Справа № 159/2299/24 Провадження №33/802/422/24 Головуючий у 1 інстанції:Панасюк С. Л.
Доповідач: Денісов В. П.
17 червня 2024 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши його апеляційну скаргу на постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2024 року щодо нього,
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп..
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 03 квітня 2024 року, о 23 год. 05 хв., в смт. Люблинець, на вул. Космонавтів, керував автомобілем марки «Шкода Фабія», номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою газоаналізатора Drager Alkotest, результат - 1,13‰, чим порушив вимоги, передбачені п.2.9АПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з'ясування обставин у справі, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Насамперед апелянт вказує, що не перебував в статусі водія транспортного засобу, адже автомобілем не керував. Транспортний засіб стояв на узбіччі дороги, з заглушеним двигуном та увімкненими габаритними вогнями. Вказавши зазначенні обставини працівникам поліції, останні їх до уваги не взяли, та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що погодився, однак в статусі свідка, а не водія.
Крім зазначеного, апелянт вказує, що відеозаписи, які містяться в матеріалах справи є нецілісними, перериваються та послідовно не відображають в хронологічному порядку перебігу подій. Також вказані відеозаписи містять розбіжності у часі, зокрема, на відеозаписі де ніби то зафіксовано зупинку транспортного засобу вбачається час 23 год 05 хв, а інші відеозаписи починаються з 22 год 04 хв. Вказане, на думку апелянта, свідчить про недопустимість вказаних відеозаписів з бодікамери працівника поліції як доказу, оскільки обставини, які на них зафіксовані, є суперечливими.
Також ОСОБА_1 зазначає, про розбіжності номеру бодікмери зазначеної в протоколі і в акті огляду, складання направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у його відсутності. З огляду на зазначене вважає, що працівниками поліції було не дотримано вимог закону щодо проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому він є недійсним.
Апелянт вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушеннями, перш за все у ньому не конкретизований який саме підпункт п.2.9 ПДР він порушив, а також некоректно вказаний адрес.
На підставі зазначеного, апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримував апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю підтверджується наявними у справі доказами.
Зокрема, його вина стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №483855 від 03.04.2024 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); чек-результатом тесту №328 від 03.04.2024 (а.с.3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.04.2024 (а.с.2); відеозаписами з відеореєстратора поліцейського (а.с.7), а також іншими матеріалами справи.
Апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч.1 ст.251, ст.252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам, які у своїй сукупності та взаємозв'язку доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, яке ставиться їй у провину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заперечується факт керування ним транспортним засобом, однак, на переконання апеляційного суду, такі твердження є голослівними та спростовуються матеріалами справи.
Так, відеозаписом №…09-24-45 зафіксовано рух транспортного засобу марки «Шкода Фабія», номерний знак НОМЕР_1 , а саме вказаний автомобіль здійснював поворот праворуч. Після увімкнення працівниками поліції проблискових маячків вказаний транспортний засіб здійснив зупинку. З водійського місця вийшла особа чоловічої статті, як в подальшому встановлено ОСОБА_1 .. Даний відеозапис датований 03.04.2024, час зйомки розпочався о 23 год 05 хв (а.с.7).
Аналізуючи вказаний відеозапис, апеляційний суд доходить переконання, що ОСОБА_1 , будучи водієм, здійснив рух вказаним вище транспортним засобом.
Вказане узгоджується з поясненнями як самого ОСОБА_1 , так і його дружини, які вказали, що їхали зі свята, виїхали на дорогу для того щоб їх «було видніше» особі, котра мала забрати їх автомобіль, які зафіксовані на бодікамеру працівника поліції (а.с.7).
Таким чином, працівниками поліції правильно встановлено особу водія, щодо якого було складено відповідні адміністративні матеріали.
Будь-яких доказів на підтвердження версії ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом за обставин вказаних в протоколах про адміністративне правопорушення іншою особою, а не ним, останнім до судів першої та апеляційної інстанцій не надано.
Резюмуючи наведене, твердження апелянта про не керування ним транспортним засобом, на переконання апеляційного суду, є лише способом захисту, метою якого є уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, яка згідно санкції ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною.
Положення ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції) визначають, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Як вбачається з відеозапису №…009 працівниками поліції під час спілкування з водієм ОСОБА_1 в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота (а.с.7). З огляду на наведене у працівника поліції були законні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому як водію було запропоновано пройти відповідно до встановленого порядку такий огляд (а.с.7).
Відеозаписом № …011 зафіксовано процедуру проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального приладу Драгер, результат якого становив 1,13‰, що свідчить про перебування першого у стані алкогольного сп'яніння (а.с.7).
На відеозаписі № …012 зафіксовано, що ОСОБА_1 з результатом приладу Драгер погодився, в медичний заклад для проходження повторного огляду їхати відмовився. З вказаного відеозапису вбачається, що працівниками поліції було складено направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.04.2024 у присутності Білого, що спростовує твердження апелянта про протилежне (а.с.7).
Вказані відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису. Таким чином дослідженні файли не викликають сумніву у достовірності відображених на них подій та у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У зв'язку з вказаним, дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 відповідали положенням як Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», так і вимогам ст.266 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень вимог КУпАП при проведені огляду водія ОСОБА_1 на визначення стану алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення, які могли б стати беззаперечною підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до протоколу ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було вчинено 03.04.2024 о 23:05 год, що підтверджується відеозаписом №…09-24-45. У свою чергу, на всіх інших відеозаписах вказується час 22 година.
Проте вказана розбіжність у часі на відеозаписах з бодікамери та з відеорегістратора, жодним чином не спростовує висновків суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не спростовують вину останнього у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення.
Вказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не носять суб'єктивного характеру та дозволяють відновити послідовність подій, що дійсно відбулися, не спростовані апелянтом та мають істотне значення для розгляду справи.
Також суд апеляційної інстанції не вбачає порушень вимог КУпАП при складання адміністративних матеріалів про правопорушення щодо ОСОБА_1 , а саме розбіжності в номері бодікамери працівника поліції, про що вказує апелянт, оскільки вони не є беззаперечною підставою для скасування судового рішення.
Крім того місцевим судом правильно вказано, що суть правопорушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, достатньо конкретна для здійснення захисту проти обвинувачення. У зв'язку з цим, відсутність вказівки на конкретний підпункт п.2.9 ПДР не свідчить про допустимість вказаного протоколу як доказу.
Незгода апелянта з оцінкою місцевим судом доказів у даній справі не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для визнання їх недопустимими, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ті докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Враховуючи вказане вище, підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2024 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов