1-кп/754/913/24
Справа № 754/7724/24
Іменем України
18 червня 2024 року колегія суддів Деснянського районного суду м. Києва в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря: ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 1202410030000071 від 13.01.2024 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Слов'яносербськ Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
-20.09.2013 року Ялтинським міським судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі, 29.04.2022 звільнений по відбуттю покарання, -
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 186 КК України, -
за участю сторони обвинувачення: - прокурора ОСОБА_6 ,
за участю сторони захисту: - обвинуваченого ОСОБА_5 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
за участю потерпілої: - ОСОБА_8 ,
Обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 186 КК України, надійшов до Деснянського районного суду м. Києва 29.05.2024 року.
Прокурор просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник проти призначення обвинуваченого акту до судового розгляду не заперечували.
Потерпіла ОСОБА_8 думку прокурора підтримала.
Заслухавши доводи прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, а також думку потерпілої, колегією суддів встановлено таке.
Згідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Формулювання обвинувачення повинно містити посилання на обставини, які у відповідності до ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.
Пред'явлене особі обвинувачення має бути конкретним і містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред'явленого їй обвинувачення. Таке право гарантується п. (а) ч. 3 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Із врахуванням того, що підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України судом не встановлено, справа підсудна Деснянському районному суду м. Києва, суд вважає, що обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, тому справа підлягає призначенню до судового розгляду.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 186 КК України, здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
Крім того, прокурор у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час продовжують існувати ризики, які дають йому достатні підстави вважати, що обвинувачений спробує переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджатиме кримінальному провадженню, а саме ухилятиметься від забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
Захисник та обвинувачений проти задоволення клопотання прокурора не заперечували.
Потерпіла ОСОБА_8 клопотання прокурора підтримала.
Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено таке.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.
Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 28.05.2024 року строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою спливає 26.06.2024 року.
Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу та позицію захисту, судом встановлено наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризиків, заявлених прокурором, можуть бути: незаконний вплив на свідка, підтверджений документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю, тощо.
Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі на строк від 10 (десяти) до 15 (п'ятнадцяти) років або довічне позбавлення волі, так і на докази, які були раніше долучені до кримінального провадження.
Існування цього ризику, на переконання суду, пов'язане, у першу чергу, із тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .
Так, у разі визнання ОСОБА_5 винним в інкримінованих йому злочинах, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.
Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання колегії суддів, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризик переховування від правосуддя, суд також оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 (сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч. 2 ст. 115 КК України, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 (десяти) до 15 (п'ятнадцяти) років або довічне позбавлення волі.
Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати.
З огляду на те, що потерпіла та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, ще не допитуватися, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного на них впливу.
При вирішенні питання про можливе продовження запобіжного заходу у виді тримання під ватрою, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.
Суд уважно ставиться до того, що зі спливом часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків дозволяє суду прийти до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає встановленим ризикам та особі обвинуваченого.
Застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків та потерпілу у даному провадженні.
Таким чином, зважаючи на доволі високий ризик переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду, ймовірність впливу на свідків та потерпілу, дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідною для запобігання їх реалізації у майбутньому.
Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про необхідність продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави судом не визначається.
Керуючись ст.ст. 314, 182, 183, 331, 334 КПК України, колегія суддів, -
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 186 КК України, призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду м. Києва на 27 червня 2024 року на 15 годину 00 хвилин.
На підставі ч. 3 ст. 31 КПК України кримінальне провадження в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 186 КК України, здійснювати колегіально судом у складі трьох суддів.
Застосований до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів, - до 24 години 00 хвилин 16 серпня 2024 року включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, - для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом 5 (п'яти) днів з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_1
Суддя: ОСОБА_2
Суддя: ОСОБА_3