвоката Трифонова Андрія Володимировича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на дії державного виконавця Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богдана Петренко у вигляді накладення штрафу за заборгованість зі сплати аліментів, заявлене в межах виконавчого провадження №65096569, - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богдана ПЕТРЕНКО, які полягають в накладенні на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 22 026,33 грн. в рамках виконавчого провадження № 65096569.
Зобов'язати начальника Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом скасування постанови державного виконавця Комунарського районного відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Богдана ПЕТРЕНКО від 01.11.2023, винесену ним при примусовому виконанні виконавчого провадження № 65096569 про накладення на ОСОБА_4 штрафу у розмірі 22 026,33 грн. за заборгованість зі сплати аліментів, сукупний дохід якої перевищує суму відповідних платежів за два роки.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення даної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складений 17.06.2024 р.
Суддя: І.Й. Наумова