Справа №:755/11662/23
"17" червня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 5194274 від 10 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в розмірі 61 100 гривень та суму судового збору, витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно - телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5194274 про надання споживчого кредиту. Зазначений договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених їх на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надав можливість відповідачу користуватись кредитними коштами надіславши на картку відповідача грошові кошти в сумі 25 000,00 грн. Надалі відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором не здійснював у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату звернення до суду становить 61 100,00 грн. Позивач вказує, що набув право вимоги на вказану суму в зв'язку з укладенням Договору факторингу № 18.04/23-Ф. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало відповідачу кредит на картковий рахунок. Обов'язки, передбачені договором, відповідач не виконує, у зв'язку з чим станом виникла заборгованість за наданим кредитом. Зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку наявну за кредитним договором заборгованість не погашає, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 26 вересня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Відповідачу ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження від 26 вересня 2023 року та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками відповідачам було направлено на адресу зазначену в позові.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у
Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що 10 грудня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено Договір № 5194274 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого, Банк надав Позичальнику кредитні кошти у сумі 25 000,00 грн. зі строком використання кредиту 29 днів, зі стандартною відсотковою ставкою 1,90% в день.
Згідно Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 5194274 від 10.12.2021 року, сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 38 7758,00 грн., проценти за користування кредитом складають 13 775,00 грн.
Згідно картки обліку Договору № 5194274 відповідачу нараховано заборгованість за кредитним договором, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25000,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 36100,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором станом на 03 серпня 2023 у розмірі 61000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25000,00 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 36100,00 грн.
Підставою для задоволення позовних вимог зазначає неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору, в частині неповернення у встановлений строк наданих кредитором грошових коштів.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню ч. 8 ст. 178 ЦПК кодексу України.
Частиною 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачені відсотки.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
18 квітня 2023 ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 18.04/23-Ф за плату відступило, а ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідачки.
Згідно з п. 1.2 договору факторингу, права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.
Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки Відповідача або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
При зверненні до суду із позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу на його банківську картку № НОМЕР_1 та зазначає, що вказана обставина підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Вей фор пей» (а.с 6).
Втім, суд позбавлений можливості встановити дану обставину із зазначеного доказу, з огляду на таке.
По-перше, у вказаній довідці містяться лише відомості про ім'я провайдера, номер транзакції, її дату та номер картки, що позбавляє суд встановити дійсні обставини справи.
Отже, перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний позивачем не знайшло свого підтвердження надани доказом, у зв'язку з чим, суд доходить висновку про його недостовірність.
Крім того, суд зазначає, що надана позивачем Картка обліку Договору також не є належним та допустимим доказом наявної заборгованості, оскільки належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 с. 80 ЦПК України)
Будь-яких інших достатніх та належних доказів, на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів кредитором до суду не надано, чим не виконано вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2,4,8 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивачем при зверненні до суду не було заявлено клопотань про витребування доказів, не було зазначено, про наявність інших доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, а також не було заявлено наміру подання інших доказів та про існування поважних причин неподання таких доказів.
Згідно з ч. 1-2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням викладеного у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 суд відмовляє повністю.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», код ЄДРПОУ 44559822, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Завгородня, буд. 15 офіс 118/2, 03150;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1
Суддя Н.О. Яровенко