237/6136/23
3/242/310/24
18 червня 2024 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Черков В.Г., розглянувши матеріали, які надійшли від відділу поліції № 2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відп овідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1
- за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 575341 від 11.10.2023 року, ОСОБА_1 11.10.2023 року о 11 годині за адресою: Донецька область, м. Гірник, вул. Шевченка, керував мотоциклом ІЖ-Планета 4, без номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного.
За змістом статей 245, 280, 283 КУпАП для прийняття законного та обґрунтованого рішення слід забезпечувати всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, проходження до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння є імперативною нормою, так як передбачає обов'язкове проходження огляду в незалежності від наявності особистих обставин у особи, щодо якої порушується таке питання. Склад правопорушення в діях водія є закінченим вже з моменту його відмови від проходження обстеження.
Частиною другою статті 266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В постанові ВП ВС від 30.06.2022 року (справа № 9901/159/19) вказано, що у випадку, якщо водій погодився на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та згоден з його результатами, необхідність проведення відповідного огляду в закладах охорони здоров'я відсутня. Натомість за наявності в поліцейського підстав вважати, що водій перебуває у стані алкогольного сп'яніння, та у випадку незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд водія повинен бути проведений у закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту виявлення поліцейським відповідних ознак.
Відповідно до пункту 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Так, зі складеного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 11.10.2023 року о 11 годині за адресою: Донецька область, м. Гірник, вул. Шевченка, керував мотоциклом ІЖ-Планета 4, без номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, почервоніння обличчя). Від проходження медичного огляду в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
З відеозапису, який долучений до протоколу, видно, що стосується зовсім іншої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, іншої дати та обставин. Свідки правопорушення відсутні.
Зважаючи на наведене, якість формування матеріалів протоколу є дуже важливою складовою справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи. Саме від якісно складеного протоколу про адміністративні правопорушення працівниками поліції і залежить повне та об'єктивне з'ясування обставин події, встановлення особи правопорушника та притягнення його до відповідальності.
В постанові КАС ВС від 08.07.2020 року (справа № 463/1352/16-а) вказано, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведення невинуватості цієї особи.
Відповідно до частини другої статті 251 КупАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Інші докази, які б безумовно надали змоги сторонньому спостерігачу безальтернативно визнати, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є склад правопорушення й вона винна в ньому, в порушення ч. 2 ст. 251 КУпАП, суду не надано.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП складений протокол про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд позбавлений можливості забезпечення всебічного, повного й об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного суд вважає, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи, усунення цих недоліків призведе до порушення ст. 6 Конвенції, тому провадження у справі підлягає закриттю в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 293 ч. 1 п. 3, ч. 1 ст. 247 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, провадженням закрити.
Скарга на постанову суду до Дніпровського апеляційного суду може бути подано через Селидівський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Черков В.Г.