18 червня 2024 року Справа № 480/1142/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1142/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,-
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії, і просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 27.11.2023 №497 о/с в частині переміщення позивача відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 8 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (с. Недригайлів) Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, звільнивши з посади поліцейського відділу реагування патрульної поліції Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області з 28.11.2023;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю в грошовому забезпеченні, яке він отримував до видання наказу № 497 о/с від 27.11.2023 на посаді поліцейського відділу реагування патрульної поліції Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Позивач не погоджується з даним наказом про його переміщення на рівнозначну посаду, вважає його протиправним, оскільки звільнення з посади та переміщення по службі здійснено без його згоди, тобто позивача фактично перевели, а не перемістили, так як подальше проходження служби на переміщеній посаді передбачало переїзд з основного місця проживання міста Конотоп до смт Недригайлів, що порушує ст.32 КзПП України.
З огляду на викладене, вважає що наказ від 27.11.2023 №497 о/с, згідно з яким його призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (с. Недригайлів) Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, звільнивши з посади поліцейського відділу реагування патрульної поліції Конотопського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, є таким, що прийнятий без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Ухвалою суду від 27.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.
Відповідач, заперечуючи проти позову, стверджує, що позивача правомірно, за ініціативою керівників органів поліції, для більш ефективної служби, в інтересах служби в поліції під час дії воєнного стану переміщено на рівнозначну посаду до іншого органу поліції в іншій місцевості, на підставі положень Закону України "Про Національну поліцію". При переміщенні на підставі п. 2 ч. 1 ч. 8, 9, ст. 65 закону України “Про Національну поліцію” згода поліцейського на це законом не вимагається.
Зазначаючи про необхідність застосування вимог ст. 32 КЗпП України при переміщенні поліцейського на іншу посаду позивач виходить з хибного тлумачення нормативних актів. Зміни у спеціальному законодавстві з питань проходження служби, які відбулися з 01.05.2022 виключають субсидіарне застосування норм трудового законодавства для врегулювання порядку переміщення поліцейських.
За вказаного нормативно-правового регулювання, відповідач вважає, що наказ ГУНП в Сумській області від 27.11.2023 №497 о/с про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 (с. Недригайлів) Роменського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, виданий у межах повноважень та у відповідності до вимог пункту 2 частини 1, частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 21.11.2016 № 1235.
Ухвалою суду від 11.03.2024 у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Сумській області про розгляд № 480/1142/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи - відмовлено.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи судом встановлено, що наказом ГУНП в Сумській області від 30.12.2020 № 628 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області (а.с.45).
Наказом ГУНП в Сумській області від 27.11.2023 № 497 о/с відповідно до пункту 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 (с.Недригайлів) Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області (а.с.112).
Підставою для видання оскаржуваного наказу було подання заступника начальника ГУНП в Сумській області полковника поліції ОСОБА_2 від 27.11.2023 (а.с.47), якому передували рапорти начальника ВП № 1 (с.Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області підполковника поліції ОСОБА_3 від 23.11.2023, заступника начальника УПД ГУНП в Сумській області - начальника ВОДГР майора поліції Романа Токаря від 24.11.2023 (а.с.48-49).
Позивач вважає наказ Головного управління Національної поліції в Сумській області від 27.11.2023 № 497 о/с по особовому складу протиправним, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 59 закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно зі ст. 65 Закону №580, переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв'язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров'я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад'юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Відповідно до ч. 7,8 ст. 65 закону №580, переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
З наведених норм вбачається, що законом передбачено отримання згоди на переміщення лише у випадку переміщення за ініціативою самого поліцейського. В усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.
З матеріалів справи судом встановлено, що за результатом розгляду рапортів начальника ВП № 1 (с.Недригайлів) Роменського РВП ГУНП в Сумській області підполковника поліції ОСОБА_3 від 23.11.2023, заступника начальника УПД ГУНП в Сумській області - начальника ВОДГР майора поліції Романа Токаря від 24.11.2023, 27.11.2023 заступник начальника ГУНП в Сумській області звернувся до начальника ГУНП в Сумській області з поданням про призначення сержанта поліції ОСОБА_1 на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП № 1 (с.Недригайлів) Роменського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області У поданні наводиться аналіз ділових якостей, досвіду та результатів роботи позивача (а.с. 47).
Відповідно до розділу IV Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних спеціальних звань (а.с.56-63), затвердженого наказом Національної поліції України від 04.12.2015 № 142, переміщення ОСОБА_1 відбулось на рівнозначну посаду.
Так, з копії подання та наказу, що оскаржується вбачається, що позивача переміщено на аналогічну посаду в іншому структурному підрозділі.
З наведеного вбачається, що переміщення ОСОБА_1 здійснено за ініціативою керівників органів поліції з метою забезпечення більш ефективної служби та в інтересах служби. У такому випадку згода поліцейського на переміщення законом не вимагається.
Суд також зазначає, що посадовий оклад та надбавка за специфічні умови проходження служби ОСОБА_1 за посадою, на яку останнього було переміщено, дорівнює розміру посадового окладу та розміру надбавки за специфічні умови проходження служби за попередньою посадою. Так, у наказах ГУНП в Сумській області від 30.12.2020 №628 о/с та від 27.11.2023 № 497 о/с передбачені однакові за розміром основні види грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад у розмірі 2470,00 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40 відсотків (а.с.45,46).
До того ж, суд зауважує. що розмір посадових окладів та надбавок не може вважатися належним обґрунтуванням рівнозначності або нерівнозначності посад в поліції в розумінні Закону України «Про Національну поліцію», оскільки частиною 2 статті 65 зазначеного Закону визначено, що єдиним критерієм рівнозначності посад є граничні спеціальні звання за посадами.
Щодо посилання позивача на те, що він був переведений на роботу до іншої місцевості з порушенням вимог ст.32 КЗпП України, суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому строк дії режиму воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та є чинним на момент розгляду справи судом.
Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" частину 8 ст. 65 закону №580 доповнено абзацом другим відповідно до якого поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.
У рішенні від 07.05.2002 №8-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні питання або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Порядок переміщення поліцейських по службі врегульовано спеціальним Законом України "Про Національну поліцію". У зв'язку з цим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин Кодексу законів про працю.
Така позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.05.2023 в адміністративній справі №620/3663/19.
Висновки, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається позивач не можуть бути застосовані, оскільки предметом розгляду суду були правовідносини, що склалися за іншого правового регулювання, а саме до внесення змін до Закону України "Про Національну поліцію".
Твердження позивача про протиправність наказу, який оскаржується, з мотивів відсутності його згоди на переведення не ґрунтуються на нормах діючих нормативних актів.
Враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд доходить висновку, що оскаржуваний наказ відповідає критеріям правомірності, встановленим в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд надав відповідь на всі аргументи сторін, які мають значення для правильного вирішення справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат (судовий збір) відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька