Справа № 369/12237/22
Провадження № 2-а/369/35/24
Іменем України
18.06.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: судді Янченка А.В. при секретарі судового засідання Безкоровайній М.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Жукова Євгена Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
У листопаді 2022 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вищевказаним позовом.
Свої вимоги мотивує тим, що постановою інспектора УПП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Жукова Є.В. від 20 листопада 2022 року серії ЕАР №6194865 його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вказав, що у постанові вказано, що 20 листопада 2022 року о 14:49:00 в с. Красилівка, дорога м-01 113 км. водій керував транспортним засобом в населеному пункті зі швидкістю 106 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год., чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Однак з висновками вказаним в постанові не погоджується. Вказав, що поліцейськими не було надано доказів порушення правил дорожнього руху. Вважає постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Враховуючи викладені обставини просив суд скасувати постанову інспектора УПП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Жукова Є.В. від 20 листопада 2022 року (серії ЕАР №6194865) про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закрити провадження у справі.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2023 року відкрито провадження у справі.
16.03.2023 року на адресу суду від представника другого відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Вказали, що позивачем було пропущено строку звернення до суду з даним позов. Також вказали, що позивач керуючи транспортним засобом AUDI A6, номерний знак НОМЕР_1 в населеному пункті, позначеному д.з. 5.49 рухався зі швидкістю 106 км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год., чим порушив п. 12.4 ПДР. Швидкість транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20. Вимірювання швидкості руху транспортного засобу під керуванням позивача здійснювалося в с. Красилівка, Козелецького р-ну, Чернігівської області, позначеному д.з. 5.49 «Початок населеного пункту» в якому діють вимоги правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Таким чином ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Враховуючи викладені обставини у відзиві на позовну заяву просили суд відмовити у задоволенні позову.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_2 № 392 від 18.03.2024 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/12237/22 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.03.2024 року у зв'язку з мобілізацією головуючого судді Дубас Т.В. вказану скаргу передано на розгляд судді Янченку А.В.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.03.2024 року дану адміністративна справу було прийнято до провадження у зв'язку з повторним автоматизованим розподілом справи. Розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 22.05.2024 року залучено Департамент патрульної поліції в якості співвідповідача.
Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2022 року інспектором Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшим лейтенантом поліції Жуковим Євгеном Володимировичем буловинесено постанову серія ЕАР №6194865 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 340 грн.
Згідно постанови 20.11.2022 року о 14 год. 49 хв. в селі Красилівка, дорога М-01, 113 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A6 д.н.з. НОМЕР_1 в населеному пункті позначеному д.з. 5.49 ПДР України та рухався зі швидкістю 106 км/год., чим порушив встановлені обмеження швидкості руху більше ніж на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості ТгuСаm LТІ 20/20 номер ТС000607, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху, порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год.) та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою та притягненням до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, якими передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимірювач, яким здійснювався замір швидкості транспортного засобу - лазерний LTI 20/20 ТгuСаm. Вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 ТгuСаm призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) в ручному або автоматичному режимах. Вимірювач відноситься до мобільних або ручних (залежно від ступеню участі оператора у процесі роботи вимірювача) дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху.
Пункт 12.4 ПДР України передбачає, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя і п'ята статті 122.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Частиною 2 ст. 283 КУпАП визначено загальні вимоги до постанови про накладення адміністративного стягнення, яка має містити інформацію щодо особи правопорушника та обставин скоєння нею правопорушення.
Приписи частини 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Приписами статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Згідно з ст. 31 Закону "Про Національну поліцію" № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Як було зазначено, відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв'язку з порушенням ПДР за перевищення встановленої швидкості руху в межах населеного пункту.
У постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam.
Контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 ПДР), оскільки вимоги ч. 2 ст. 40 Закону № 580-VIII, передбачають, що інформація щодо встановленої відеотехніки і сама відеотехніка фіксації правопорушень повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідно до Правил дорожнього руху знак 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
Разом з тим, суд зауважує, що прилад TruCam при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу не може триматися руками інспектора поліції, а повинен бути стаціонарно вмонтованим, що доводиться приписами ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», в якій зазначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення правил дорожнього руху.
Отже, відповідно до наведеної норми працівники поліції можуть розміщувати автоматичну фото та відеотехніку по периметру доріг, зокрема стаціонарно встановлювати вимірювальний пристрій, оскільки термін «монтувати/розміщувати» не можна ототожнювати із використанням в інший спосіб, зокрема тримати в руках.
Контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), оскільки вказане обумовлено ч. 2 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію", згідно з якою інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відео техніку, що здійснює фіксацію, повинна бути розміщена на видному місці.
Відповідачем не надано до суду доказів того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam в момент фіксації правопорушення був стаціонарно розміщений, а також того, що фіксація правопорушення здійснювалась в зоні дії дорожнього знаку 5.70.
Тобто, з матеріалів справи неможливо встановити об'єктивну сторону згаданого вище правопорушення, оскільки відсутні належні докази вчинення такого правопорушення.
Із записів DVD-диску, наданого представником відповідача, вбачається фіксація руху автомобіля позивача AUDI A6 д.н.з. НОМЕР_1 , доказів наявності на даній ділянці дороги застосування обмеження швидкості руху 50 км/год. матеріали справи не містять, як і доказів скоєння інкримінованого правопорушення в межах населеного пункту с. Красилівка. Доказів іншого представником відповідача суду не надано.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Отже, відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження порушення позивачем пункту 12.9 Правил дорожнього руху в контексті перевищення швидкості більш ніж на 20 км/год, неможливо точно встановити, на якому відрізку автодороги зафіксовано перевищення швидкості транспортного засобу позивача.
Згідно з ПДР дорожній знак 5.49 позначає - «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Знаки 5.49 і 5.50 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
Докази наявності знаку 5.49 необхідні для визначення законності накладення адміністративного стягнення ще й тому, що ПДР України також передбачений дорожній знак 5.51 - «Початок населеного пункту», який містить і означає найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
Отже, згідно з ПДР знак 5.49 позначає не лише найменування населеного пункту, а і його початок. При цьому, місце встановлення такого знаку співпадає з фактичними межами забудови населеного пункту. Таким чином, зона дії знаку 5.49. поширюється на ділянку автодороги від місця його установлення до знаку 5.52 «Кінець населеного пункту» (місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах).
Так, до матеріалів справи долучено DVD-диск з фото, зроблене приладом «TruCam LTI 20/20 TC000607», яким зафіксовано швидкість руху транспортного засобу, яким керував позивач, однак відсутня інформація щодо того, що зображена на фото частина траси розташована в межах населеного пункту, відсутній дорожній знак, яким позначається початок або кінець населеного пункту. Фіксація швидкості руху автомобіля здійснена без співставлення з дорожніми знаками, іншими об'єктами, які б вказували на те, що транспортний засіб позивача на момент фіксації рухався у населеному пункті. Координати фіксації швидкості руху автомобіля з вказаного файлу встановити не вдається можливим.
Суд звертає увагу на те, що імперативними положеннями частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також суд звертає вказує, що ані оскаржувана постанова, ані матеріали справи не містять достатніх відомостей про факт належної фіксації допущеного правопорушення належно встановленим технічним приладом.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 року (справа № 537/4012/16-а), від 17.07.2019 року (справа № 295/3099/17).
Натомість притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відтак, на переконання суду, з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77, 242-246 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернігівській області, інспектора Управління патрульної поліції в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Жукова Євгена Володимировича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАР № 6194865 від 20.11.2022 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень, а провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя А.В. Янченко