14.06.2024Справа №607/4493/24
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
- головуючого судді Братасюка В.М.
- за участі секретаря с/з Тинкалюк Є.І.
представників сторін ОСОБА_1 , Карого В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить суд в порядку поділу майна подружжя поділити між позивачем та відповідачем майно, що є у спільній сумісній власності, виділивши в особисту приватну власність ОСОБА_2 :
1) нежитлове приміщення А (приміщення СХІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,4 кв.м., з ринковою вартістю 6940 грн. ??
2) нежитлове приміщення А (приміщення СХІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 6 кв.м., з ринковою вартістю 29740 грн. ??
3) гараж СХХ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 18,3 кв.м., з ринковою вартістю 458400 грн. ??
4) гараж СХХІ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 19,3 кв.м., з ринковою вартістю 483445 грн.
5) ??квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 70, 8 кв.м., з ринковою вартістю 1800440 грн.
Виділити в особисту приватну власність ОСОБА_3 : ??
1) нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 67, 8 кв.м. з ринковою вартістю 2933910 грн.
Стягнути з відповідача на користь позивача різницю у вартості виділеного майна в розмірі 154945 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 07 лютого 2008 року, що підтверджується Свідоцтвом про укладання шлюбу номер ліцензії 0801768-0, дата реєстрації від 13 лютого 2008 року, номер Бланку 0000716, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Округом Кук, Штат Ілінойс, США (County of Cook, State of Illinois, USA). У даному шлюбі у них дітей немає. За час спільного проживання, від дати реєстрації шлюбу, позивач та відповідач придбали за спільні грошові кошти ряд нерухомого майна, зокрема:
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстроване нежитлове приміщення, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 1,4 кв.м. нежитлове приміщення - А за адресою АДРЕСА_1 , приміщення СХСІІ, договорів про порядок оплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер 8/А К виданий 03.12.2021;
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстроване нежитлове приміщення, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 6 кв.м. нежитлового приміщення - А за адресою АДРЕСА_1 , приміщення СХІ, договір про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер СІХ виданий 21.03.2022;
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстрований гараж, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 18,3 кв.м. паркомісце - А за адресою АДРЕСА_1 , договір про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер 83-П, виданий 16.07.2021;
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстрований гараж, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 19,3 кв.м. паркомісце - А за адресою АДРЕСА_1 , договір про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер 84-П, виданий 16.07.2021;
- 24.12.2021 рокув Державному реєстрі речових прав - зареєстрована квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 70,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , договір, серія та номер 53-А, виданий 12.02.2021, видавник ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА»;
- 22.11.2021 в Державному реєстрі речових прав - зареєстроване нежитлове приміщення, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 67,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , договір, серія та номер 5/2/325, виданий 26.09.2016, видавник ПП «Інвест-Родина».
Право власності на все зазначене майно зареєстроване на ім'я чоловіка ОСОБА_3 (титульний власник). Позивач зазначає, що підставою для звернення з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя стало те, що відповідач весь час на власний розсуд розпоряджається їхнім спільним майном і грошима. Позивач немає до їхнього майна доступу. Відповідач вважає, що все майно лише його і стверджує про те, що в Позивача жодного майна немає. Громадянка ОСОБА_2 жодним чином користуватися чи мати інше відношення до майна немає змоги, так як відповідач цього не визнає та чинить позивачу перешкоди. Як тільки Позивач заводить мову про поділ спільно нажитого майна, то Відповідач повідомляє Позивачу, що в короткий термін відчужить все майно. ???Згоди про добровільний поділ вказаного майна, що є їхньою спільною сумісною власністю між Позивачем і Відповідачем не досягнуто, оскільки Відповідач від цього відмовляється. ???Спосіб захисту права Позивача, такий як визнання за нею ідеальної частки права власності, є не належним для неї, адже не дасть можливості отримати від свого майна користі, прибутку, не дасть змоги ним розпоряджатися чи користуватися без перешкод, а лише формально закріпить за Позивачем право власності, що не дасть Позивачу змоги в повній мірі реалізувати своє право. Саме тому Позивачкою обрано реальний спосіб поділу майна. ???
Для визначення ціни позову та вартості майна, позивач замовила оцінку спільно нажитого майна. Відповідно до висновків оцінювача: - орієнтовна ринкова вартість приміщення - А (приміщення СХСІ) загальною площею 1,4 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 , може складати 6 940,00 (шість тисяч дев?ятсот сорок п?ять) гривень; - орієнтовна ринкова вартість приміщення - А (приміщення СХХ) загальною площею 6 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 , може складати 29 740,00 (двадцять дев?ять тисяч сімсот сорок) гривень; ??орієнтовна ринкова вартість гаражу СХХ (машинно-місце) паркомісце - А, загальною площею 18,3 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 , може складати 458 400 (чотириста п?ятдесят вісім тисяч чотириста) гривень; ??орієнтовна ринкова вартість гаражу СХХІ (машинно-місце) паркомісце - А, загальною площею 19,3, що розташоване по АДРЕСА_1 , може складати 483 445,00 (чотириста вісімдесят три тисячі чотириста сорок п?ять) гривень; ??орієнтовна ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 70,8 кв.м, може складати 1 800 440 (один мільйон вісімсот тисяч чотириста сорок) гривень; - орієнтовна ринкова вартість нежитлового приміщення - приміщення 325, загальною площею 67,8 кв.м за адресою АДРЕСА_5 , може складати 2 933 910,00 (два мільйони дев?ятсот тридцять три тисячі дев?ятсот десять) гривень. Отже, станом на час подання позову загальна вартість спірного сумісного майна становить 5 712 875,00 (п?ять мільйонів сімсот дванадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень. Оскільки Позивач претендує на половину вказаного майна, то ціна позову складає 2 856 437,50 грн - половину загальної вартості майна.
01.04.2024 судом зареєстровано відзив на позовну заяву поданий представником відповідача ОСОБА_3 , адвокатом Карим В.В., із змісту якого вбачається, що в позові позивачки, яка є дружиною відповідача, просить суд поділити майно подружжя шляхом реального поділу. Відповідач не погоджується з таким способом поділу майна з огляду на наступне. Відповідач станом на сьогодні проживає в Сполучених Штатах Америки, однак планує повернутися для постійного місця проживання в Україну, оскільки вважає своє проживання за кордоном явищем тимчасовим, основною метою якого є заробіток коштів. Одночасно з цим, пропонована Позивачем для виділення їй у власність квартира АДРЕСА_2 , є єдиним житлом відповідача (підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта №371732296 від 27.03.2024 року), який мав на меті провести там ремонт та разом з дружиною проживати в ній, тобто визнання права власності на квартиру в результаті поділу за Позивачем фактично позбавить Відповідача єдиного житла. В той час як проведення реального поділу вказаного об?єкту нерухомості є неможливим, з чом погодилась і Позивач у п.12 позовної заяви.
Шлюб між Позивачем та відповідачем не розірваний та станом на зараз жодна зі сторін не вчиняли дій, спрямованих на його розірвання, разом з тим Позивач і відповідач продовжують проживати разом в Сполучених Штатах Америки, вести спільний побут та спільний бюджет (підтверджується інформацією про рух коштів на спільному банківському рахунку. Відповідач звернувся за отриманням такої інформації, однак в силу територіальної віддаленості доказ не може бути поданий разом з відзивом, оскільки виданий анлійською мовою та наразі проходить процедуру апостилізації та перекладу), та мають спільні права та обов?язки, тобто присутні усі, визначені ст. 3 Сімейного кодексу України ознаки сім?ї. Відповідно до ч.1 ст. 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім?ю та створює умови для зміцнення сім?ї.
Окрім того, Позивач у п.4 позовної заяви стверджує, що Відповідач постійно розпоряджається майном на власний розсуд, однак ч.1 Статті 317 Цивільного кодексу України визначається так звана тріада правомочностей власника - володіння, користування та розпоряджання майном. Зокрема згадане Позивачем право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну і юридичну долю речі. Визначення фактичної долі речі полягає в зміні її фізичної сутності, аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ. Жодних з таких дій відповідачем здійснена не була, та намірів здійснювати дій з розпорядження майном теж не було. Більше того, Відповідач неодноразово пропонував Позивачу зробити ремонт у квартирі та облаштувати там спільне житло. Щодо користуванням комерційним приміщенням за адресою АДРЕСА_3 , то кошти, які отримувались від оренди вказаного приміщення, витрачались обома з подружжя в інтересах сім?ї. Відповідач погоджується з вартістю майна, що зазначена у позовній заяві, отже досягнуто згоди обох з подружжя.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , адвокат Карапетян Е.Т. просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 , адвокат Карий В.В. вказав, що відповідач позов визнає та просить прийняти рішення щодо задоволення позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, сторони по справі перебувають в зареєстрованому шлюбі з 07 лютого 2008 року.
За час спільного проживання подружжям однією сім'єю сторони набули у спільну власність:
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстроване нежитлове приміщення, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 1,4 кв.м. нежитлове приміщення - А за адресою АДРЕСА_1 , приміщення СХСІІ, договорів про порядок оплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер 8/А К виданий 03.12.2021;
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстроване нежитлове приміщення, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 6 кв.м. нежитлового приміщення - А за адресою АДРЕСА_1 , приміщення СХІ, договір про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер СІХ виданий 21.03.2022;
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстрований гараж, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 18,3 кв.м. паркомісце - А за адресою АДРЕСА_1 , договір про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер 83-П, виданий 16.07.2021;
- 29.11.2022 року в Державному реєстрі речових прав - зареєстрований гараж, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 19,3 кв.м. паркомісце - А за адресою АДРЕСА_1 , договір про порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю у ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА», серія та номер 84-П, виданий 16.07.2021;
- 24.12.2021 рокув Державному реєстрі речових прав - зареєстрована квартира, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 70,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_4 , договір, серія та номер 53-А, виданий 12.02.2021, видавник ОК «ЖБК «ЗАТИШНА САДИБА»;
- 22.11.2021 в Державному реєстрі речових прав - зареєстроване нежитлове приміщення, об'єкт не житлової нерухомості, загальною площею 67,8 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 , договір, серія та номер 5/2/325, виданий 26.09.2016, видавник ПП «Інвест-Родина».
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.
У частинах 1 та 3 статті 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є як предмети матеріального світу, так і майнові права та обов'язки. До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, а також те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Під майновим правом слід розуміти «право очікування», що є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме і рухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна.
Майном, як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.
Згідно ч. 1 ст.69 Сімейного кодексу України, подружжя має право на поділ майна, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 2 статті 69 СК України, дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Отже, Сімейним кодексом України встановлено, що майно набуте в період шлюбу належить чоловіку та дружині в рівних долях.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України майно, набуте подружжям під час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що знаходиться у спільній сумісній власності, володіють та користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсними та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них; продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Отже, судом встановлено, що спірне майно придбано сторонами за час шлюбу та проживання однією сім'єю.
Суб'єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.
Відповідно до положень частини першої статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
У статті 68 СК України закріплено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.
За змістом статей 69,70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Як роз'яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17 зроблено висновок, що «у статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».
Тобто, той із подружжя, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 р. № 11).
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Отже, судом встановлено, що нежитлове приміщення А (приміщення СХСІІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,4 кв.м.; ??нежитлове приміщення А (приміщення СХІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 6 кв.м.; ??гараж СХХ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 18,3 кв.м.; ??гараж СХХІ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 19,3 кв.м.; ??квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 70, 8 кв.м; ??нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 67, 8 кв.м., є об'єктами спільної сумісної власності сторін.
Отже, враховуючи те, що відповідачем не спростовано презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а навпаки - позов відповідачем визнано, судом встановлено, що спірне майно є об'єктом спільної сумісної власності сторін.
Отож, беручи до уваги, що нежитлове приміщення А (приміщення СХСІІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,4 кв.м.; ??нежитлове приміщення А (приміщення СХІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 6 кв.м.; ??гараж СХХ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 18,3 кв.м.; ??гараж СХХІ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 19,3 кв.м.; ??квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 70, 8 кв.м; ??нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 67, 8 кв.м., є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим, підлягає поділу між сторонами.
Таким чином беручи до уваги запропонований позивачем варіант поділу спільного майна подружжя, який був визнаний та не заперечувався відповідачем, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення шляхом виділення в особисту приватну власність ОСОБА_2 : нежитлового приміщення А (приміщення CXCII) по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,4 кв.м.; нежитлового приміщення А (приміщення СХІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 6 кв.м.; гараж СХХ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 18,3 кв.м.; гараж СХХІ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 19,3 кв.м.; ??квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 70, 8 кв.м. Натомість відповідачу ОСОБА_3 виділити в особисту приватну власність: нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 67, 8 кв.м.
Однак беручи до уваги що вартість виділеного в особисту вартість майна позивача становить 2 778 965 грн, а у відповідача 2 933 910 грн, тому в порядку компенсації відступу від рівності часток у спільному майні, різницю в сумі 154 945 гривень (2933910 - 2778965 = 154945) слід стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 141, 213-215, 263-265, 272, 353, 354, ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
В порядку поділу майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, виділити в особисту приватну власність ОСОБА_2 :
-??нежитлове приміщення А (приміщення CXCII) по АДРЕСА_1 , загальною площею 1,4 кв.м.
-??нежитлове приміщення А (приміщення СХІ) по АДРЕСА_1 , загальною площею 6 кв.м. ??
-гараж СХХ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 18,3 кв.м.
-??гараж СХХІ (машино місце) паркомісце - А по АДРЕСА_1 , загальною площею 19,3 кв.м. ??
-квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 70, 8 кв.м.
виділити в особисту приватну власність ОСОБА_3 :
-??нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 67, 8 кв.м.
В порядку компенсації відступу від рівності часток у спільному майні, різницю в сумі 154 945 гривень стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 .
Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 4542 гривні судового збору, що становить 50% від сплаченого згідно квитанції від 26.02.2024 року №ПН1613635.
Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня складання повного тексту, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складання повного тексту, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач ОСОБА_2 АДРЕСА_6 .
Відповідач ОСОБА_3 АДРЕСА_7 .
Головуючий суддяВ. М. Братасюк