Справа № 462/1912/24
18 червня 2024 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді - Мруць І.С.
за участю секретаря судового засідання - Шостак К.Р.,
справа №462/1912/24
позивач - Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго»,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін справу за позовом представника ЛКП «Залізничтеплоенерго» - Бекерської О.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
представник позивача ЛКП «Залізничтеплоенерго» - Бекерська О.І. звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.05.2016 р. по 31.07.2018 р. за послуги централізованорго опалення в сумі 18756.67 грн., за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11609.37 грн., та понесені судові витрати.
В обґрунтування позову покликається на те, що позивач є теплопостачальною організацією, що надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води споживачам за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що дана квартира належить на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . З 01 липня 2014 року відповідачу для здійснення оплати за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води ЛКП «Залізничнетеплоенерго» був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 , а також щомісячно направлялися квитанції про нарахування вартості послуг та їх оплати. Проте відповідач належним чином не виконувала своїх обов'язків щодо оплати послуг з надання теплової енергії, що спричинило виникнення заборгованості за послуги з централізованого опалення у розмірі 18756,67 грн. та за послуги з централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11609.37 грн. Заборгованість за вказаний період не погашалася. У зв'язку з наведеним, просить позов задовольнити.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 01 квітня 2024 року відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, про розгляд справи повідомлялася належним чином шляхом неодноразового направлення поштової рекомендованої кореспонденції за зареєстрованим місцем її проживання, яку вона з невідомих причин не отримувала, а також шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади. У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 162 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Статтею 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов?язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Так, за змістом вказаного, особи, місце проживання яких зареєстроване у квартирі у встановленому законом порядку, а також власники (співвласники) квартир, зобов?язані їх утримувати, у тому числі, нести витрати по оплаті фактично наданих житлово-комунальних послуг нарівні з іншими дієздатними, які проживають та/або зареєстровані у житлі, або співвласниками.
Згідно положень ст. 541 ЦК України солідарний обов?язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов?язання.
Частиною 1 ст. 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов?язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов?язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Положеннями ст. 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 156, 162 ЖК України власник та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги щомісячно у встановлені строки.
Разом з тим, згідно п. 6 ч. ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Положеннями ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що споживач, зокрема, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За змістом ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України).
Положеннями ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , та є власником такої, що стверджується Довідкою №363 з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації ЛКП «Залізничне теплоенерго» м. Львів від 28.02.2024 року, а також відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області від 13.03.2024 року.(а.с. 6, 15)
Позивачем пред'явлено позов про стягнення заборгованості за період з 01.05.2016 року по 31.07.2018 року за послугу з централізованого опалення у розмірі 18756,67 грн., та за послугу централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11609.37 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи відомостями про нарахування та оплату послуг гарячої води, центрального опалення. (а.с. 7-8).
З розрахунку позивача вбачається, що заборгованість відповідача за період з 01.05.2016 року по 31.07.2018 року за послугу з централізованого опалення у розмірі 18756,67 грн., та за послугу централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11609.37 грн. (а.с. 3, 7-8)
Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про вказану заборгованість не спростувала, власного розрахунку заборгованості та доказів сплати заборгованості не подала, факт ненадання позивачем відповідних послуг, або відмови від отримання таких послуг - не довела, а відтак розрахунки подані позивачем беруться судом до уваги.
На час звернення позивача до суду із позовною заявою, відповідачем заборгованість не оплачена. Доказів іншого суду не подано.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, шо між сторонами існують фактичні договірні відносини. Відповідач неналежним чином виконувала свої обов'язки з оплати житлово-комунальних послуг у зв'язку із чим утворилась заборгованість, яка підтверджена позивачем належними та допустимими доказами.
Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачки в користь позивача необхідно стягнути заборгованість за період з 01.05.2016 року по 31.07.2018 року за послугу з централізованого опалення у розмірі 18756,67 грн., та за послугу централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11609.37 грн., а позов задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При поданні заяви до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028.00 грн. (а.с.5).
Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,
ухвалив:
позовну заяву представника ЛКП «Залізничтеплоенерго» - Бекерської О.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» заборгованість:
за послугу з централізованого опалення у розмірі 18756 (вісімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят шість) гривень, 67 копійок;
за послугу централізованого гарячого водопостачання в розмірі 11609 (одинадцять тисяч шістсот дев'ять) гривень, 37 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, 00 копійок судового збору.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго», місце знаходження - місто Львів, вулиця Симона Петлюри, будинок № 4А, код ЄДРПОУ 20784943;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Судове рішення складено 18 червня 2024 року.
Суддя: І.С. Мруць